26 жовтня 2010 року м. Київ К-5600/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2008
у справі № 2а-4956/07
за позовом Державного підприємства „Красноармійськвугілля”
до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області
про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення
Державне підприємство „Красноармійськвугілля” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000521640/0 від 07.09.2007 про зобов'язання сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 31685, 22 грн. за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 316852, 24 грн..
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2007 позов задоволено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2008 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2007 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2008, ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку особової картки позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ за період з 31.07.2007 року по 29.08.2007 року та складено акт № 232/171-32087941 від 07.09.2007.
Перевіркою встановлено порушення вимог п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, сума податкового зобов'язання по ПДВ за декларацією від 20.07.2007 в сумі 316852 грн. сплачена з порушенням граничного строку сплати на 30 календарних днів.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, висновок про порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по ПДВ згідно зазначеної декларації зроблений у зв'язку з сплатою податку на додану вартість згідно платіжних доручень:
- від 22.08.2007 на суму 320000 грн. згідно договору № 26/24-113 від 03.05.2007 в сумі 2168, 99 грн.; № 142/24-113 від 30.02.2007 в сумі 100000 грн.; № 159/24-113 від 02.07.2007 в сумі 217831, 01 грн.;
- № 81 від 27.08.2007 на суму 28333, 33 грн., згідно договору № 159/24-113 від 02.07.2007;
- № 03 від 28.08.2007 на суму 80000 грн., згідно договору року № 159/24-113 від 02.07.2007;
- № 25 від 29.08.2007 на суму 26666, 67 грн., згідно договору № 159/24-113 від 02.07.2007.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що позивачем в платіжному дорученні визначене призначення платежу, платежі здійснювались згідно договорів про розстрочення податкового боргу, які укладені між позивачем та відповідачем.
Податкова інспекція зазначені платежі спрямовувала в рахунок погашення податкового зобов'язання по ПДВ за декларацію № 6244 від 20.07.2007 по податку на додану вартість.
При цьому для розрахунку суми штрафу податковий орган брав не дату сплати платником суми податкового боргу, як передбачено підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N 2181-III від 21.12.2000, а дату самостійного погашення цим органом зазначеного боргу за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період, та сум бюджетного відшкодування.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, що у податкового органу немає права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.
Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суму ПДВ, а також вказавши напрям бюджетного відшкодування з цього податку - у рахунок погашення зобов'язань наступних податкових періодів, виконав своє зобов'язання зі сплати ПДВ за визначеними ним періодами, що виключало застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N 2181-III від 21.12.2000, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2008 у справі № 2а-4956/07 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2008 у справі № 2а-4956/07 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.О. Федоров
СуддіГ.К. Голубєва
О.В. Карась
А.О. Рибченко
Т.М. Шипуліна
Суддя М.О. Федоров