"18" жовтня 2010 р. м. Київ К-6154/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Нечитайла О.М.
Бившевої Л.І.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області
на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2008
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009
у справі № 2-а-4479
за позовом ОСОБА_4
до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області
про зобов'язання сплатити доплату до пенсії
У грудні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі -УПФ) про зобов'язання сплатити доплату до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009, позов задоволено. Зобов'язано УПФ провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_4 згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з 09.07.2007 у розмірі 440,00 грн. щомісячно, а з 01.10.2007 по 31.12.2007 у розмірі 460,00 грн.
В касаційній скарзі УПФ просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, посилається, що Кабінет Міністрів України, виконуючи Закон України «Про Державний бюджет України», здійснює видатки на реалізацію положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»тільки в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є непрацюючим пенсіонером, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на території радіоактивного забруднення в м. Білій Церкві і має право на доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 місто Біла Церква віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Частиною другою статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 №796-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, тобто на 1 мінімальну заробітну плату.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 № 489-V дію частини другої статті 39 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини другої статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, починаючи з 09.07.2007, відповідач зобов'язаний був нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання вимог статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу управлінням Пенсійного фонду України щомісяця виплачувалися передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26.07.1996 №836.
Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 222, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)О.М. Нечитайло
(підпис)Л.І. Бившева
(підпис)Л.В. Ланченко
(підпис)Н.Г. Пилипчук
Меньшикова