"26" жовтня 2010 р. м. Київ К-3634/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
та секретаря Міненка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.06.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа -Харківський національний університет внутрішніх справ про зобов'язання внести зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2005 № 862 о/с в частині визначення вислуги років, -
встановила:
У січні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Харківський національний університет внутрішніх справ про зобов'язання внести зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2005 № 862 о/с в частині визначення вислуги років.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.06.2007 позов ОСОБА_4 було задоволено. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України внести зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2005 № 862 о/с в частині визначення вислуги років ОСОБА_4 визнавши, що вислуга років на 30.11.2005 в календарному обчисленні складає 29 років 03 місяця 03 дні.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України було залишено без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.06.2007 -без змін.
Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.06.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що з 22.10.1992 року ОСОБА_4 почав проходити службу в органах внутрішніх справ. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2005 № 862 о/с позивача було звільнено у відставку за п.п. «а»п. 65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за віком) та визначено на 30.11.2005 вислугу років в календарному обчисленні 16 років 03 місяці 27 днів. Позивач звернувся з рапортом до Міністерства внутрішніх справ України в якому, посилаючись на наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.1996 № 283 о/с, згідно якого до вислуги строку служби для призначення пенсії, зокрема ОСОБА_4, було зараховано 12 років 11 місяців 07 днів періоду роботи в Національній юридичній академії, та просив внести зміни до оскаржуваного наказу в частині визначення вислуги років. Відповідно до листа Міністерства внутрішніх справ України від 17.01.2006 № 6/1/3-0-4661, який було надіслано до Харківського національного університету внутрішніх справ та супровідним листом від 24.01.2006 № 2/128 направлено ОСОБА_4, у задоволенні рапорту було відмовлено.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що відповідь на рапорт ОСОБА_4 була надіслана на його адресу 24.01.2006, а до суду позивач звернувся 22.01.2007, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що річний строк звернення до суду пропущений не був.
Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо зобов'язання внести зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2005 № 862 о/с в частині визначення вислуги років.
Так, задовольняючи позов в цій частині, судами були порушені норми процесуального права, передбачені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на наказ Міністерства внутрішніх справ України від 12.07.1993 № 402 зі змінами, внесеними наказом МВС України від 28.09.1995 № 645, згідно яких час викладацької та науково-дослідної роботи в державних цивільних вищих навчальних закладах та науково-дослідних установах у разі переходу осіб на посади професорсько-викладацького та наукового складу навчальних закладів органів внутрішніх справ включає до вислуги років для призначення пенсії.
Однак судами не було звернуто уваги та надано правової оцінки тому факту, що на момент звільнення ОСОБА_4, тобто на 25.11.2005, вищенаведені накази Міністерства внутрішніх справ України, були скасовані відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 20.06.2004 № 684. Також судами не було досліджено та надано правової оцінки правомірності вищенаведеного наказу Міністерства внутрішніх справ України від 20.06.2004 № 684, яким було скасовано накази щодо зарахування до вислуги років час викладацької та науково-дослідної роботи в державних цивільних вищих навчальних закладах та науково-дослідних установах у разі переходу осіб на посади професорсько-викладацького та наукового складу навчальних закладів органів внутрішніх справ.
Крім того, статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до цього Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацами 6, 8, 12, 13 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 визначено періоди роботи, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії працівникам органів внутрішніх справ, однак робота на викладацьких посадах у вищенаведеному нормативно-правовому акті не передбачена. Інші періоди роботи на цивільних посадах до вислуги років для призначення пенсії можуть бути зараховані виключно за згодою або на підставі постанови чи розпорядження Кабінету Міністрів України.
Отже при новому розгляді справи судам першої та апеляційної інстанції слід дослідити положення вищенаведеного законодавства та нормативно-правових актів, які регулюють вирішення спірного питання та діяли на момент виникнення спірних правовідносин, визначитися з пріоритетністю постанови Кабінету Міністрів України над відомчими нормативно-правовими актами, а саме наказами Міністерства внутрішніх справ України, та з урахуванням вищенаведеного надати правову оцінку та визначитися чи є правові підстави для включення наукової діяльності до періоду служби в органах внутрішніх справ.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини 2 статті 227 вищенаведеного Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.06.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа -Харківський національний університет внутрішніх справ про зобов'язання внести зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2005 № 862 о/с в частині визначення вислуги років скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Співак
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній