"26" жовтня 2010 р. м. Київ К-584/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
та секретаря Міненка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністра оборони України про визнання дій неправомірними та скасування наказу, -
встановила:
У червні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Міністра оборони України про визнання дій неправомірними та скасування наказу.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.08.2007 позов ОСОБА_4 було задоволено. Визнано дії Міністра оборони України по накладанню на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання майор неправомірними та скасовано виданий ним наказ від 04.06.2007 № 311.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 апеляційну скаргу Міністра оборони України було задоволено. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.08.2007 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді заступника військового комісара Бобровицько-Носівського об'єднаного районного військового комісаріату Чернігівської області. Наказом Міністра оборони України від 04.06.2007 № 311 за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 було позбавлено військового звання майор. Підставою видання оскаржуваного наказу стало те, що 09.02.2007 військовим прокурором Чернігівського гарнізону відносно ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 Кримінального кодексу України
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статтею 16 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до пункту «ж»статті 68 Дисциплінарного статут Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів може бути накладене дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання.
Враховуючи вищенаведене законодавство та беручи до уваги, що постановою військового місцевого суду Київського гарнізону від 31.05.2007 кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_4, було закрито на підставі статті 45 Кримінального кодексу України у зв'язку з дійовим каяттям, що не є реабілітуючою підставою, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення та його виду. Закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами ніяким чином не може ототожнюватися з відсутністю фактів порушення дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої і було притягнуто ОСОБА_4 Крім того, факт скоєння злочину було встановлено судовим рішенням військового місцевого суду Київського гарнізону від 31.05.2007, а тому проведення службової перевірки є зайвим.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністра оборони України про визнання дій неправомірними та скасування наказу без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Співак
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній