"07" вересня 2010 р. м. Київ К-43749/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Бутенка В.І.
Смоковича М.І.
Мороз Л.Л.
Весельської Т.Ф.
Мироненка О.В. (суддя -доповідач)
провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії інваліду ЧАЕС за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 07 травня 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009р року,
У квітні 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області провести йому перерахунок пенсії та установити розмір державної пенсії з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії -75% мінімальної пенсії за віком -з 01 січня 2008 року з проведенням доплати недоотриманих сум.
Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 07 травня 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову суду першої інстанції змінено в абзаці 3 резолютивної частини рішення замість слів «з 01 січня 2008 року»зазначено слова «з 22 травня 2008 року». В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та перебуває на обліку в Білокуракинському районі Луганської області, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
З І січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною З статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, З, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, Призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам другої групи -75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення. Затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст.. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 01 січня -470 грн., з 01 квітня 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня -498 грн.
Також, п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни, у тому числі, до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, для інвалідів 2 групи -20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії для інвалідів 2 групи -учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС -200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких Законів України»визнані неконституційними, а також і п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зі справи вбачається, що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом у квітні 2009 року, тобто після вступу у законну силу Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, де у пункті 5 резолютивної частини зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що узгоджується зі статтею 152 Конституції України, якою встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив проте, що з 01.11.2006 року редакція статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»була доповнена частиною другою такого змісту: якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі статистики за минулий рік зросла, з 01 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.01.2008 року набрали чинності нові редакції ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких базовим критерієм для обрахунку пенсій визначено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність і тому із цього часу відсутні підстави зобов'язувати відповідача проводити перерахунок пенсії відповідно до розміру мінімальної пенсії за віком.
Змінюючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач зобов'язаний був зробити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 22 травня 2008 року, як інваліду 2 групи у розмірі 8 мінімальних розмірів пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму (підвищенням прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік»та Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік») за відповідний період. Перерахунок здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період.
З огляду на викладене, постанова суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області залишити без задоволення, постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 07 травня 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009р року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді
Бутенко В.І. Смокович М.І. Мороз Л.Л. Весельська Т.Ф. Мироненко О.В.