справа № 274/5950/24
П О С Т А Н О В А провадження № 3/0274/1935/24
02.08.2024 року м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Яковлєв О.С., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кишинів республіки Молдова, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей - ІНФОРМАЦІЯ_2 та 17.10.15 р.н., військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , командира взводу-викладача, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
07 липня 2024 року о 12 год. 42 хв. по вулиці по вул. Бистрицькій, 69 в м. Бердичеві ОСОБА_1 керував автомобілем "Фольксваген Т-5", н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком № 102 КНП "Бердичівська міська лікарня". Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав і пояснив, що 7 липня їздив до родини товариша, який загинув на війні. Там вжив алкоголь. Того дня не мав на меті керувати транспортним засобом, а лише хотів його перегнати на стоянку, тому що даний автомобіль належить не йому, а військовій частині. Сусід перекрив дорогу та викликав працівників поліції. Просить не позбавляти його права керування транспортними засобами так як він є військовослужбовцем і його діяльність пов'язана з переміщенням транспортних засобів.
Доказами вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому протиправному діянні є протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 760559 та матеріали справи, а саме: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.07.24 та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з якими причиною огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння слугувало виявлення в останнього ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота); роздруківка тесту на алкоголь, з з якої вбачається, що о 12 год. 53 хв. 07.07.24 ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, результат позитивний - 2,57 проміле; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 7 липня 2024 № 102, який свідчить про те, що о 13 год. 10 хв. 07.07.24 ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння; копія постанови серії ЕНА № 2556974 від 07.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу; відеозапис на підтвердження обставин, викладених у протоколі.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з довідкою Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області відповідно до наявних облікових даних "Інформаційного порталу Національної поліції України" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримував посвідчення водія НОМЕР_3 від 20.04.2006 року категорії (В), протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався. ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , його службова діяльність безпосередньо пов'язана з переміщенням транспортних засобів як по території України, так і за її межами.
Відповідно до статті 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно з положеннями статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 19 Закону України Про міжнародні договори від 22 грудня 1993 року, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод , а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа Надточій проти України від 15 травня 2008 року). В рішенні по даній справі ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. У рішенні Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії від 23 жовтня 1995 року Європейський Суд з прав людини вказав, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення кримінального обвинувачення . Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року). У рішенні ЄСПЛ по справі Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний надмірний тягар (рішення у справі Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року).
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.
Беручи до уваги вищенаведене, з урахуванням особи винного суд вважає за можливе призначити основне стягнення, не наклавши при цьому на особу додаткове стягнення, передбачене санкцією ч. 1 статті 130 КУпАП.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 проходить військову службу, його проступок прямо пов'язаний з переміщенням військового транспортного засобу, у зв'язку з чим використовував водійські права, на даний час у країні триває воєнний стан, держава потерпає від збройної агресії рф і суспільний інтерес у виконанні військовими обов'язків щодо захисту Вітчизни значно перевищує суспільний інтерес у захисті від можливих порушень правил дорожнього руху у майбутньому, виконання своїх обов'язків військовослужбовцем ОСОБА_1 прямо залежить від наявності у нього водійських прав. Також, встановлено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.
За таких умов, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та відношення до вчиненого, беручи до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання та наявність обставин, які пом'якшують відповідальність, вважаю за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд вважає, що саме таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу, запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
У разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, згідно ч. 1 ст. 40-1 КУпАП сплачується судовий збір, який становить 605,60 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 283, 284, 130 ч. 1КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті складає 17000 грн. в дохід держави, без позбавленням права керування транспортними засобами.
Штраф необхідно сплатити на р/рахунок: Отримувач коштів: ГУК у Житомирській області/Житомирська область/21081300; Код отримувача (ЄДРПОУ):37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку IBAN:UA368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у добровільному порядку у зазначений вище строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна зі стягненням подвійного розміру штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп., який необхідно сплатити на р/р: отримувач коштів ГУК у Жит.обл/ТГ м. Бердичiв/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ)37976485; банк отримувач Казначейство України (ел. адм. подат.) ; код банку отримувача (МФО)37976485 ; рахунок отримувачаUA588999980313121206000006825 ; код класифікації доходів бюджету22030101; призначення платежу - 101.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.С. Яковлєв