Справа № 185/3141/24
Провадження № 2/185/2425/24
01 серпня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мінарської О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторінцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, суд
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду завдану ушкодженням здоров'я в розмірі 255 600 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що працював у шкідливих підземних умовах праці на підприємствах відповідача. За час роботи на підприємстві відповідача 17.08.2022 року з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження. Згідно висновку комісії, що зазначений у п. 7 акту форми Н-1/П від 26.08.2022 року нещасний випадок пов'язаний з виробництвом. Позивач був звільнений з займаної посади відповідачем 09.12.2022 року за ч. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з невідповідністю займаної посади. Згідно довідки МСЕК від 17.11.2023 року позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 80 % та встановлено 2 групу інвалідності. Довідкою МСЕК від 15.12.2023 року позивачу повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 80 % та встановлено другу групу інвалідності по трудовому каліцтву, зазначено про нездатність до трудової діяльності. Позивач вважає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, йому повинна бути відшкодована моральна шкода. Оскільки порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває біль, фізичні страждання, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Крім того, внаслідок отриманої травми він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 255 600, 00 грн.
Ухвалою суду від 03.04.2024 року провадження по даній справі було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача ОСОБА_2 надала до суду відзив на позов відповідно до якого позов не визнає. Зазначила, що позивач до початку роботи був ознайомлений з умовами праці, з наявністю на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, а також про можливі їх наслідки. Однак 17.08.2022 року з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок чого проведено розслідування яким встановлена вина позивача у настанні нещасного випадку. Жодних документів, із закладів охорони здоров'я, крім довідок МСЕК, які б свідчили про те, що позивач дійсно має моральні страждання пов'язані з ушкодженням здоров'я та постійним лікуванням позивачем не надано. Встановлення самого ступеню втрати профпрацездатності не підтверджує і не може підтверджувати наявність факту спричинення потерпілому моральної шкоди.
Крім того, представником відповідача надано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
На думку представника відповідача справа є складною у зв'язку з чим її недоцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 277 ЦПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, тобто справа виникає з трудових відносин і може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження згідно з пунктом 2 частини 1 статті 274 ЦПК України.
Справа про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, не належить до справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження і перелік яких наведений у частині 4 статті 274 ЦПК України. Сума моральної шкоди, заявлена позивачем до стягнення (ціна позову) не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Крім того, представник відповідача просить витребувати у позивача розрахунок розміру моральної шкоди та документи що свідчать про виконання вимог Індивідуальної програми реабілітації позивача.
Враховуючи, що на позивача законом не покладено обов'язку надавати розрахунок розміру моральної шкоди, відсутні підстави для витребування такого розрахунку. Крім того, позовна заява містить детальний виклад обставин з яких виходив позивач при визначенні розміру моральної шкоди. Інші додаткові докази, які просить витребувати представник відповідача, не стосуються предмету позову.
Тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача про витребування додаткових доказів.
Також представником відповідача подано клопотання про визнання обов'язковою участі позивача у судовому розгляді справи.
За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Позивачем додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме його роботу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, встановлення йому висновком МСЕК первинної втрати професійної працездатності внаслідок професійних захворювань.
За змістом статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Позиція позивача по справі детально викладена у позовній заяві, зокрема позивачем зроблений докладний опис негативних змін у його житті, спричинених ушкодженням здоров'я, тому немає необхідності обов'язкової явки позивача у судове засідання.
Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Під час роботи на підприємстві відповідача 17.08.2022 року о 22.15 год. з позивачем стався нещасний випадок.
Актом розслідування нещасного випадку форми Н-1/П встановлені обставини нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 17.08.2022 року о 22.15 год., визначені його причини та встановлені особи що допустили порушення законодавства про охорону праці : ОСОБА_1 .
09.12.2022 року ОСОБА_1 було звільнено за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА № 075134 ОСОБА_1 17.11.2023 року повторно встановлено 80% втрати професійної працездатності, 2 група інвалідності за трудовим каліцтвом.
Довідкою до огляду МСЕК серія 12 ААГ № 548006 ОСОБА_1 17.11.2023 року повторно встановлена 2 група інвалідності за трудовим каліцтвом з 01.01.2024 року до 01.01.2026 року, зазначено про нездатність до трудової діяльності.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 210/3177/17.
У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
У даному випадку втрата позивачем професійної працездатності пов'язана з нещасним випадком, який стався з останнім на підприємстві відповідача у зв'язку з невиконанням вимог інструкцій по охороні праці.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання ним трудових обов'язків, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Суд не може погодитись із запереченнями відповідача, який вважає не доведеним, сам факт заподіяння моральної шкоди так як не надано відповідних медичних документів та не встановлено зміни у психічному стані, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті того, що з останнім стався нещасний випадок при виконанні ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок нещасного випадку, що стався з позивачем на виробництві відповідача, позивач зазнав втрати професійної працездатності і йому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я позивача, розмір втрати професійної працездатності, характер нещасного випадку, що стався з позивачем, та їх наслідки для здоров'я останнього істотність вимушених змін в життєвих стосунках. З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, вважає що розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000 грн. відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров'я.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так після цієї дати чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. (Постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21)
У зв'язку із зазначеним, моральна шкода на користь позивача підлягає стягненню без з утримання податку та обов'язкових платежів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 200 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 120 000 (сто двадцять) гривень 00 копійок без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1 200 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», ЄДРПОУ 00178353, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76.
Суддя С. Г. Юдіна