"19" жовтня 2010 р. м. Київ №К-50219/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С. А.,
Мироненка О. В.,
Смоковича М. І.,
Чумаченко Т. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 25 травня 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання бездіяльності щодо підвищення пенсії дитині війни незаконною, зобов'язання підвищити розмір пенсії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання бездіяльності щодо підвищення пенсії дитині війни незаконною, зобов'язання підвищити розмір пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Станично-Луганського районного суду Луганської області від 25 травня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року таз 22.05.2008 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, з урахуванням здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 25 травня 2009 року змінено. В абзацах другому та третьому резолютивної частини постанови зазначено дати перерахунку за 2008 рік: «з 22.05.2008 року по 31.12.2008року».
В решті -постанову суду першої інстанції залишено без зміни.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове -про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була протиправною.
З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянкою України, якій до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.
З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки -підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас, щодо такого її права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року.
Однак такі умови не настали.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, у 2006 році та в період з 01.01. 2007 року до 09.07.2007 року позивач не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року -таке право у позивача було відсутнє у зв'язку із дією положень пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди дійшли вірного висновку, що дії управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області є протиправними лише з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України.
За таких обставин, правильним є висновок судів про те, що позивач до 09.07.2007 року, а також з 01.01.2008 до 22.05.2008 року не мав права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що право на отримання державної соціальної підтримки -підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у позивача, відповідно до заявлених вимог, було і у 2009 році, оскільки Закон України «Про соціальний захист дітей війни»Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»не зупинявся та не змінювався.
Посилання апеляційного суду на постанову Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка має нижчу юридичну силу проти зазначеного вище Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- є помилковим.
Крім того, до даних правовідносин не може бути застосована стаття 71 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2009 рік», оскільки нею Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри тільки тих соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, - в той час, як пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни, розраховується, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на перерахунок та виплату недоотриманої нею допомоги у 2009 році, та встановив кінцевою датою перерахунку 31.12.2008 року.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року підлягає скасуванню в частині зміни постанови Станично-Луганського районного суду Луганської області від 25 травня 2009 року, - із залишенням в силі зазначеної постанови суду першої інстанції та уточненням її резолютивної частини стосовно початкової та кінцевої дат здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії позивачу: за 2007 рік -з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік -з 01 січня 2009 року.
Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року у справі скасувати - в частині зміни постанови Станично-Луганського районного суду Луганської області від 25 травня 2009 року.
В решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року -залишити без зміни.
Постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 25 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання бездіяльності щодо підвищення пенсії дитині війни незаконною, зобов'язання підвищити розмір пенсії -залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: