Справа № 201/11503/20
Провадження 2др/201/69/2024
29 липня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого - судді Покопцевої Д.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Рішенням від 29.06.2024р. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму позики за договором позики від 01 вересня 2008 року в розмірі 371 725 доларів США, та судові витрати в сумі 61 061грн 40коп судових витрат.
Відповідач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 34 000грн, подав докази понесення цих витрат.
Позивач заяву про ухвалення додаткового рішення отримав 28.06.2024р. засобами поштового зв'язку, особисто, пояснень по суті питання не направив, час для подання мав достатній.
Розглянувши подану заяву про ухвалення додаткового рішення, суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Серед основних засад цивільного судочинства визначено, зокрема принципи верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності та відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України). До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідач у відзиві (т.1, а.с.29-33), у відзиві на уточнену позовну заяву (т.3, а.с.33-37) не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Про орієнтовний розмір судових витрат в сумі 50 000грн зазначав у зустрічному позові до ОСОБА_3 про визнання недійсним та неукладеним договору позики від 01.09.2008р. (т.1, а.с.146-150), у задоволенні якого відмовлено і рішення набрало законної сили.
За положеннями ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 141 ЦПК України).
Положення статей 137, 141 ЦПК України регламентують загальні правила розподілу судових витрат (на правову допомогу в тому числі) та є універсальними в правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи.
По справі встановлено, що спір виник із договору позики через невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з повернення позики.
Відповідач у справі заперечував факт укладення договору позики, а відтак наявність будь-яких невиконаних боргових зобов'язань, що не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Відтак спір виник з неправильних дій сторони, адже зобов'язання має виконуватись належним чином (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Позов задоволено частково через заявлення вимоги про нарахування відсотків після настання строку вимоги пред'явленням позову, що є правом позивача та не свідчить про його недобросовісність, і не внаслідок прийняття аргументів сторони відповідача, які в основу в основу судового рішення в частині відмови не покладені.
З врахуванням того, що відповідачем у заявах по суті справи попереднього розрахунку суми судових витрат не подано; що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який неналежним чином виконував свої зобов'язання з повернення боргу; що заперечення відповідача не покладені в основу судового рішення в частині відмови в задоволенні позову суд дійшов висновку, що покладення на позивача судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу є очевидно несправедливим.
Відтак ці витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 141,142,270 ЦПК України, суд, -
Витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 , покласти на нього.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів.
Суддя: Д.О. Покопцева