30 березня 2010 р. Справа № 40813/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Владар» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду про закриття провадження в справі від 12 червня 2009 року в справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Владар»до Богородчанської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування № 19 від 17 травня 2007 року, -
12 червня 2009 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом прийнято ухвалу по справі за позовом Приватного підприємства «Владар»до Богородчанської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування № 19 від 17 травня 2007 року, якою було закрито провадження в справі.
Прийняту ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх обєднань, установ, організацій за правопорушення у сфері містобудування від 14.10.1994 року та Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995 року, дана справа підвідомча господарським судам, оскільки таке рішення про накладення штрафу може бути оскаржене до господарського суду.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач -ПП «Владар», який в своїй апеляційній скарзі покликається на те, що така прийнята з порушенням норм процесуального права. З врахуванням цього просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі апелянт -позивач, покликається на те, що судом першої інстанції не враховано того, що позивач оскаржує рішення відповідача -акт індивідуальної дії суб'єкту владних повноважень, яким застосовано до нього штраф.
Представники сторін в судове засідання не явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України такий проведено у їх відсутності.
Заслухавши доповідь - судді доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявно підстави для її задоволення.
ч.1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі -адміністративна справа) -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з вимог позивача сформульованих в позовній заяві, спір виник між позивачем ПП «Владар»та відповідачем -суб'єктом владних повноважень Богородчанською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю з приводу визнання незаконною постанови № 19 від 17 травня 2007 року про накладення штрафу за порушення у сфері містобудування у розмірі 3835 грн., який був накладений на ПП «Владар», як юридичну особу в порядку, передбаченому Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»та Положення про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затверджених постановою КМ України від 06.04.1995 року № 244.
Відповідно до ч.1 ст. 17 КАС України Компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Таким чином, не зважаючи на те, що в Законі України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»та в Положенні про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затверджених постановою КМ України від 06.04.1995 року № 244, передбачено право особи на яку накладено штраф на звернення за його оскарженням до господарського суду, після прийняття та набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, який прийнятий та набрав чинності пізніше за вказані вище нормативно правові акти, повністю врегульовано питання підвідомчості даної категорії справ, саме адміністративним судам.
При цьому, суд першої інстанції не врахував, що згідно п.1 ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів, і що саме з огляду на вимоги вказаної норми вбачається, що вказаний спір не підвідомчий господарському суду.
Таким чином, в суду першої інстанції не було підстав для застосування п.1 ч.1 ст. 157 КАС України та закриття провадження в справі.
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що компетенція Івано-Франківського окружного адміністративного суду поширюється на даний спір, який є публічно-правовим, ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, тому наявно підстави для її скасування.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 199, п. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Владар»- задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року про закриття провадження у справі № 2-а-444/09/0970 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
В.М.Каралюс
Ухвала в повному обсязі складена 02 квітня 2010 року.