30 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4477/24
Суддя І інстанції - Чернова Ж.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не скасування арешту у зв'язку з чим припинити обтяження: шляхом зняття арешту з особи права якого обтяжуються ОСОБА_1 , зняття арешту з всього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 8270320, зареєстрованого Запорізькою філією державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі постанови 1252/6 від 08.12.2008 року Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного згідно з постановою №1252/6 від 08.12.2008, винесеної головним державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Копил Ю.В., реєстраційний номер обтяження - 8270320, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, зареєстрованого Запорізькою філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.
Зобов'язано Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт (обтяження), накладений на все нерухоме майно ОСОБА_1 згідно з постановою №1252/6 від 08.12.2008, винесеної головним державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Копил Ю.В., реєстраційний номер обтяження - 8270320, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, зареєстрованого Запорізькою філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Вказує на те, що при поверненні виконавчого документа стягувачу в порядку п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна боржника не передбачено. Також, оскільки сума боргу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуті/погашені не були і виконавчий документ був повернути стягувачу, а не до суду, підстави для зняття арешту з майна боржника теж відсутні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 10.04.2024 №373727502: на підставі постанови головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції районного Копил Ю.В. №1252/6 від 08.12.2008, зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна ОСОБА_1 ; реєстраційний номер обтяження: 8270320; об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.
Позивач у червні 2023 року звернувся до Центрального ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (який є правонаступником Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції) з заявою про зняття арештів.
Листом від 06.07.2023 № 28918/5 Центральне ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) повідомило позивача про те, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що у Відділі перебувала виконавче провадження №10414897 по виконанню виконавчого листа №2-3405 виданого 27.10.2008 Жовтневим районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «СК «Форум» боргу у розмірі 16717,81 грн. В межах виконавчого провадження 08.12.2008 головним державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Копил Ю.В. з метою забезпечення виконання рішення суду накладено арешт на все нерухоме майно боржника. 29.09.2010 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, який діяв під час виконання даного виконавчого провадження). Надати більш детальну інформацію по виконавчому провадженню не виявляється можливим, оскільки відповідно до ч. 2, розділу XI Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню. Підстав для зняття накладеного арешту немає.
ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про зняття арешту з майна.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.01.2024 у справі №331/5142/23 позовну заяву про зняття арешту з майна задоволено. Припинено обтяження: шляхом зняття арешту з особи права якого обтяжуються ОСОБА_1 знято арешт з всього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 зареєстрованого Запорізькою філією Державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі постанови 1252/6 від 08.12.2008 Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління, реєстраційний номер обтяження 8270320.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національні інформаційні системи» в особі Запорізька регіональна філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 09.01.2024 у справі №331/5142/23 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи», Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа підсудна адміністративному суду.
Згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження, відносно боржника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не відкрито жодного виконавчого провадження з примусового виконання листа № 2-3405 виданого 27.10.2008. Відомості про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в Єдиному реєстрі боржників відсутні.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з майна боржника у межах завершеного виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (набув чинності 05 жовтня 2016 року, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (надалі - Закон України №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV (далі - Закон України №606-XIV) передбачено, що виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Продовження зазначеного строку можливе лише у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 50 Закону України №606-XIV передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Згідно з приписами ст.55 Закону України №606-XIV арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.
Арешт застосовується:
1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника.
Разом з тим, виходячи з наданих представником відповідача до матеріалів справи документів можна встановити, що виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на майно позивача, було знищено.
Згідно з п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Відповідно до п.9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.
Тобто, з аналізу викладених вище приписів Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби висновується, що знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.
В свою чергу, статтею 38 Закону України №606-XIV встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу Державної виконавчої служби) припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з закінченням виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, згідно з ч.1 ст.40 Закону України №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), припинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Отже, враховуючи наведені норми та зважаючи на те, що виконавче провадження, у межах якого прийнято постанову про накладення спірного в межах даної справи арешту, знищено, а виконавчий лист на підставі якого відкрито виконавче провадження повернутий стягувачу без виконання відповідачем при завершенні виконавчого провадження не застосовано наслідки, встановлені ст.50 Закону України “Про виконавче провадження” №606-XIV, якою чітко встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника.
Частиною 4 ст.59 Закону України №1404-VIII встановлено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну “Укроборонпром”, акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну “Укроборонпром”, державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну “Укроборонпром” або на момент припинення Державного концерну “Укроборонпром” було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності”, звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності”.
В свою чергу, ч.5 ст.59 Закону України №1404-VIII встановлено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, відповідачем не надано до суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 30 липня 2024 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.А. Шальєва
суддя С.В. Сафронова