02 серпня 2024 р. Справа № 440/3989/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, по справі № 440/3989/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України у Львівській області №164050001920 від 01 лютого 2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи;
- зобов'язати ГУ ПФ України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ з 06 січня 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу наступні періоди: з 01 вересня 1983 року по 10 травня 1984 року; з 14 травня 1986 року по 30 червня 1988 року - навчання в Полтавському нафтовому геологорозвідувальному технікумі; з 11 травня 1984 року по 13 травня 1986 року - проходження строкової військової служби; з 02 вересня 1988 року по 10 січня 1990 року - робота на посаді моториста бурових установок 5 розряду в Східно-Мегіонській нафторозвідувальній експедиції; з 01 січня 1995 року по 28 листопада 1995 року - робота на посаді помічника бурильника 5 розряду капітального ремонту свердловин в Акціонерному товаристві закритого типу “Руско-нафта”; з 14 грудня 1995 року по 30 листопада 1999 року - робота на посаді бурильника 6 розряду в цеху підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин в Акціонерному товаристві “Кондпетролеум” нафтогазодобуваючого управління “Талінскнафта”; з 01 грудня 1999 року по 16 березня 2001 року - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху підвищеної нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин у Відкритому акціонерному товаристві “ТНК-Нягань” Нафтогазодобуваючого управління “Талінскнафта”; з 17 березня 2001 року по 16 липня 2002 року - робота на посаді бурильника по капітальному ремонту свердловин 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин №2 в ТОВ “Управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин”; з 01 березня 2006 року по 28 грудня 2007 року - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин по 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин в ТОВ “КНГ-СЕРВІС”; з 05 березня 2008 року по 11 січня 2011 року - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин у ВАТ “Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин”; з 01 березня 2011 року по 10 травня 2016 року - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 7 розряду в цеху капітального ремонту свердловин в АТ “Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин”; з 17 травня 2016 року по 10 червня 2017 року- робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху підземного і капітального ремонту свердловин в ЗАТ “КамРемСервіс”.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв'язку досягненням пенсійного віку та за наявності достатнього для цього страхового та пільгового стажу набув право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2. З метою реалізації права на пенсійне забезпечення звернувся до відповідача із заявою про призначення відповідного виду пенсії, однак відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу періоди навчання, строкової військової служби, роботи на посаді бурильника в російській федерації,та протиправно відмовив у призначені пенсії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №164050001920 від 01 лютого 2024 року.
Зобов'язано ГУ ПФ України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за призначенням / перерахунком пенсії від 17 лютого 2023 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач досяг віку, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах, проте його пільговий стаж становить лише 04 роки 06 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.
Окрім цього, до пільгового стажу не зараховано період роботи позивача на території російської федерації, у зв'язку з тим, що Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 №2783- IX - зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-BP, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
У зв'язку з цим, до стажу роботи зараховуються періоди роботи на території РСФСР тільки по 31.12.1991. Відтак, періоди роботи позивача на території російської федерації, після зазначеної дати, а саме з 1995 по 2017 рік, не можуть зараховуватись до пільгового стажу.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Жигилія С.П., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Перцова Т.С., Присяжнюк О.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач по досягненні пенсійного віку звернувся до відповідача з заявою від 17.02.2023 про призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №164050001920 від 01.02.2024 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вказано що пільговий стаж роботи становить 04 роки 06 місяців 12 днів. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи:
- з 14 грудня 1995 року по 20 листопада 1999 року згідно архівної довідки від 15 січня 2021 року №2517, оскільки відсутні документи про результати атестації робочих місць, а рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28 травня 2021 року №68 пільговий стаж не підтверджено;
- з 01 грудня 1999 року по 16 березня 2001 року згідно архівної довідки від 08 лютого 2021 року №И-МГУ-1521, оскільки відсутні документи про результати атестації робочих місць;
- з 17 березня 2001 року по 16 липня 2002 року згідно архівної довідки від 15 січня 2021 року №2518, оскільки відсутні документи про результати атестації робочих місць, а рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28 травня 2021 року №68 пільговий стаж не підтверджено;
- з 05 березня 2008 року по 11 січня 2011 року, з 01 березня 2011 року по 14 вересня 2013 року та з 23 жовтня 2013 року по 10 травня 2016 року згідно довідки від 18 серпня 2021 року №135, з 17 травня 2016 року по 10 червня 2017 року згідно довідки від 02 лютого 2021 року №459, оскільки відсутні документи про результати атестації робочих місць.
Позивач, не погодившись із таким рішенням відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольнивши частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, оскільки останнє не містить підстав не зарахування часу навчання, певних періодів роботи позивача, є необґрунтованим, а тому наявні підстави для покладення на відповідача обов'язку повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 17.02.2023 року.
Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 114 "Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників" Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з частиною другою цієї статті на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах .
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах .
Зі змісту наведених норм слідує, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є: 1) зайнятість повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, за результатами проведення атестації робочих місць; 2) досягнення 55 років; 3) наявність страхового стажу, а саме: не менше 30 років у чоловіків, у тому числі на роботі із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників не менше 12 років 6 місяців.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 №22-1, (далі - Порядок №22-1), зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (пункт 1.8 Порядку № 22-1).
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком (на пільгових умовах) додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах:
-довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1 - 6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року N 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за N 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
-документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Отже, до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах додаються документи відповідно до встановленого Переліку.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та поданих документів органом, що призначає пенсію, визначеним за принципом екстериторіальності, приймається відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах). При цьому рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах приймається органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Так, спірним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, а саме, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи:
- з 14.12.1995 по 30.11.1999 згідно архівної довідки від 15.01.2021 №2517, оскільки відсутні документи про результати атестації робочих місць, а Рішенням комісії при ГУ ПФ України в Полтавській області від 28.05.2021 №68 пільговий стаж не підтверджено;
- з 01.12.1999 по 16.03.2001 згідно архівної довідки від 08.02.2021 №И-МГУ-1521, оскільки відсутні документи про результати атестації робочих місць;
- з 17.03.2001 по 16.07.2002 згідно архівної довідки від 15.01.2021 №2518, оскільки відсутні документи про результати атестації робочих місць, а рішенням комісії при ГУ ПФ України в Полтавській області від 28.05.2021 №68 пільговий стаж не підтверджено;
- з 05.03.2008 по 11.01.2011, з 01.03.2011 по 14.09.2013 та з 23.10.2013 по 10.05.2016 згідно довідки від 18 серпня 2021 №135, з 17.05.2016 по 10.06.2017 згідно довідки від 02.02.2021 №459, оскільки відсутні документи про результати атестації робочих місць.
Водночас, у позовній заяві позивач просив, зокрема, зарахувати до пільгового стажу також наступні періоди:
- з 01.09.1983 по 10.05.1984; з 14.05.1986 по 30.06.1988 - навчання в Полтавському нафтовому геологорозвідувальному технікумі;
- з 11.05.1984 по 13.05.1986 - проходження строкової військової служби;
- з 02.09.1988 по 10.01.1990 - робота на посаді моториста бурових установок 5 розряду в Східно-Мегіонській нафторозвідувальній експедиції;
- з 01.01.1995 по 28.11.1995 - робота на посаді помічника бурильника 5 розряду капітального ремонту свердловин в Акціонерному товаристві закритого типу “Руско-нафта”;
-з 01.03.2006 по 28.12.2007 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин по 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин в ТОВ “КНГ-СЕРВІС”.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції пенсійним органом не надано оцінку вказаним періодам роботи позивача та не прийнято рішення про не зарахування вказаних періодів роботи, а тому в цій частині рішення відповідача є не правомірним.
Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 14.12.1995 по 16.07.2002, з 05.03.2008 по 11.01.2011, з 01.03.2011 по 14.09.2013, з 23.10.2013 по 10.05.2016, з 17.05.2016 по 10.06.2017, колегія суддів зазначає наступне.
Так, записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.11.1987 підтверджується, що ОСОБА_1 :
- з 14.12.1995 прийнятий бурильником 6 розряду в цех підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин вахтовим методом роботи в АТ “Кондпетролеум” нафтогазодобуваючого управління “Талінскнафта”, 30.11.1999 звільнений;
- з 01.12.1999 прийнятий бурильником капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху підвищеної нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин вахтовим методом роботи у ВАТ “ТНК-Нягань” Нафтогазодобуваючого управління “Талінскнафта”; з 01.05.2000 зарахований бурильником по капітальному ремонту свердловин 6 розряду в цех капітального ремонту свердловин №2 вахтовим методом роботи, 16.03.2001 - звільнений;
- з 17.03.2001 прийнятий бурильником по капітальному ремонту свердловин 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин №2 за підсумовуючим обліком робочого часу в ТОВ “Управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин”, 16.07.2002 - звільнений;
- з 05 березня 2008 року прийнятий бурильником капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин вахтовим методом у ВАТ “Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин”, 11 січня 2011 року - звільнений;
- з 01.03.2011 призначений бурильником капітального ремонту свердловин 7 розряду в цеху капітального ремонту свердловин 7 розряду в цех капітального ремонту свердловин вахтовим методом роботи в ВАТ “Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин”, з 06.03.2011 перейменовано у АТ “Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин”, 10.05.2016 - звільнений;
- з 17.05.2016 прийнятий бурильником капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху підземного і капітального ремонту свердловин вахтовим методом роботи в ЗАТ “КаРС”, з 01.01.2017 переведений в ЗАТ “КамРемСервіс” зі збереженням попередньої посади, 10.06.2017 - звільнений.
Отже, у вищевказані періоди позивач працював на посаді бурильника капітального ремонту свердловин вахтовим методом за межами України (росія, Білорусь). Відомості про виконання позивачем робіт із шкідливими і важкими умовами праці на посаді бурильника капітального ремонту свердловин повний робочий день та віднесення займаної ним посади до відповідного Списку №2, чинного на час зайняття ним посади, а також про наявність у нього права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 в трудовій книжці позивача відсутні.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок №637), передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктами 20-22 Порядку № 637 передбачені особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
Так, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731, затверджений Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 442-92-п (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова 442-92-п набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць 442-92-п, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками 36-2003-п, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку 442-92-п.
Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць 442-92-п. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
У разі непідтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної протягом 5 років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на даному підприємстві, в установі чи організації до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якою відповідне право не підтверджене. Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Відповідно до пунктів 1-2, 4 та 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Отже, із аналізу наведених положень законодавства слідує, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду та період і характер виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Водночас в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Посада 2130200а-11292 “Бурильники капітального ремонту свердловин” наявна у розділі XII “БУРІННЯ, ВИДОБУВАННЯ ТА ПЕРЕРОБКА НАФТИ, ГАЗУ ТА ГАЗОВОГО КОНДЕНСАТУ, ПЕРЕРОБКА ВУГІЛЛЯ І СЛАНЦЮ” Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 ( чинному до 07 лютого 2003 року) , від 16 січня 2003 року №36 ( чинному з 07 лютого 2003 року до 03 серпня 2016 року), від 24 червня 2016 року № 461 (чинному з 03 серпня 2016 року).
Враховуючи, що посада позивача включена до відповідного Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умова, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про неправомірність не зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи за межами України з 14 грудня 1995 року по 16 липня 2002 року, з 05 березня 2008 року по 11 січня 2011 року, з 01 березня 2011 року по 10 травня 2016 року, з 17 травня 2016 року по 10 червня 2017 року з підстав відсутності документів про результати атестації робочих місць.
При цьому, колегія суддів зазначає, що зайнятість позивача на займаній посаді протягом вказаних періодів повний робочий день відповідачем не заперечується, та вказана підстава для не зарахування вказаних періодів роботи позивача до пільгового стажу в основу оскаржуваного рішення не покладалась.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №164050001920 від 01 лютого 2024 року (в частині незарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 14 грудня 1995 року по 16 липня 2002 року, з 05 березня 2008 року по 11 січня 2011 року, з 01 березня 2011 року по 10 травня 2016 року, з 17 травня 2016 року по 10 червня 2017 року) є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач у спірних правовідносинах дійшов передчасного висновку про відмову позивачу у призначенні пенсії, а тому оскаржуване рішення органу Пенсійного фонду є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо доводів апеляційної скарги про правомірність не зарахування до страхового стажу періодів роботи на території РСФСР по 31.12.1991, оскільки Україна та російська федерація вийшли з угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (ст. 4 Закону № 1058-IV).
Згідно зі статтею 19 Закону України “Про міжнародні договори України” чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка підписана в тому числі Україною та рф, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 вказаної Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14 січня 1993 року, передбачено, що працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Статтею 7 даної Угоди встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Отже, при призначенні пенсії за законодавством України враховується набутий стаж та заробіток (дохід), з якого сплачено відповідну суму страхового внеску.
Частиною 2 статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
01.12.2022 прийнято Закон України № 2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». 22.12.2022р. названий закон опубліковано у газеті «Голос України» та 23.12.2022р. цей закон набрав чинності.
Вказаний Закон передбачає: зупинення дії у відносинах з Російської Федерацією та Республікою Білорусь Конвенції та Протоколу до неї; вихід з зазначеної Конвенції та Протоколу до неї.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 84 Конвенції кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12 місяців до закінчення поточного п'ятирічного терміну її дії. Мінська конвенція набрала чинності 19 травня 1994 року. Останнім днем чергового п'ятирічного періоду дії Конвенції для України є 18 травня 2024 року. З 19 травня 2024 року Конвенція буде вважатися припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами. Після виходу України з Конвенції правове співробітництво у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами-учасницями Мінської конвенції та багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють в рамках Ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними державами. За відсутності міжнародного договору співробітництво судів та інших компетентних органів у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься згідно з внутрішнім законодавством на основі принципу взаємності.
Таким чином, відповідно до цих норм права Україна продовжує бути учасницею і дотримуватись зобов'язань за Конвенцією щодо її учасників до настання терміну виходу України з Конвенції (зважаючи на те, що Конвенція була ратифікована Україною в жовтні 1994 року, це щонайменше 1 рік).
Однак, це правило не поширюється на відносини з Російською Федерацією та Республікою Білорусь, оскільки Законом України від 01.12.2022 №2783-ІХ зупинено дію Конвенції у відносинах з цими країнами вже тепер.
Отже, після набуття чинності Законом України від 01.12.2022 №2783-ІХ норми Конвенції не можуть були застосовані у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією щодо будь-яких документів виданих та посвідчених у цих країнах, незалежно від дати їх видачі та посвідчення.
Натомість, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 04.02.2023 №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.
Зважаючи на той факт, що станом на 24 лютого 2022 року Конвенція і Протокол до неї у відносинах з Російською Федерацією діяли, і виготовлені або засвідчені там документи приймалися на території України без спеціального посвідчення, з прийняттям цієї постанови КМУ від 04.02.2023 №107 документи цих держав і надалі приймаються на території України без спеціального посвідчення, але лише під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Після припинення воєнного стану в Україні та закінчення строку 6 місяців після його припинення передбачається проставлення апостиля, що випливає з наведеного вище.
Крім того, колегія суддів зауважує, що Україна залишається учасницею іншого міжнародного договору, а саме Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року. Російська Федерація також залишається учасницею цієї Конвенції. Зазначена Конвенція передбачає проставлення апостиля, якшо угода між двома чи декількома договірними державами не відміняють чи не спрощують дану формальну процедуру або не звільняють сам документ від легалізації (ст. 2.3 цієї Конвенції).
Вказана Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Отже, колегія суддів зазначає, що прийняття Закону України «Про зупинення дії та вихід і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» не впливає на право позивача зарахувати до його пільгового стажу періоди роботи на території російської федерації.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 по справі № 440/3989/24 - в частині задоволення позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк Т.С. Перцова