ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2010/24
провадження № 2/753/3629/24
26 липня 2024 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кулика С.В., за участю секретаря Скобіоли О.П., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву адвоката Сергієнко Катерини Сергіївни, який діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про розірвання шлюбу. До суду звернулась адвокат Коваленко О.А., яка діє в інтересах Сергієнко К.С. , з заявою про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заяви зазначено, що до закінчення судових дебатів представником позивача, адвокатом Сергієнко К.С., було заявлено про стягнення судових витрат з відповідача. Між позивачем та адвокатом Сергієнко К.С., 05.01.2024 року було укладено договір про надання правничої допомоги № 11/01-2024 року від 05.01.2024 року. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.05.2024 року було задоволено позовні вимоги позивача, шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. З урахуванням викладеного просить суд ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Від відповідача надійшли заперечення на заяву, відповідно до яких зазначено, що стороною позивача не доведено факт сплати позивачем витрат на правову допомогу, зокрема не надано квитанцію про оплату за надані послуги за актом приймання-передачі правничих послуг. Крім того зазначила, що вказана сума за надання правової допомоги, яку позивач хоче стягнути з відповідача є неспівмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.
Від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без її участі.
Відповідач в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Дослідивши заяву та матеріали справи, заслухавши сторони суд приходить до наступного.
В провадженні Дарницького районного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 24.05.2024 року шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 15 грудня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1124 було розірвано.
На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано договір про надання правової допомоги №11/01-2024 від 05.01.2024 року, акт приймання-передачі правничих послуг №3 від 27.05.2024 року до договору про надання правничої допомоги.
Норма частини 8 статті 141 ЦПК України визначає, що докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову (ч. 2 ст. 16 ЦПК України).
Одним з основних принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У разі недотримання вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково. Беручи до уваги співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи наявність усталеної судової практики з розгляду подібних справ, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню частково у розмірі 2000,00 грн.
Щодо доводів відповідача про не надання доказів про фактичну оплату витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України суд,-
Заяву адвоката Сергієнко Катерини Сергіївни, який діє в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст додаткового рішення виготовлено 31.07.2024 року.
Суддя С.В. Кулик