ЄУН 396/2244/23
Номер провадження по справі 2/387/175/24
30 липня 2024 року смт. Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Майстер І.П.
за участю секретаря судового засіданя Полюхович Т.А.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 02.01.2024 надійшов позов зі змісту якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №2617137 від 25.11.2021 у розмірі 45991,80 гривень.
Свій позов ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" обґрунтовує тим, що 25.11.2021 між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем укладено кредитний договір №2617137. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Між первісним кредитором та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 17.05.2023 укладено договір факторингу №17052023, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків, тому є заборгованість перед позивачем на загальну суму 45991,80 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу без його участі.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно, належним чином.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В якому відповідач просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позову. Свої заперечення мотивував тим, що позивач не є кредитором за спірними кредитними зобов'язаннями, оскільки не надав жодної додаткової угоди до договору факторингу, в якій би було зазначено прізвище, ім'я та по батькові відповідача, як особи право вимоги відносно якої передано, а також не де були зазначені реквізити кредитного договору, право вимоги по якому передано. Що стосується начебто витягу з договору факторингу, яким позивач хоче підтвердити ту обставину, що він отримав право вимоги відносно відповідача, то цей документ складений позивачем у односторонньому порядку, без будь яких відміток іншої сторони договору факторингу, а тому не може братися до уваги судом оскільки відповідно до ст.78 ЦПК України є недопустимим доказом. Обов'язку виконувати кредитне зобов'язання позивачу у відповідача не виникло в силу того, що відповідач не був повідомлений взагалі ніяким чином про заміну кредитора, що підтверджується матеріалами справи. Згідно зі ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні та ст. 1082 ЦК України відповідно до якої, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Також вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки він не довів факт виконання кредитором п.2.4 кредитного договору, від виконання якого залежить обов'язок виконання кредитного зобов'язання відповідачем, а саме до суду не було надано належних та допустимих доказів зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, що унеможливлює виконання кредитного зобов'язання відповідачем так як договірні відносини за кредитним договором №2617137 від 25.11.2021 не наступили. Позивачем не надано виписки з рахунку, на який згідно з додатком №1 до кредитного договору №2617137 від 25.11.2021 має здійснюватися виконання кредитного зобов'язання. Відсутність вказаних документів у справі унеможливлює можливість суду перевірити розмір грошових коштів, які сплачувалися чи не сплачувалися відповідачем. Сума заборгованості не відповідає дійсності. Відповідно до ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, з початку і до закінчення особливого періоду, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. В Україні з 17.03.2014 і по даний час діє особливий період (а.с. 50-51).
До суду 25.01.2024 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що ознайомившись з відзивом відповідача, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Укладаючи договір 25.11.2021 позичальник засвідчив, що погоджується, що електронний підпис з Одноразовим ідентифікатором є аналогом його власноручного підпису, а також усвідомлює правові наслідки такої згоди. У відповідності до умов кожного з договорів, їх підписання здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні договорів. У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладанні кредитного договору -п.2.1. товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. Самим відповідачем факт отримання грошових коштів за кредитним договором у відзиві не спростовується належними доказами. Нарахування заборгованості здійснювалося виключно на підставі умов кредитного договору. Крім того жодна вимога про стягнення заборгованості за кредитними договорами, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафи, пені). ТОВ "ФК "ЄАПБ" не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Між первісним кредитором та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 17.05.2023 укладено договір факторингу №17052023, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. В законодавстві України не передбачено обов'язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. При цьому неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у задоволенні позову новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (ст. 516,613 ЦК України). Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом відповідач зобов'язаний був повідомити первісних кредиторів про свій статус, надати підтверджуючі документи для призупинення нарахування процентів за користування кредитом і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування процентів за користування кредитом. Але відповідач не скористався цим правом, і в результаті чого були нараховані відсотки за прострочення свого зобов'язання, повернути кредит первісному кредитору. Враховуючи те, що заборгованість за договором була нарахована первісними кредиторами на підставі умов кредитних договорів, та в подальшому ці нарахування відступлені ТОВ "ФК "ЄАПБ" за договором факторингу - проценти за кредитними договорами є правомірно нарахованими відповідно до істотних умов кредитних договорів. В даному випадку, відповідач під час укладення кредитного договору не надав жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В кредитному договорі відповідач не вказується, що відповідач є особою чиї права захищені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не надано жодних доказів на підтвердження того, що первісні кредитори були про це повідомлені. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування відсотків та не застосовувалося жодних штрафних санкцій. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором. Внаслідок неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами і виникла заборгованість. Отже, позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань.
Відповідач 28.01.2024 подав до суду заперечення (на відповідь на відзив) та просив відмовити в повному обсязі у задоволенні позову. Зазначив, що представник позивача не має права вчиняти процесуальні дії від імені ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 60 ЦПК України). До позовної заяви не надано належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_2 , яка підписала позовну заяву, має статус
адвоката чи має право вчиняти процесуальні дії від імені ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в порядку самопредставництва. Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення кредитного договору було видано кредит саме в цій сумі, оскільки визначення даних сум в кредитному договорі не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцем своїх зобов'язань по договорах. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17. Отже, позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт отримання Відповідачем кредитних коштів та наявності у нього заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов кредитних договорів, а тому, у задоволенні позову слід відмовити, у зв'язку із його необґрунтованістю.
Процесуальні дії суду
Ухвалою судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06.12.2023 позовну заяву передано за підсудністю для розгляду до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області.
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 11.01.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2024 клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено.
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2024 у клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі - відмовлено.
Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідач у встановлений судом строк, відзив до суду на позов не подавав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред'являв, а тому враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 26.02.2020 встановлено, що ТОВ "Лінеура Україна" зареєстровано як фінансову установу 19.03.2019 №394 ( а.с.24).
Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.02.2022 ТОВ "Лінеура Україна" зареєстроване як юридична особа 15.01.2019, види економічної діяльності, 64.92 - інші види кредитування (основний) (а.с.26-27).
Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 624024 від 12.01.2010 встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 05.12.2007 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ( а.с.20).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 28.02.2012 та додатку до свідоцтва, з'ясовано, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" має право здійснювати фінансову компанію без отримання ліцензії та /або дозволів відповідно до законодавства: факторинг ( а.с. 21).
Судом встановлено, що 25.11.2021 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір №2617137 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 9000,00 гривень строком на 360 днів, зі сплатою 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту (а.с.4-10).
Згідно з інформацією наданої ТОВ "Універсальні платіжні рішення" вих №2643_240129135749 від 29.01.2024, встановлено, що ТОВ "Універсальні платіжні рішення" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Універсальні платіжні рішення" укладено договір на переказ коштів ФК-19/03-21 від 12.03.2019. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 25.11.2021 08:57:06 на суму 9000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua-121499833, призначення платежу: Зарахування 9000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 113).
Зі змісту інформації наданої АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 26.03.2024 №20.1.0.0.0/7-240320/37422 та виписки за договором №б/н за період 25.11.2021-28.11.2021, встановлено, що станом з 25.11.2021 у ОСОБА_1 наявні карткові рахунки :№ НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 . Картковий рахунок № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 . На картковий № НОМЕР_2 були зараховані грошові кошти у розмірі 9000,00 грн від 25.11.2021.
ТОВ "Лінеура Україна" виконало зобов'язання за договором та надав відповідачу грошові кошти у позику, однак останній не виконав взятих на себе за договором зобов'язань, грошові кошти та відсотки за їх користування не повернув, у зв'язку з чим йому нарахована заборгованість у розмірі 45991,80 грн, яку за договором факторингу №17052023 від 17.05.2023 було передано ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" (а.с.14-18).
Відповідно реєстру боржників до договору факторингу №17052023 від 17.05.2023 та витягу з реєстру боржників від 17.05.2023 ОСОБА_1 нарахована заборгованість за договором №2617137 у розмірі 45991,80 грн, з яких: 9000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, та 36991,80 грн - заборгованість за відсотками (а.с.18, 103-104).
Згідно наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_1 нарахована заборгованість за кредитним договором №2617137 від 25.11.2021 станом на 17.05.2023, у розмірі 45991,80 грн, з яких: 9000,00 грн - тіло кредиту та 36991,80 грн - відсотки за користування (а.с.114-119).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, ОСОБА_1 нарахована заборгованість за кредитним договором №2617137 від 25.11.2021 за період з 17.05.2023 по 31.11.2023, у розмірі 45991,80 грн, з яких: 9000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 36991,80 грн - заборгованість за відсотками, однак за якою процентною ставкою вказані відсотки обраховані і за який період, вказаний розрахунок заборгованості не містить (а.с.19).
ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу 26.10.2018 та з 05.09.2019 по теперішній час проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 Національної гвардії України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_6 , посвідченням військовослужбовця серії НОМЕР_7 та відповідною довідкою від 05.04.2024№388 виданою військовою частиною НОМЕР_5 (а.с. 52-54,55-56) .
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, частиною 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» споживач зобов'язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
З наведених норм вбачається, що укладення договору про споживчий кредит у електронній формі не суперечить вимогам законодавства, за умови дотримання особливостей його укладення в такій формі.
При цьому, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Частинами 1 та 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 25.12.2021 між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем, з дотриманням наведених норм законодавства було укладено договори про надання позики, та відповідачка була ознайомлена з усіма його істотними умовами та прийняла їх.
Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту та отримання кредитів. Копія договору відступлення права вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "Лінеура Україна" за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, до позивача у справі.
Разом з тим суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.
Згідно з п. 10 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває до теперішнього дня.
Починаючи з 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України № 64/2022, в Україні введено воєнний стан.
ОСОБА_1 був мобілізований 26 жовтня 2018 року та зараз перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 Національної гвардії України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_6 (а.с. 52-54) та відповідною довідкою від 05.04.2024 №388 виданою військовою частиною НОМЕР_5 .
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації » від 20 травня 2014 року № 1275-VII статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» спочатку доповнено п. 15 такого змісту:
«15. Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року № 1357-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції:
«15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».
Останніми змінами, які набрали чинності 19 серпня 2022 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що був мобілізований 26 жовтня 2018 року та зараз перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 Національної гвардії України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_6 . Доводи позивача, що відповідач не повідомив первісних кредиторів про свій статус, надати підтверджуючі документи для призупинення нарахування процентів за користування кредитом, судом не приймається, так як в судовому засіданні встановлений та підтверджений належними доказами статус відповідача.
Суд зазначає, з відповідачем укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, отже відповідно до пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом не нараховуються.
Щодо доводів відповідача про відсутність в матеріалах справи належних доказів укладення договору факторингу між первісним кредитором ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" спростовується наявним договором факторингу №17052023, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором, шо підтверджено актом прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №17052023 від 17 травня 2023 року та витягом з Реєстру Боржників за договором факторингу №17052023 від 17 травня 2023 року.
Положеннями статті 516 ЦКУ передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Необхідність передачі новому кредиторові документів, що підтверджують наявність зобов'язальних вимог до боржника та інформації, потрібної для реалізації цих вимог.
При цьому закон не містить конкретного переліку таких доказів. Документами, які засвідчують права (вимоги), що передаються новому кредиторові, можуть бути договір або інші документи, котрі підтверджують факт виникнення та існування зобов'язальних правовідносин між первісним кредитором та боржником, платіжні та інші фінансові документи тощо. Характер інформації, яка важлива для реалізації переданих новому кредиторові прав залежить від особливостей конкретних зобов'язальних правовідносин.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту.
Відповідач не подав до суду жодних доказів про погашення кредиту первісному кредиторові.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №2617137 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.11.2021, а також наявність договору факторингу №17052023 від 17.05.2023, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у частині стягнення основної суми боргу, при цьому у частині стягнення процентів позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як на спірні правовідносини щодо стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом поширюється дія положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 525,22 гривень .
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.11, 207, 256, 258-259, 261, 267, 526, 549, 629, 634, 638, 1054, 1077, 1080, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором №2617137 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.11.2021 в розмірі 9000 (дев'ять тисяч ) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судові витрати у розмірі 525 п'ятсот двадцять п'ять) гривень 22 копійки.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014, реквізити ІВАN № НОМЕР_8 у АТ «ТАСкомбанк»);
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.