30 липня 2024 р.Справа № 480/4456/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 (головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах) по справі № 480/4456/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів з грудня 2019 року по 10 червня 2021 року у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2006 по 12.12.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати донарахованої пенсії (за весь час несплати боргу), а саме за період з грудня 2019 року по 10 червня 2021 року у розмірі 33 324,58 грн, яка нарахована відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України № 2262-ХІІ, ч. 2 ст. 46 Закону України № 1058-ІV, Закону України № 2050-III та Порядку № 159, у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованої йому пенсії за період з 01.04.2006 по 12.12.2019.
В обґрунтування позову зазначив, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі № 480/7027/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати донарахованої пенсії за період з грудня 2019 року по 10 червня 2021 року, з урахуванням висновків суду. Водночас, відповідач фактично відмовив йому у виплаті компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати пенсії на виконання судового рішення.
Зауважує, що за його заявою ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 зобов'язано пенсійний орган подати суду звіт про виконання судового рішення. Разом з тим, вказані дії також не призвели до виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі № 480/7027/22.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 відмовлено у відкритті провадження по справі.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати донарахованої пенсії за період з грудня 2019 року по 10 червня 2021 року вже були розглянуті судом у справі № 480/7027/22, за наслідками якої прийнято судове рішення, що набрало законної сили.
Отже, існує судове рішення, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що предмет спору у справі № 480/7027/22 не є тотожним тому, що розглядається в межах цієї справи. У справі № 480/7027/22 спірним було визначення права позивача на отримання компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати донарахованої пенсії за період з 01.05.2006 по 10.06.2021 в сумі 69 661,71 грн, тоді як у цій справі - за період з грудня 2019 року по 10 червня 2021 року в розмірі 33 324,58 грн.
Зауважує, що в разі відмінностей між обставинами звернення до суду: в сторонах справи, предметі, підставах, матеріально-правових вимогах позови не є тотожними, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18.
Просить врахувати, що вчиняв заходи в порядку виконання судового рішення у справі № 480/7027/22, а саме: звертався до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України, до державного виконавця із виконавчим листом, до відповідача з вимогами щодо виконання судового рішення, проте такі дії не призвели до поновлення порушеного права позивача.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач) не надало відзив на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Зазначена підстава спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 у справі №9901/431/18.
Підстава позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.07.2023 у справі № 420/14964/22.
Крім цього, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або наведення іншого праворозуміння таких норм.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/1764/17, від 06.10.2021 у справі № 520/16416/2020.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції встановив, що у цій справі має місце спір між тими самими сторонами, щодо одного й того самого предмету та підстав, що й у справі № 480/7027/22, за наслідком розгляду якої прийнято постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023.
Доводи апеляційної скарги стосовно різного предмету спору у даній справі та справі № 480/7027/22 колегія суддів вважає помилковими.
Так, достатньою та необхідною правовою підставою відмови у відкритті провадження у справі згідно п.2 ч.1 ст.170 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
З позовної заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів з грудня 2019 року по 10 червня 2021 року у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2006 по 12.12.2019; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати донарахованої пенсії (за весь час несплати боргу), а саме за період з грудня 2019 року по 10 червня 2021 року у розмірі 33 324,58 грн.
В свою чергу, звертаючись з адміністративним позовом у справі № 480/7027/22 позивач просив суд визнати протиправними дїї/бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області яка полягає у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.05.2006 по 10.06.2021 (дату фактичної виплати донарахованої частини пенсії) у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати донарахованої пенсії (за весь час несплати боргу), а саме: за період з 01 травня 2006 року по 10 червня 2021 року в розмірі 69 661,71 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі № 480/7027/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області викладену у листі від 28.02.2022 №1738/Б-1800-22 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з грудня 2019 року по 10 червня 2021 року (дату фактичної виплати донарахованої частини пенсії) у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати донарахованої пенсії за період з грудня 2019 року по 10 червня 2021 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Враховуючи зміст постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі № 480/7027/22 колегія суддів дійшла висновку, що судом задоволено позов та вирішено спір між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з грудня 2019 року по 10 червня 2021 року , отже заявлені позовні вимоги є тотожними , що розглядалися в справі № 480/7027/22.
Поряд з цим, заявлені у цій справі позовні вимоги, позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі № 480/7027/22, що набрала законної сили.
Колегія суддів звертає увагу, що з аналізу наведених у позовній заяві доводів убачається, що спір у цій справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме у справі № 480/7027/22, а доводи позивача, викладені в позовній заяві зводяться до фактичної незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення.
Тобто, позивач, звертаючись із цим позовом, фактично просить суд зобов'язати відповідача виконати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі № 480/7027/22.
З приводу правильності обраного позивачем способу захисту своїх прав, колегія суддів зазначає таке.
Положеннями ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 5 ст. 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Згідно із ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Колегія суддів зауважує, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.
Наведені спеціальні норми КАС України, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Колегія суддів зазначає, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення у справі № 480/7027/22 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до ст. 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 16.03.2023 у справі № 640/12697/21 та від 30.11.2023 у справі № 420/6135/22, від 21.02.2024 у справі № 140/17323/23.
Отже спірні правовідносини мають бути вирішені в межах виконання рішення у справі № 480/7027/22, а не окремого позову.
Доводи апелянта про те, що предмети спору у справі № 480/7027/22 та № 480/4456/24 не є тотожними з огляду на те, що у справі № 480/7027/22 спірним було визначення права позивача на отримання компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати донарахованої пенсії за період з 01.05.2006 по 10.06.2021 в сумі 69 661,71 грн, тоді як у цій справі - за період з грудня 2019 року по 10 червня 2021 року в розмірі 33 324,58 грн колегія суддів вважає помилковими, оскільки за наслідками розгляду справи № 480/7027/22 судом вирішені позовні вимоги за період з грудня 2019 року по 10 червня 2021 року, який є спірним і в межах цієї справи.
Колегія суддів зауважує, що під час зміни однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Посилання апелянта на вчинення ним дій, спрямованих на примусове виконання відповідачем судового рішення у справі № 480/7027/22 підтверджують висновки суду першої інстанції щодо подання позивачем цього позову у зв'язку з його невиконанням пенсійним органом.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку наявне рішення суду, що набрало законної сили, якими вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, через що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 170 КАС України.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 по справі № 480/4456/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 02.08.2024 року