30 липня 2024 р.Справа № 440/6190/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,
представника позивача - Ігнатенко С.Ю.,
представника відповідача - Балабана Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2024, (головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков) по справі № 440/6190/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут"
до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправним та скасування розпорядження та постанови в частині,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 23.04.2024 №117-р "Про усунення порушень ТОВ Полтаваенергозбут";
- визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.04.2024 №776 «Про застосування санкцій до ТОВ "Полтаваенергозбут" за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу, недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та здійснення заходів державного регулювання».
06.06.2024 ТОВ "Полтаваенергозбут" подало до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії та виконання розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 23.04.2024 №117-р "Про усунення порушень ТОВ "Полтаваенергозбут" до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 440/6190/24.
В обґрунтування зазначив, що розпорядження, яким зобов'язано позивача, зокрема, здійснити розрахунки у повному обсязі за придбану електричну енергію, яка вироблена приватними домогосподарствами у 2023 р. має ознаки очевидної протиправності.
Зазначає, що проведення розрахунків з ПрАТ "НЕК "Укренерго" прямо залежить від виконання іншими сторонами своїх зобов'язань перед ТОВ "Полтаваенергозбут". В свою чергу, замовником послуг із забезпечення доступності електричної енергії ДП "Гарантований покупець" не виконано свої зобов'язання перед ТОВ "Полтаваенергозбут" за договором від 15.09.2021 по сплаті вартості наданих послуг. Наявність великої заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ТОВ "Полтаваенергозбут" через ненадходження коштів унеможливлює здійснення розрахунків ТОВ "Полтаваенергозбут" з ПрАТ "НЕК "Укренерго" та відповідно унеможливлює і своєчасне виконання розпорядження у строк до 01.07.2024.
Натомість, спірним розпорядженням фактично зобов'язано позивача діяти в порушення законодавчо встановленого порядку розрахунків на ринку електричної енергії, що вказує на очевидну протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.
Також просив врахувати, що не при не вжитті заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 в задоволенні заяви відмовлено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою задовольнити заяву.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано неможливість виконання спірного розпорядження у визначений строк з огляду на не виконання замовниками послуг своїх зобов'язань перед ТОВ "Полтаваенергозбут", тоді як спірним розпорядженням фактично зобов'язано позивача діяти в порушення законодавчо встановленого порядку розрахунків на ринку електричної енергії, що вказує на його очевидну протиправність.
Також вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, оскільки виконання оскаржуваного розпорядження, шляхом виплати Товариством коштів 798,5 млн. грн призведе, зокрема, до значного фінансового навантаження на нього, неможливість здійснення позивачем закупівлі електричної енергії для виконання функцій постачальника універсальних послуг та гарантованого забезпечення електричною енергією своїх споживачів, наслідком чого існує небезпека набуття товариством статуту «Дефолтний» відповідно до розділу 1.7 Постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил ринку» від 14.03.2018 №307, що позбавить права на постачання електричної енергії, та навіть застосування Регулятором більш жорстких санкцій аж до зупинення дії ліцензії на постачання електричної енергії. Як наслідок, Товариству буде необхідно докладати значних зусиль та витрат для їх відновлення та захисту своїх інтересів у майбутньому.
Зауважив, що застосування заходів забезпечення позову спрямовано виключно на збереження його існуючого становища до розгляду справи по суті та жодним чином не впливає на можливість реалізації суб'єктом владних повноважень його функцій.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач) подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову у заявлений спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. (ч. 2 ст. 151 КАС України).
Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони Відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Для забезпечення позову суд повинен, на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.
Отже, надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Вказану позицію підтримав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 01.06.2023 у справі № 640/10260/22.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує в тому числі правомірність прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розпорядження від 23.04.2024 №117-р "Про усунення порушень ТОВ Полтаваенергозбут" .
Отже, незгода позивача із прийнятим розпорядженням, стала підставою для звернення до суду із позовом.
В заяві про забезпечення позову, заявник вказував, що не вжиття таких заходів як зупинення дії спірного розпорядження може призвести до істотного ускладнення поновлення порушених прав, а також звертав увагу на очевидну протиправність такого рішення.
Так, розпорядженням від 23.04.2024 №117-р встановлено обов'язок для позивача усунути порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою НКРЕКП від 2 7 грудня 2017 року № 1469 та нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, для чого у строк до 01.07.2024 повідомити НКРЕКП та Сектор НКРЕКП у Полтавській області, з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів, про:
безумовне виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 15 лютого 2019 року № 0238-02024, укладеного з НЕК «Укренерго», шляхом забезпечення розрахунків у повному обсязі станом на 31 грудня 2023року;
розрахунки у повному обсязі за придбану електричну енергію, яка вироблена приватними домогосподарствами у 2023 році.
Щодо визначеної заявником підстави для забезпечення позову в частині наявності ознак, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку наявність таких ознак може бути виявлена судом тільки на стадії з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
Вказаний висновок відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 640/1305/20.
Щодо доводів апелянта про настання суттєвих фінансових втрат, що може призвести до неможливості здійснення позивачем закупівлі електричної енергії для виконання функцій постачальника універсальних послуг та гарантованого забезпечення електричною енергією своїх споживачів, у разі реалізації оскаржуваного розпорядження.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Колегія суддів зазначає, що можливий незадовільний фінансовий стан у майбутньому не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову у заявлений ним спосіб.
При цьому, колегія суддів зауважує, що розпорядження НКРЕКП не має сили виконавчого документа, а примусове виконання рішень комісії можливе лише за рішенням суду за зверненням НКРЕКП з відповідним позовом.
Відтак, ТОВ «Полтаваенергозбут» не позбавлене права відмовитись від виконання розпорядження якщо між сторонами існує спір.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що дія спірного розпорядження вичерпана 01.07.2024.
Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не наведено даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, захист яких стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а відтак і з висновком про те, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову ТОВ Полтаваенергозбут" відсутні.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 по справі № 440/6190/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 02.08.2024 року