02 серпня 2024 р. Справа № 440/12559/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 (суддя Ясиновський І.Г.; м. Полтава) по справі № 440/12559/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач), у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної Податкової Служби у Полтавській області від 12.04.2023 №0676823-2409-1603 на суму 34768,50 грн та від 12.04.2023 №0676824-2409-1603 на суму 14929,20 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідно до положень чинного законодавства будівлі, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа. У спірному випадку позивач являється засновником Фермерського господарства "Деївське", яке займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, зазначена діяльність відповідає коду КВЕД 01.11, та виробництвом продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, зазначена діяльність відповідає коду КВЕД 10.61. При цьому, використання належних позивачу на праві приватної власності будівель підтверджується довідкою Кам'янопотоківської сільської ради від 10.08.2023 №953, згідно з якою позивачем здійснюється вирощування зернових культур та їх зберігання в зазначених вище складській будівлі (приміщенні) та зерносховищі, код будівель 1271.3, що не передані в оренду, лізинг чи позичку іншим особам. Додатково позивач надає до суду копію статистичного звіту про площі та валові збори с/г культур, плодів ягід, винограду в якій відображено, що ФГ "Деївське" займалось вирощуванням, збором, та реалізацією пшениці озимої, ячменю озимого, кукурудзи, сої, соняшнику. Отже, на переконання позивача, належні йому будівлі не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Також, позивач вказує, що відповідачем застосовано неправильну ставку для нарахування податку на нерухоме майно.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.10.2019 у справі №536/1381/19 визнано за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення (складу), інвентарний №220, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 11-13/.
Право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину нежитлового приміщення (складу), інвентарний №220, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується наявними у матеріалах справи Технічним паспортом на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами /а.с. 15-16/ та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.12.2019 №194251242 /а.с. 14/.
Також відповідно до рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.12.2009 у справі №2-1254 визнано право власності на нежитлову будівлю зерносховища літ.А, розташованого в АДРЕСА_3 , за ОСОБА_1 на 1/7, за ОСОБА_2 на 1/7, за ОСОБА_3 на 5/14, за ОСОБА_4 на 5/14 /а.с. 17-18/.
Право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 191,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , підтверджується наявними у матеріалах справи Технічним паспортом /а.с. 19-23/ та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.04.2021 №251593002 /а.с. 24-25/.
За даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 являється засновником юридичної особи - Фермерського господарства "Деївське", код ЄДРПОУ 22517985, місцезнаходження юридичної особи: вул. Нагірна, буд. 22, с. Садки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39764. Видами економічної діяльності ФГ "Деївське" є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт /а.с. 26/.
12.04.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0676824-2409-1603, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 14929,20 грн.
Крім того, 12.04.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0676823-2409-1603, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік у розмірі 34768,50 грн.
Позивач, не погоджуючись із правомірністю визначення йому сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ФГ "Деївське" не є власником спірного нерухомого майна, що використовується ним у господарській діяльності. Доказів того, що позивач передав ФГ "Деївське" належні йому об'єкти нерухомості у користування до суду не надано.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.
За правилами підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп.266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так підпунктом “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Згідно з пунктом 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507 (надалі також - ДК 018-2000), будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
За приписами пункту 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір з приводу того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
При цьому, обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вищенаведений правовий висновок було сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.
У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.05.2018 (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств.
Перебування нерухомого майна у власності фізичної особи не є перешкодою для застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у разі якщо такі об'єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Згідно з підпунктом “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування, зокрема, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 “Будівлі для тваринництва”; 1271.2 “Будівлі для птахівництва”; 1271.3 “Будівлі для зберігання зерна”; 1271.4 “Будівлі силосні та сінажні”; 1271.5 “Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства”; 1271.6 “Будівлі тепличного господарства”; 1271.7 “Будівлі рибного господарства”; 1271.8 “Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва”; 1271.9 “Будівлі сільськогосподарського призначення інші”.
Таким чином, застосування підпункту "ж" пункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується учасниками справи, у приватній власності ОСОБА_1 перебувають 1/2 частина нежитлового приміщення, зерносховища, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та нежитлове приміщення загальною площею 191,4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
Поряд з цим, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 являється засновником юридичної особи - Фермерського господарства "Деївське", код ЄДРПОУ 22517985, місцезнаходження юридичної особи: вул. Нагірна, буд. 22, с. Садки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39764.
Видами економічної діяльності ФГ "Деївське" є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач наголошує, що належні йому на праві приватної власності об'єкти нерухомого майна (зерносховище) використовуються у сільськогосподарській діяльності ФГ "Деївське", а саме, в зазначених вище складській будівлі (приміщенні) та зерносховищі зберігаються вирощені зернові культури, вказані об'єкти відносяться до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, належні позивачу на праві власності будівлі використовуються для ведення фермерського господарства, а саме для зберігання сільськогосподарської продукції.
При цьому, на підтвердження вказаних обставин позивач надав суду довідку Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 10.08.2023 №953, згідно з якою ОСОБА_1 є засновником та єдиним власником ФГ "Деївське", яке є сільськогосподарським товаровиробником та використовує належні його власнику та засновнику об'єкти нерухомості за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 , код будівель 1271.3, що не передані в оренду, лізинг чи позичку іншим особам /а.с. 10/.
Зазначене спростовує висновок суду першої інстанції, що позивач не надав жодних достеменних доказів, які підтверджують факт безпосереднього використання ним вищезазначених об'єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів доходить висновку, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, не є об'єктами оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 липня 2024 року по справі № 400/2283/20.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.
Відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача з підстав того, що власником вказаних об'єктів нежитлової нерухомості є саме фізична особа ОСОБА_1 , а не ФГ "Деївське", та з огляду на відсутність документальних доказів, які б підтверджували передачу ОСОБА_1 зазначених вище нежитлових приміщень у власність та/або користування ФГ "Деївське", як сільськогосподарського товаровиробника.
При цьому колегія суддів враховує, що в матеріалах справи справі відсутні докази, що позивач протягом спірного періоду використовував належні йому на праві власності об'єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Судові витрати підлягають перерозподілу в порядку ч. 1, 6 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 по справі № 440/12559/23 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код ВП 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.04.2023 № 0676823-2409-1603 на суму 34768,50 грн та від 12.04.2023 № 0676824-2409-1603 на суму 14929,20 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2684,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова