02 серпня 2024 р. Справа № 520/206/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 (суддя Бідонько О.В.; м. Харків) по справі № 520/206/24
за позовом ОСОБА_1
до Національної поліції України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (далі також відповідач, НП України), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність НП України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 12.03.2020 по 30.07.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які внаслідок виконання своїх службових обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
- зобов'язати НП України нарахувати та виплатити на користь позивача додаткову доплату до грошового забезпечення за період з 12.03.2020 по 30.07.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які внаслідок виконання своїх службових обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги вказав на необґрунтованість та невмотивованість рішення суду першої інстанції, а також порушення принципу офіційного з'ясування обставин справи. Вважає, що набув права на отримання вказаної виплати, оскільки був чинним поліцейським у спірний період, а відповідач не довів належними доказами того, що позивач не набув права на отримання спірної доплати.
Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги та надав відзив на неї. У якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Вказав на те, що не залучався до будь-яких заходів, визначених Постановою № 375, а тому і не набув права на додаткову винагороду. Також покликався на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач у період з 07 листопада 2015 року до 02 жовтня 2023 року проходив службу в органах НП України у підрозділах апарату центрального органу управління поліції на посадах середнього складу поліції.
Наказом НП України №1569 о/с дск від 29.09.2023 позивача звільнено зі служби в поліції з 02 жовтня 2023 року.
Позивач у позовній заяві зазначає, що у період проходження служби в НП України з 12.03.2020 по 30.07.2023 мав безпосередній контакт з населенням на період дії карантину, що підтверджується виконання ним своїх функціональних обов'язків по займаній посаді, отже, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які внаслідок виконання своїх службових обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни», позивач мав право на доплату до грошового забезпечення.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недовендення позивачем факту його залучення до виконання обов'язків, передбачених Порядком № 375 щодо забезпечення життєдіяльності населення, зокрема шляхом підтримання правопорядку і безпеки громадян, а також наявності безпосереднього контакту з населенням.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно з приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.
Відповідно до ст. 94 Закону № 580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою встановлено карантин з 12 березня 2020 року на усій території України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі по тексту - Постанова № 342) встановлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу, поліцейські, працівники, службові і посадові особи, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; працівники, службові і посадові особи, військовослужбовці, особи рядового та начальницького складу, поліцейські, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; медичні та інші працівники закладів охорони здоров'я, які безпосередньо зайняті на роботах з надання медичних послуг хворим на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2; працівники надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які б підтверджується доданими до клопотання доказами відправки (а.с. 98-100).
Згідно із пунктом 2 Постанови № 342, визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 372, персональний перелік працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, визначається керівником (керівником державної служби) відповідної установи, організації, органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 375, на період дії карантину, встановленого Постановою № 211, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, в тому числі поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
За приписами пунктів 2, 5 Постанови № 375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
З аналізу наведених норм слідує, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є наявність одночасно таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, безпосередньо виконувала функції щодо забезпечення життєдіяльності населення, правопорядку і безпеки громадян.
Обґрунтовуючи наявність у ОСОБА_1 права на додаткову грошову винагороду за особливі умови служби (в період карантину), позивач послався на проходження ним у спірний період публічної служби в НП України у підрозділах апарату центрального органу управління поліції на посадах середнього складу поліції та стверджував, що мав безпосередній контакт з населенням на період дії карантину, що підтверджується виконання ним своїх функціональних обов'язків по займаній посаді.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що вказана доплата повинна здійснюватися не всім поліцейським, а лише тим, які внаслідок безпосереднього виконання функції щодо забезпечення життєдіяльності населення, правопорядку і безпеки громадян, мають з населенням безпосередній контакт.
Отже, в контексті спірних правовідносин, необхідним є з'ясування обставини здійснення ОСОБА_1 у спірний період заходів із забезпечення життєдіяльності населення, у зв'язку з якими останній мав безпосередній контакт з населенням.
Так, позивачем до позовної заяви наданий наказ від 28.12.2020 № 1043 відповідного до якого затверджено персональний перелік та розміри доплати поліцейським центрального органу управління поліції у період вересень 2020 року-листопад 2020 року, у якому вказана низка поліцейським, які працювали у Департаменті забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами, проте прізвище позивача у ньому відсутнє.
Позивач ані у позові, ані в апеляційній скарзі не повідомляє та не надає жодних доказів виконання ним функції щодо забезпечення життєдіяльності населення, правопорядку і безпеки громадян.
При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до вимог частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Колегією суддів, зі змісту відповіді начальника Департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами встановлено, що у спірні періоди часу ОСОБА_1 не виконував службові обов'язки в умовах безпосереднього контакту з населенням у зв'язку з чим не включався до відповідного персонального переліку.
При цьому, позивачем до матеріалів справи не надано доказів зворотного.
Колегія суддів зауважує, що зайняття посади поліцейського, яка передбачає потенційний контакт із населенням, недостатньо для підтвердження безпосереднього здійснення ОСОБА_1 заходів із забезпечення життєдіяльності населення, визначених Порядком № 2165, а тому посилання апелянта на виконання ним обов'язків за займаною посадою не є підтвердженням відповідності критеріям приналежності до поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, та відповідно не надає права на виплату додаткової доплати за особливості несення служби (в період карантину).
За встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність позивача критеріям, передбаченим Постановою № 375, та, як наслідок, не набуття позивачем права на отримання відповідної доплати за вказаний період.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач діяв в законний спосіб та в межах наданих повноважень при нездійсненні виплати позивачу додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину), що зумовлює відмову у задоволенні позову.
Доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є безпідставним з таких підстав.
Згідно з частиною третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В той же час, положеннями ч.ч. 1 та 2 ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті.
З матеріалів справи встановлено доводи позивача стосовно того, що позивач у період з 07 листопада 2015 року до 02 жовтня 2023 року проходив службу в органах Національної поліції України у підрозділах апарату центрального органу управління поліції на посадах середнього складу поліції.
Отже позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 02.01.2024, тобто в межах тримісячного строку.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 по справі № 520/206/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова