31 липня 2024 року м. Київ
Справа № 757/4356/23-ц
Провадження: № 22-ц/824/972/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Мережко М. В., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Голосної Аліни Володимирівни в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю страхова група «Альфа-Гарант»
на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Бусик О.Л.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТзДВ «СК «Альфа-Гарант»), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що 14 листопада 2022 року о 15 год 45 хв. по вул. Кільцева дорога у місті Києві, відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу марки «DAF», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивачки. Унаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху (далі - ПДР), а саме вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, що підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/17034/22.
Вказувала, що ОСОБА_2 є винуватцем зазначеної ДТП, унаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб марки «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачці.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована відповідно до полісу в ТзДВ «СК «Альфа-Гарант». Поліс №209866453, яким застрахований транспортний засіб марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , що укладався із встановленою в ньому франшизою в сумі 1 300 грн 00 коп.
Позивачка ОСОБА_1 зазначала, що вона повідомила страхову компанію «Альфа-Гарант» про настання випадку, який має ознаки страхового по факту даної ДТП, а також була подана заява про виплату страхового відшкодування, проте ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» не виплатило позивачці страхове відшкодування.
Відповідно до звіту, зробленого на замовлення позивачки, щодо вартості матеріального збитку, заподіяного колісному транспортному засобу №451 від 15 грудня 2022 року, складеного експертом ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу марки «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 43 010 грн 35 коп.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила: стягнути із ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на її користь завдану шкоду внаслідок ДТП у розмірі 43 010 грн 35 коп.; стягнути із ОСОБА_2 на користь позивачки витрати на експертні послуги в розмірі 3 500 грн 00 коп. та франшизу у розмірі 1 300 грн 00 коп. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто із ТзДВ «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 41 710 грн 35 коп. страхового відшкодування та 4 305 грн 12 коп. судових витрат.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 1 300 грн 00 коп. та 134 грн 00 коп. судових витрат.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Голосна А.В. в інтересах ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що 21 листопада 2022 року страховиком було проведено огляд автомобіля «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , та складено протокол технічного огляду, який підписаній позивачкою, заяв та зауважень від якої не надходило, що свідчить про те, що вона поголилася з даним протоколом, правильність та достовірність даних, викладений в цьому протоколі погодила своїм підписом. Вказує, що сума страхового відшкодування, що підлягала сплаті потерпілій особі у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу була б сплачена позивачці, при отриманні страховою компанією відповідної заяви. Таким чином вважає, що ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» виконало всі необхідні дії для здійснення виплати страхового відшкодування, але не сплатило з вини позивачки.
Також зазначає, що позивачка жодним чином не спростувала оцінку, виконану страховою компанією. До того ж оцінка, здійснена на замовлення позивачки проводилася раніше ніж та, що складалася відповідачем. При цьому будь-яких зауважень до проведеного огляду пошкодженого автомобіля позивачка не пред'являла та своїм підписом в акті огляду транспортного засобу підтвердила правильність проведеного огляду і належну фіксацію його результатів, які лягали в основу зазначеного автотоварознавчого дослідження та розрахунку страхового відшкодування.
Крім того вказує, що ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» не погоджується із звітом про визначення вартості матеріального збитку, який надано позивачкою, та заперечувало визначений у ньому розмір матеріального збитку. Проте позивачка не звернулася до суду з клопотанням про призначення судової товарознавчої експертизи з метою спростування доводів відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Біла Р.В. в інтересах ОСОБА_1 заперечує проти апеляційної скарги та зазначає, що зі звіту №77-D\11\95 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, наданого ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» не можна встановити відповідно до якого протоколу акту огляду він проводився, так як оцінювач не оглядав даний транспортний засіб. Вказує, що дата складення звіту 28 грудня 2022 року, дата оцінки 14 листопада 2022 року, а дата протоколу акту огляду від 21 листопада 2022 року. Вважає, що наданий позивачкою висновок №451 від 15 грудня 2022 року про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснений відповідно до вимог закону.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року та від 20 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
03 липня 2024 року на підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного суду №534/06.1-01/24 у даній справі призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_5 від виконання службових обов'язків зі здійснення правосуддя у період з 01 липня 2024 року по 31 жовтня 2024 року, відповідно до наказу голови суду ОСОБА_6 від 24 червня 2024 року №463-ОС.
Того ж дня відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у даній справі визначено колегію суддів у складі: Невідома Т.О. - головуючий суддя, Нежура В.А., Поліщук Н.В.
Протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 19 липня 2024 року змінено суддю раніше визначеної колегії суддів Поліщук Н.В. на суддю Мережко М.В.
За правилом частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України та частини 1 статті 369 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 14 листопада 2022 року о 15 год 45 хв. по вул. Кільцева дорога у місті Києві, відбулася ДТП за участю транспортного засобу марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Своїми діями ОСОБА_2 порушив ПДР, а саме вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, що підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва у справі №759/17034/22.
ОСОБА_2 є винуватцем зазначеної ДТП, унаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб марки «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачці.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 застрахована відповідно до полісу в ТзДВ «СК «Альфа-Гарант». Поліс №209866453, яким застрахований транспортний засіб марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , що укладався із встановленою в ньому франшизою в сумі 1 300 грн 00 коп.
ОСОБА_1 повідомила страхову компанію «Альфа-гарант» про настання випадку, який має ознаки страхового по факту даної ДТП.
З метою встановлення вартості збитків завданих потерпілій особі, представником ТзДВ «Альфа-Гарант» було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу та складено протокол, №65-D/11/15 від 07 грудня 2022 року, відповідно до результатів якого було встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу марки «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , без ПДВ становить 14 687 грн 92 коп.
Відповідно до звіту, зробленого на замовлення позивачки, щодо вартості матеріального збитку, заподіяного колісному транспортному засобу №451 від 15 грудня 2022 року, складеного експертом ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу марки «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 43 010 грн 35 коп.
У зв'язку із тим, що не було досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування, ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» звернулося до незалежного оцінювача для проведення оцінки, експертизи пошкодженого колісного транспортного засобу.
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , №77-D/1195 від 28 лютого 2022 року, вартість матеріального збитку без урахування ПДВ складає 24 007 грн 55 коп.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які зобов'язують страховика здійснити страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката), а тому вважав, що згідно з висновком експерта щодо вартості матеріального збитку заподіяного колісному транспортному засобу №451 від 15 грудня 2022 року, складеного експертом Тараконовим Ю.Ю., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу марки «Volkswagen Golf Plus», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 43 010 грн 35 коп.
Враховуючи, що згідно з полісом розмір франшизи встановлений 1 300 грн 00 коп., то сума страхового відшкодування повинна складати 41 710 грн 35 коп. таким чином, виходячи з того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП була застрахована у ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», суд першої інстанції дійшов до висновку, що саме ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» має відшкодувати позивачці суму страхового відшкодування в сумі 41 710 грн 35 коп., а сума франшизи в розмірі 1 300 грн 00 коп. підлягає стягненню із ОСОБА_2 .
Враховуючи те, що на користь позивачки підлягає відшкодуванню нанесена шкода, то з урахуванням положень ст.141 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що із ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати в розмірі 4 305 грн 12 коп. (1 010 грн 57 коп. судового збору + 3 294 грн 55 коп. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження), а із ОСОБА_2 на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати в розмірі 134 грн 00 коп. (31 грн 45 коп. судового збору + 102 грн 55 коп. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження).
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить за наступного.
Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом №1961-IV.
Закон №1961-IV регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
За вимогами ст.3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону №1961-IV).
Згідно зі ст.6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У Законі №1961-IV детально регламентовано дії водія, транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.
У пункті 33.1.4 ст.33 Закону №1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п.35.1 ст.35).
Згідно з пунктом 36.1 ст.36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
У Законі №1961-IV не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Відповідно до ст.12.1 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Встановивши, що станом на день звернення до суду сума страхового відшкодування ТзДВ «СК «Альфа-Гарнат» позивачці виплачена не була, суд першої інстанції правильно стягнув зі страховика розмір страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності у розмірі 41 710 грн 35 грн., а із ОСОБА_2 суму франшизи у розмірі 1 300 грн 00 коп.
Крім того, виходячи з даних висновку експерта №451 від 15 грудня 2022 року, суд першої інстанції правильно визначив розмір матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачці за рахунок ТзДВ «СК «Альфа-Гарнат» та ОСОБА_2 , у загальному розмірі 43 010 грн 35 коп.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, скаржник посилається на те, що визначений експертом розмір матеріальної шкоди є необґрунтованим, також вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано надав перевагу експертизі позивачки, а не відповідача.
Однак, такі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
При цьому, за своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.8 ст.78 ЦПК України).
Не погоджуючись із заявленим позивачкою розміром матеріального збитку, відповідач не був позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про призначення автотоварознавчої експертизи, однак, таким правом не скористався.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наданий позивачкою висновок експерта відповідає критеріям, визначеним Законом України «Про судову експертизу», та відповідним положенням ЦПК України.
Отже, суд першої інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та з урахуванням відсутності поданого відповідачем клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи з метою визначення матеріального збитку, завданого позивачці внаслідок вищевказаного ДТП, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» суми страхового відшкодування у розмірі 41 710 грн 35 коп., а із ОСОБА_2 суму франшизи в розмірі 1 300 грн 00 коп.
Посилання скаржника на неврахування експертного дослідження проведеного на замовлення відповідача колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
Наданий відповідачем звіт №77-D/11/95 від 28 грудня 2022 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 на замовлення СК «Альфа-Гарант», не є належним, допустимим та достатнім доказом у справі.
За змістом ст.ст. 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна не створює ніяких правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає і підтверджує зроблені оцінювачем висновки і його дії по реалізації свого завдання (див. постанову Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №711/650/13-ц (провадження № 61-1186св17).
Крім того, відповідно до абз.10 ч.2 п.4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального Кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального Кодексу України.
Отже законодавець визначає, що обов'язковою вимогою до висновку експерта є вказівка на те, що останній обізнаний про кримінальну відповідальність.
У звіті №77-D/11/95 від 28 грудня 2022 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 на замовлення СК «Альфа-Гарант» та в доданих до нього документах, не вказано, що оцінювач ФОП ОСОБА_7 є судовим експертом та у встановленому законом порядку був повідомлений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за відмову від надання висновку, що виключає розцінення цього звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, як висновку експерта.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі №154/3029/14-ц (провадження № 61-5044св21).
Таким чином, звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 28 грудня 2022 року, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 , є неналежним доказом у розумінні ст.77 ЦПК України.
Інші доводи та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого дійшов правильного висновку про стягнення із ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» суми страхового відшкодування у розмірі 41 710 грн 35 коп. та судових витрат у розмірі 4 305 грн 12 коп., а із ОСОБА_2 суму франшизи в розмірі 1 300 грн 00 коп. та судових витрат у розмірі 134 грн 00 коп.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, апеляційна скарга адвокатаГолосноїА.В. в інтересах ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Голосної Аліни Володимирівни в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю страхова група «Альфа-Гарант» залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді М. В. Мережко
В.А. Нежура