Справа №759/12703/24 Слідчий суддя - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4715/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
01 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП Київській області ОСОБА_7 . Клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 - задоволено. Застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 серпня 2024 року включно, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня, за виключенням необхідності прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного цією ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги».
Покладено на ОСОБА_9 обов'язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням йому застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що вказана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, винесена без урахування істотних обставин, що мають значення у кримінальному провадженні, без належної оцінки існуючих у провадженні ризиків і є такою, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Апелянт зазначає, що слідчим суддею не враховано що в ОСОБА_9 відсутнє підтвердження достатніх стримуючих факторів, які б переважали встановлений високий ступінь ризику ухилення від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, відсутні підстави вважати, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку.
Також прокурор наголошує, що обраний запобіжний захід - домашній арешт в певний час доби - жодним чином не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_9 так як він не буде належним чином обмежений у спілкуванні зі свідками, доступі до речей і документів, які мають значення для досудового розслідування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, пояснення підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вислухавши вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням ГУНП в Київській області за процесуальним керівництвом Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42023110000000151 від 24.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 332 КК України.
18.06.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
21.06.2024 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 21.06.2024 застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 серпня 2024 року включно, із забороною йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня, за виключенням необхідності прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного цією ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги», з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про недоведеність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовуючи щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами.
При цьому, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріали клопотання не містять доказів про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б виправдовували у даному випадку застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням даних про особу підозрюваного та його процесуальної поведінки, інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
Врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , ступінь суспільної небезпеки та його наслідки, суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, конкретні обставини інкримінованих йому дій та дані про особу підозрюваного, врахувавши процесуальну поведінку останнього, слідчий суддя на час розгляду клопотання дійшов правильного висновку про можливість застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме у виді домашнього арешту у нічний час доби, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Доводи апеляційної скарги прокурора збігаються з доводами клопотання, які враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби, який, на думку колегії суддів, є співмірним з особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, та задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_10
Судді
: ОСОБА_11 ____________ ОСОБА_12____________