Справа №357/8536/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4697/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
01 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши апеляційну скаргу прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263 КК України, в рамках кримінального провадження № 12024111030002086 від 11.06.2024,
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2024 року частково задоволено клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та застосовано щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , із 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня, до 12.08.2024., із покладенням на ОСОБА_7 наступних обов'язків: прибувати до старшого групи слідчих ОСОБА_8 (або до іншого слідчого, у разі зміни старшого групи слідчих) із встановленою періодичністю, а саме щосереди о 10 годині; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає підозрюваний без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та(або) місця роботи; утримуватися від спілкування із потерпілою ОСОБА_9 , свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 . Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, також покладено на ОСОБА_7 обов'язок: заборони листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.
Відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистої поруки депутата Київської обласної ради ОСОБА_25 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що вказана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, винесена без урахування істотних обставин, що мають значення у кримінальному провадженні, без належної оцінки існуючих у провадженні ризиків і є такою, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Апелянт зазначає, що необхідність обрання стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Від захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_26 надійшли до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_26 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вислухавши вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Слідчим відділом Білоцерківського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111030002086 від 11.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263 КК України.
12.06.2024 о 01:53 год. працівниками поліції Білоцерківського районного управління за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12.06.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263 КК України та вручено письмове повідомлення про підозру.
21.06.2024 ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.06.2024 задоволено частково клопотання слідчого ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування із забороною залишати місце проживання строком на 2 місяці відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , а саме із 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня, до 12.08.2024.
Покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки: прибувати до старшого групи слідчих ОСОБА_8 (або до іншого слідчого, у разі зміни старшого групи слідчих) із встановленою періодичністю, а саме щосереди о 10 годині; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає підозрюваний без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та(або) місця роботи; утримуватися від спілкування із потерпілою ОСОБА_9 , свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 . Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, також покладено на ОСОБА_7 обов'язок: заборони листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про недоведеність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та застосувавши щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263 КК України.
Разом з тим, як правильно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що станом на день розгляду клопотання інші запобіжні заходи не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
Врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , ступінь суспільної небезпеки та його наслідки, суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, конкретні обставини інкримінованих йому дій та дані про особу підозрюваного, беручи до уваги його вік, міцність соціальних зв'язків, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, врахувавши процесуальну поведінку останнього, слідчий суддя на час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для застосування цілодобового домашнього арешту обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілу у кримінальному провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваного, тяжкістю злочину, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують, оскільки прокурором не доведено, що запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби не здатен запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, та задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_28
Судді
ОСОБА_27