справа №757/25192/24-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/4640/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
01 серпня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , - задоволено.
Накладено арешт із заборонною на відчуження, розпорядження та користування на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке вилучене у квартирі АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Iphone 7», чорного кольору, об'ємом пам'яті 32 GB IMEI: НОМЕР_1 , з номером мобільного телефону № НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro», золотистого кольору; речовина зеленого кольору, яка схожа на наркотичну, що знаходиться в полімерному пакеті; порошкоподібна речовина білого кольору приблизною вагою 2 г.; експрест-тест з надписом «KN Keagent Marijuana» THC, який має червоний колір; експрест-тест пластиковий, який було використано під час обшуку та в який було насипано порошкоподібну речовину білого кольору, після чого остання змінилп свій колір та посиніла, тобто речовина білого кольору - кокаїн; металеві ваги; ноутбук чорного кольору марки «Asus» AR5B 225; грошові кошти, а саме купюрами по 100 доларів США, загальною сумою 6 800 доларів США та купюрами номіналом 100 Євро, загальною сумою 700 Євро.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Уважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що постановлена за неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм кримінального процесуального права.
У мотивування скарги зазначає, що слідчий СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , подавши заново 03 червня 2024 року клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку 22 травня 2024 року, пропущено строк звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, а у матеріалах відсутнє клопотання про поновлення процесуальних строків звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
Вказує, що ухвалою слідчого судді про обшук не було прямо надано дозвіл на відшукання грошових коштів, тому можливість законного утримання цих грошових коштів органом досудового розслідування можливе лише в разі накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Уважає, що слідчий не зазначив у своєму клопотанні про необхідність вилучення грошових коштів, які належать на праві власності ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та їх родині, набуті в результаті трудової діяльності, які родина накопичувала та планувала придбати автомобіль, частина з яких отримана у борг у квітні 2024 року за розпискою від ОСОБА_11 у розмірі 6 000 доларів.
Захисник у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про причини неприбуття у судове засідання не повідомив.
З урахуванням положень частини четвертої статті 405 КПК України, колегія суддів уважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024102060000019 від 02 лютого 2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307, частиною другою статті 309, частиною першою статті 263 КК України.
22 травня 2024 року в період часу з 14 год. 29 хв. по 17 год. 30 хв. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року у справі №757/22305/24-к було проведено обшук квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_12 , громадянці Республіки Білорусь (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та яка фактично використовується ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ході проведення якого було виявлено та вилучено майно, яке зазначено у клопотанні.
Постановою слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 22 травня 2024 року вказані у клопотанні речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
03 червня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №42024102060000019 від 02 лютого 2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307, частиною другою статті 309, частиною першою статті 263 КК України, про арешт майна.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , - задоволено.
Накладено арешт із заборонною на відчуження, розпорядження та користування на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке вилучене у квартирі АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «Iphone 7», чорного кольору, об'ємом пам'яті 32 GB IMEI: НОМЕР_1 , з номером мобільного телефону № НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro», золотистого кольору; речовина зеленого кольору, яка схожа на наркотичну, що знаходиться в полімерному пакеті; порошкоподібна речовина білого кольору приблизною вагою 2 г.; експрест-тест з надписом «KN Keagent Marijuana» THC, який має червоний колір; експрест-тест пластиковий, який було використано під час обшуку та в який було насипано порошкоподібну речовину білого кольору, після чого остання змінилп свій колір та посиніла, тобто речовина білого кольору - кокаїн; металеві ваги; ноутбук чорного кольору марки «Asus» AR5B 225; грошові кошти, а саме купюрами по 100 доларів США, загальною сумою 6 800 доларів США та купюрами номіналом 100 Євро, загальною сумою 700 Євро.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на вилучене під час огляду місця події 22 травня 2024 року за адресою: квартира АДРЕСА_1 майно, а саме: мобільний телефон марки «Iphone 7», чорного кольору, об'ємом пам'яті 32 GB IMEI: НОМЕР_1 , з номером мобільного телефону № НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro», золотистого кольору; речовина зеленого кольору, яка схожа на наркотичну, що знаходиться в полімерному пакеті; порошкоподібна речовина білого кольору приблизною вагою 2 г.; експрест-тест з надписом «KN Keagent Marijuana» THC, який має червоний колір; експрест-тест пластиковий, який було використано під час обшуку та в який було насипано порошкоподібну речовину білого кольору, після чого остання змінилп свій колір та посиніла, тобто речовина білого кольору - кокаїн; металеві ваги; ноутбук чорного кольору марки «Asus» AR5B 225; грошові кошти, а саме купюрами по 100 доларів США, загальною сумою 6 800 доларів США та купюрами номіналом 100 Євро, загальною сумою 700 Євро із заборонною на відчуження, розпорядження та користування цим майном з метою забезпечення збереження речових доказів до постановлення у кримінальному провадженні кінцевого рішення, а також з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, вилучене 22 травня 2024 року під час огляду місця події за адресою: квартира АДРЕСА_1 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказані предмети та речі є матеріальними об'єктами, які могли бути знаряддям вчинення злочину та/або могли зберігати на собі його сліди, можуть бути предметом кримінального правопорушення оскільки на даному етапі мотив вчинення злочину достеменно не встановлений, та можуть бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання апелянта на те, що слідчий не зазначив у своєму клопотанні про необхідність вилучення грошових коштів, які належать на праві власності ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та їх родині, набуті в результаті трудової діяльності, які родина накопичувала та планувала придбати автомобіль, частина з яких отримана у борг у квітні 2024 року за розпискою від ОСОБА_11 у розмірі 6 000 доларів є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучені предмети та речі є матеріальними об'єктами, які могли бути знаряддям вчинення злочину та/або могли зберігати на собі його сліди, можуть бути предметом кримінального правопорушення, оскільки на даному етапі мотив вчинення злочину достеменно не встановлений, та можуть бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Доводи апелянта, що слідчий СВ Печерського УП ГУ НП у місті Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , подавши заново 03 червня 2024 року клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку 22 травня 2024 року, пропущено строк звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, а у матеріалах відсутнє клопотання про поновлення процесуальних строків звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як установлено матеріалами справи, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року у справі №757/22305/24-к надано дозвіл слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні № 42024102060000019 від 02.02.2024, а також прокурорам групи прокурорів Печерської окружної прокуратури міста Києва, у вказаному кримінальному провадженні на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_1 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що з клопотанням про накладення арешту на майно слідчий звернувся 24 травня 2024 року, яке ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2024 року у справі №757/24925/24-к повернуто прокурору для усунення недоліків.
У подальшому, усунувши недоліки вказаного клопотання, слідчий 03 червня 2024 року повторно подав до Печерського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна (після усунення недоліків), що не заборонено кримінальним процесуальним законом, у зв'язку з чим строк на звернення слідчого до суду з клопотанням про накладення арешту на майно не пропущено.
Крім того, на переконання колегії суддів, недотримання органом досудового розслідування визначеного частиною п'ятою статті 171 КПК України строку звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, саме по собі не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Не заслуговують на увагу суду посилання скаржника на те, що ухвалою слідчого судді про обшук не було прямо надано дозвіл на відшукання грошових коштів, тому можливість законного утримання цих грошових коштів органом досудового розслідування можливе лише в разі накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки згідно частини сьомої статті 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3