Апеляційне провадження № 22-ц/824/12322/2024
Справа № 363/282/19
Іменем України
31 липня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Мороз Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Кінащуком Сергієм Петровичем , на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року, ухвалені у складі судді Рудюка О.Д. у м. Вишгород у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору підряду, стягнення суми авансу, штрафних санкцій, пені та моральної шкоди, та зустрічним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, уточнивши позовні вимоги в лютому 2019 року, просив розірвати договір підряду № 0-28-02/2018-д на будівництво (монтаж) дерев'яного будинку від 28 лютого 2018 року, укладений ним з ФОП ОСОБА_3 , стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 221091,57 грн., що еквівалентно 8000 доларів США, штраф за ухилення від перемов та укладання додаткових угод в розмірі 4421,83 грн., пеню в розмірі 44218,31 грн., матеріальні збитки за невиконання зобов'язання за договором підряду в розмірі 147306,80 грн., моральну шкоду 400000 грн., покласти на відповідача судові витрати, в тому числі за послуги адвоката 30000 грн.
Позов мотивовано тим, що 28 лютого 2018 року уклав з відповідачем ФОП ОСОБА_3 договір підряду на будівництво (монтаж) дерев'яного будинку № 0-28-08/2018-д, за умовами п. 1.1 якого, замовник доручає, а підрядник забезпечує, відповідно до проектної документації та умов договору, виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва дерев'яної конструкції, як окремої будівлі на земельній ділянці з кадастровим номером 3221888800:38:14066777, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Загальна сума договору відповідно до п. 4.1 складає 442183,14 грн., що еквівалентно 16300 доларів США. Крім того, в п. 2.1 було визначено загальний строк виконання даного договору, а саме 90 календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі проектної документації та будівельного майданчика. ОСОБА_1 відповідно до проектної документації був зведений фундамент для подальшого будівництва дерев'яного будинку, параметри якого погоджені з відповідачем. Крім того, позивачем проведені всі водо-, каналізаційні та електричні комунікації під розміри та подальше розташування будинку, а 28 лютого 2018 року був сплачений аванс відповідачу відповідно до п. 4.2.1 договору в розмірі 221091,57 грн., що еквівалентно 8000 доларів США. Однак на теперішній день ФОП ОСОБА_3 не приступив до виконання своїх зобов'язань за договором підряду.
28 листопада 2018 року ОСОБА_1 на адресу ФОП ОСОБА_3 направлялася додаткова угода з компенсаційними вимогами, з якою відповідач ознайомився та визнав ці вимоги правомірними, однак в подальшому, після отримання додаткової угоди поштою, відмовився її підписувати. Штрафні санкції за непідписання додаткових умов викладені в п. 7.2 договору і становлять 1 % від загальної суми договору, а саме 4421,83 грн.
Крім того, відповідно до п. 7.1.1 діючого договору підряду, за порушення строку виконання робіт з будівництва об'єкту, визначеного в п. 2.1 договору, підрядник сплачує замовникові пеню в розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочки, але не більше 10 % загальної суми договору. Фундамент під будинок був закладений ОСОБА_1 до 28 лютого 2018 року. Авансовий платіж в розмірі 221091,57 грн. ОСОБА_3 отримав 28 лютого 12018 року, в цей же день відповідач підписав акт прийому-передачі фундаменту для подальшого будівництва. Таким чином, відповідачем ОСОБА_3 було порушено п. 2.1 діючого договору підряду, в якому визначено 90-денний строк виготовлення та монтажу дерев'яного будинку. ОСОБА_3 повинен був звести будинок відповідно до умов договору до 29 травня 2018 року. Оскільки він прострочив виконання свого зобов'язання по будівництву будинку на 234 дні, сума пені на цей час складає 0,1 % від 442183,14 грн., що дорівнює 103470,12 грн. Так як сума пені за 234 дні перевищує 10 % загальної суми договору, стягненню підлягає сума в розмірі 44218,31 грн., що еквівалентно 1630 доларів США.
Крім того, ним були сплачені значні грошові кошти за підготовку будівельного майданчика, підведення інженерних комунікацій, будівництво фундаменту під будинок, котрий відповідач по справі повинен був звести зі своїх матеріалів, всього на суму 147306,80 грн., і які відповідач повинен йому компенсувати.
Крім матеріальної, йому була завдана й моральна шкода, оскільки через допущені відповідачем порушення його прав постраждали його звичайні життєві зв'язки, були змінені звичайні і нормальні розпорядки його професійних і приватних занять. Він та члени його сім'ї не можуть користуватися земельною ділянкою за її цільовим призначенням, з 2018 року земельна ділянка занедбана. Він змушений звертатись за медичною та юридичною допомогою, не може раціонально використовувати свій час для роботи та проведення вільного часу з сім'єю та друзями. В результаті неправомірних дій відповідача у нього з'явилася нервовість, дратівливість, порушився сон, він тривалий час не може виїхати за кордон на лікування.
В жовтні 2019 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за договором підряду № О-28-02/2018-д від 28 лютого 2018 року в розмірі 439068,51 грн., з яких 4069,17 грн. заборгованість зі сплати авансу згідно п. 4.2.1 цього договору, 6567,64 грн. - пеня, 480,15 грн. - інфляційна складова, 179,94 грн. - 3 % річних; 176873,26 грн. - заборгованість за п. 4.2.2 цього договору, 184125,06 грн. - пеня, 17510,46 грн. - інфляційна складова, 5044,52 грн. - 3 % річних; 44218,31 грн. - пеня, нарахована згідно абз. 3 п. 7.1.2 цього договору; також просив покласти на ОСОБА_1 судові витрати.
Позов мотивував тим, що 28 лютого 2018 року уклав з ОСОБА_1 договір підряду на будівництво (монтаж) дерев'яного будинку. 28 лютого 2018 року на виконання п. 4.2.1 договору ОСОБА_1 сплатив йому готівкою 8000 доларів США, що еквівалентно 217022,40 грн. замість належних 221091,57 грн., заборгованість склала 4069,17 грн. Оскільки на момент підписання договору підряду ОСОБА_1 не мав у власності земельної ділянки, на якій ОСОБА_3 мав звести зруб дерев'яного будинку, ними було узгоджено залишити незаповненим п. 1.1 договору підряду щодо кадастрового номеру та адреси розташування земельної ділянки, які вони мали додатково заповнити в обох примірниках договору після оформлення земельної ділянки у власність та отримання дозвільних документів на її забудову, за результатами чого вони мали підписати додаток 3 до договору підряду.
На виконання умов договору підряду 14 березня 2018 року ОСОБА_3 придбав будматеріали вартістю 69720 грн. В подальшому, за словами ОСОБА_1 , у нього виникли проблеми з придбанням земельної ділянки та оформленням дозвільних документів, тому він попросив зачекати із будівництвом, що затягнулося до липня 2018 року. 10 липня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали ще один договір підряду на будівництво (монтаж) дерев'яного будинку, за умовами якого він зобов'язувався збудувати дерев'яний зруб бані, сума договору склала 110157,60 грн. Оскільки ОСОБА_1 затягував із виконанням зобов'язань, що тягло зменшення можливого прибутку, ОСОБА_3 погодився на його пропозицію приступити до будівництва будинку з тесаної колоди по наданому ОСОБА_1 ескізному проекту на власному будівельному майданчику, та в липні 2018 року додатково закупив будівельні матеріали. 02 серпня 2018 року на виконання умов договору підряду він уклав з монтажною бригадою договір підряду № 3 загальною вартістю 200000 грн. на виконання робіт з будівництва дерев'яного будинку для ОСОБА_1 за наданим останнім ескізним проектом з тісаної колоди. Станом на 07 вересня 2018 року монтажна бригада зібрала на його будмайданчику зруб дерев'яного будинку, про завершення монтажу зрубу ОСОБА_3 негайно повідомив ОСОБА_1 та попросив останнього в найкоротший термін виконати зобов'язання за договором підряду, забезпечити його затвердженою проектною та дозвільною документацією, передати власний будівельний майданчик з готовим фундаментом, забезпечити транспорт для перевезення будинкокомплекту на будмайданчик, оплатити роботи згідно договору підряду. У відповідь ОСОБА_1 попросив зачекати з подальшим виконанням договору підряду і попросив спочатку поставити йому зруб бані за договором підряду від 10 липня 2018 року. 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 перерахував йому 70421 грн. в рахунок оплати вартості будівництва бані за договором підряду від 10 липня 2018 року, однак так і не виконав власні зобов'язання за договором підряду від 28 лютого 2018 року. На даний час зруб, зведений ОСОБА_3 по проекту ОСОБА_1 на виконання умов договору підряду, знаходиться на будмайданчику ОСОБА_3 , і він майже рік змушений докладати значних фізичних зусиль та нести фінансові затрати для збереження зрубу. Отже, ОСОБА_1 сплатив йому 217022,40 грн. із передбачених договором 397964,83 грн., і різниця підлягає стягненню з ОСОБА_1 на його користь.
Крім того, на заборгованість по сплаті авансу в розмірі 4069,17 грн. та по сплаті суми, передбаченої п. 4.2.2 договору підряду, в розмірі 176873,26 грн., ним нараховано пеню, інфляційну складову та 3 % річних.
Крім того, після підписання договору підряду ОСОБА_1 був зобов'язаний надати йому затверджену проектну документацію та передати належно підготовлений власний будмайданчик, однак, оскільки станом на серпень 2019 року не спромігся цього зробити, за період з 28 лютого 2018 року по 27 серпня 2019 року на підставі п. 7.1.2 договору з нього підлягає стягненню пеня в розмірі 0,1 % від загальної суми договору за кожен день прострочення.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року в первісному позові ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ФОП ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_3 суму заборгованості за договором підряду № 0-28-02/2018-д від 28 лютого 2018 року в розмірі 439068,51 грн. та судовий збір 4390,69 грн.
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року з позивача ОСОБА_1 стягнуто на користь відповідача ФОП ОСОБА_3 судові витрати на загальну суму 39279,19 грн.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника Кінащука С.П. , не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити основний позов та відмовити в зустрічному позові.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, повторно викладав обставини справи, зазначав, що основний договір підряду № 0-28-02/2018-д та акт прийомки фундаменту під будинок було підписано сторонами в смт. Міжгір'я Закарпатської області 28 лютого 2018 року, при підписанні даних документів були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Акт приймання фундаменту від 28 лютого 2018 року під будинок, попередньо узгоджений сторонами, був підписаний сторонами після укладення договору підряду.
Вказував, що в зустрічному позову ОСОБА_3 посилався на договір підряду на будівництво (монтаж) дерев'яного будинку № 0-10-07/2018-д від 10 липня 2018 року, відповідно до якого відповідач виготовив та поставив на земельній ділянці, належній позивачу, дерев'яний зруб бані, загальною вартістю робіт 110157,60 грн. На момент укладення даного договору відповідач не вимагав надання правовстановлюючих документів на земельну ділянку та дозвільних документів на підведення електропостачання та водовідведення. Крім того, між сторонами не був підписаний акт приймання-передачі дерев'яного зрубу бані, як передбачено договором від 10 липня 2018 року.
Вказував, що договір підряду від 28 лютого 2018 року не містить посилань на зміст номенклатури проектно-кошторисної документації, не містить умов про строки, в які сторона має надати відповідну документацію.
В зустрічній позовній заяві чітко зазначено, що ОСОБА_3 після укладення договору підряду від 28 лютого 2018 року почав купувати лісоматеріали, звертався до робітників, котрі шліфували колоди деревини, почав складати будинок, фактично ним визнано, що проектна документація на будівництво та монтаж будинку була узгоджена сторонами, також були узгоджені строки виконання договору підряду, однак відповідач порушив строки своєю недбалістю. Звертав увагу, що ескізний проект з відповідними розрахунками надав підрядник ФОП ОСОБА_3 , який в зустрічному позові вказав на той факт, що йому достеменно відомо, що земельна ділянка, на котрій велося встановлення дерев'яного будинку, належить ОСОБА_1 . Крім того, сторонами в договорі підряду були чітко визначені строки виконання даного договору - 90 календарних днів з дня підписання акту прийому-передачі проектної документації та будівельного майданчика. Такий акт було підписано 28 лютого 2018 року, з цього моменту відповідач мав 90 днів на виготовлення та монтаж будинку.
Зазначав, що отримання суми авансу ФОП ОСОБА_3 в розмірі 8000 доларів США від замовника свідчить про те, що сторони домовились про всі суттєві умови договору підряду та приступили до його виконання.
Вважав, що надані стороною відповідача ескізний проект (додаток 1 до договору підряду), акт приймання-передачі виконаних робіт від 07 вересня 2018 року, товарно-транспортні накладні № 7 від 14 березня 2018 року, № 10 від 25 липня 2018 року, № 11 від 26 липня 2018 року відносяться до іншого договору підряду, а саме від 10 липня 2018 року, укладеного на виготовлення та монтаж дерев'яного зруба бані. Дати укладення цих документів співпадають з датами укладення іншого договору підряду від 10 липня 2018 року, а не договору підряду № 0-28-02/2018-д, укладеного 28 лютого 2018 року.
Вказував, що ФОП ОСОБА_3 підтверджує у відповідності до договору своє право власності на деревину та інші пиломатеріали, однак, як вбачається із зустрічної позовної заяви, ФОП ОСОБА_3 не використовував свій матеріал для виготовлення будинку, а закуповував деревину у ТОВ «Зеленгай», наймав робітників, сплачував їм заробітну плату, зберігав дану деревину та інші матеріали на своєму будівельному майданчику. Оскільки до здачі замовнику предмет підряду є власністю підрядника, ФОП ОСОБА_3 не має права вимагати від замовника плати за роботу або оплату витрат.
Крім того, з ЄДРПОУ позивачем встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не має права здійснювати підприємницьку діяльність в сфері будівельного підряду, оскільки не має державної ліцензії на даний вид робіт. Фактично, відповідач порушив вимоги діючого законодавства України, виступаючи підрядником, однак судом першої інстанції цим обставинам оцінки не надано.
Зауважував, що посилання відповідача на нібито готовність будинку, і що позивач має право забрати його, сплативши залишок суми, також не відповідає дійсності. Передбаченого договором повідомлення про закінчення виконання робіт ОСОБА_1 не отримував, як і повідомлення про необхідність вивезти будинок своїм транспортом на будівельний майданчик. Доказів готовності будинку та його місцезнаходження відповідачем не надано.
Вказував, що після монтажу будинку на земельній ділянці, належній позивачу, відповідач мав би право вимагати відшкодування заборгованості відповідно до договору підряду, однак на даний час об'єкт будівництва йому не передано.
В частині додаткового рішення вказував, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 39279,19 грн. неспівмірна з реальним обсягом допомоги в суді першої інстанції, з часом, витраченим на надання таких послуг, критерію реальності таких затрат. Складання зустрічного позову, клопотань, заяв про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не вимагало значного обсягу робіт.
Звертав увагу, що копія заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача за зустрічним позовом на його адресу не направлялась. Суд першої інстанції також не повідомляв ОСОБА_1 про розгляд клопотання про ухвалення додаткового рішення, і про його ухвалення він дізнався лише 10 травня 2024 року.
Вказував, що представник ФОП ОСОБА_3 не подавав заяву про розмір витрат, та не надавав відповідні розрахунки до закінчення судових дебатів, та не зазначав попередній розрахунок в зустрічному позові. В заяві про відшкодування судових витрат адвокатом не наведено поважних причин, з яких він був позбавлений можливості зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу в позові, а також надати суду докази до судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Від відповідача ФОП ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення - без змін, стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати, понесені в зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, навів власні спростування доводів апеляційної скарги та підтримав висновки суду першої інстанції.
Вказував, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 висловлює нове твердження, яке не було предметом дослідження в суді першої інстанції, про те, що надані стороною відповідача договір з монтажною бригадою від 02 серпня 2018 року № 03 з додатком № 1 Ескізний проект, акт приймання-передачі виконаних робіт від 07 вересня 2018 року та товаротранспортні накладні від 14 березня 2018 року № 7, від 25 липня 2018 року № 10, від 26 липня 2018 року № 11 стосуються не спірного договору підряду, а договору підряду від 10 липня 2018 року № О-10-07/2018-д, укладеного сторонами на будівництво дерев'яного зрубу бані.
Пояснював, що такі доводи спростовуються змістом цих документів, зокрема, за умовами договору підряду від 10 липня 2018 року № О-10-07/2018-д баня мала бути збудована з дерев'яної колоди діаметром 230-260 мм., натомість монтажна бригада за договором підряду № 3 від 02 серпня 2018 року проводила будівництво дерев'яної будівлі з тесаної колоди діаметром 240-320 мм. згідно Ескізного проекту дерев'яного будинку, наданого ОСОБА_1 , який повністю відповідає проекту будинку, зазначеному в будівельному паспорті № 17-27/451/2020 від 20 листопада 2020 року, копію якого сторона позивача надала суду в лютому 2023 року. Такі доводи сторони позивача також спростовуються співставленням загальної вартості будівництва бані, яка згідно договору підряду від 10 липня 2018 року № О-10-07/2018-д складала 110157,60 грн. і включала в себе вартість будівельних матеріалів та робіт, а також дохід відповідача, та загальною вартістю робіт за договором підряду № 03 від 02 серпня 2018 року.
Вказував, що оскаржуючи рішення від 10 травня 2024 року, сторона позивача стверджує, що всупереч ст. 134 ЦПК України відповідачем не подавалося до суду заяви з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікував понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції. Однак такі доводи спростовуються змістом поданого відповідачем відзиву на позов, в якому окремим пунктом 13 були наведені відповідні розрахунки. Також ОСОБА_1 стверджує, що ФОП ОСОБА_3 не надсилав стороні позивача клопотання про долучення доказів понесення ним судових витрат та ухвалення додаткового рішення від 03 травня 2024 року з додатками. Зазначав, що такі доводи не відповідають дійсності, адже копія клопотання сторони відповідача про долучення доказів понесення судових витрат та ухвалення додаткового рішення від 03 травня 2024 року з додатками, підписана ЕЦП адвоката Рішка С.І., була надіслана цього ж дня на офіційну електронну адресу представника позивача адвоката Кінащука С.П. ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження чого до суд першої інстанції ними було подано копію відповідного електронного листа.
Повідомляв про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які планує понести відповідача в зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 6000 грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Додаткове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Судом встановлено, що 25 січня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язується в майбутньому в строк, обумовлений п. 6.1 цього договору, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах та в порядку, визначених цим договором (а. с. 19 т. 1). Згідно п. 1.2 договору, майном згідно з цим договором є земельна ділянка пл. 0,0967 га., з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, знаходиться за адресою Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, є частиною від земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:140:6659 і має порядковий № В7 згідно схеми, що є додатком до даного договору.
Також 25 січня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали договір завдатку, за умовами якого покупець передає продавцеві завдаток у сумі 20000 грн. у рахунок оплати за договором купівлі-продажу належної продавцеві земельної ділянки пл. 0,0967 га. за адресою Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, кадастровий номер 3221888800:38:140:6777, призначення для індивідуального садівництва. За умовами п. 4.1 договору, продавець з моменту підписання даного договору дозволяє покупцеві використовувати земельну ділянку для здійснення будівельних робіт (право забудови) (а. с. 57 т. 2).
Листом ТОВ «Алідада» від 23 лютого 2023 року повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:38:140:6777 сформована в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:140:6659 (а. с. 72 т. 3).
16 січня 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Юрченко І.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 4, за умовами якого продавець продає та передає у власність, а покупець купує, приймає у власність земельну ділянку, яка належить продавцю, а саме земельну ділянку пл. 0,0967 га. у межах, які визначені в натурі (на місцевості) та закріплені межовими знаками. Місце розташування земельної ділянки Київська область, Вишгородський район, с/рада Хотянівська, цільове призначення земельної ділянки для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221888800:38:140:6777 (а. с. 20 - 22 т. 1).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру, земельна ділянка пл. 0,0967 га. з кадастровим номером 3221888800:38:140:6777 була сформована як окремий об'єкт і зареєстрована в ДЗК 28 лютого 2018 року (а. с. 153 т. 1).
Згідно витягу з ЄДРПОУ щодо ФОП ОСОБА_3 , видами діяльності останнього за КВЕД є: 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (основний), 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а. с. 54 - 56 т. 2).
28 лютого 2018 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 уклали договір підряду на будівництво (монтаж) дерев'яного будинку № О-28-02/2018-д (а. с. 197 - 203 т. 3), за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов цього договору виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва дерев'яної конструкції, як окремої будівлі, на земельній ділянці з кадастровим номером (не заповнено), що належить на праві власності (не заповнено), розташованій за адресою (не заповнено). Пунктом 1.2 договору визначено основні параметри об'єкту (техніко-економічні показники). Згідно п. 1.3 договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією (додаток 1) та протоколом погодження замовлених видів будівельно-монтажних робіт та їх вартості (додаток 2), які є невід'ємною частиною договору. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі будівництва та погоджені шляхом внесення сторонами змін до договору шляхом укладення додаткових угод.
Згідно п. 2.1 договору, загальний строк виконання робіт підрядником складає 90 календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі проектної документації та будівельного майданчика (додаток 3). Дату початку виконання робіт підрядником сторони узгоджують в письмовому вигляді додатково, після зведення замовником фундаментів на власному майданчику, визначеному в п. 1.1 договору.
Згідно п. 2.2 договору, замовник зобов'язується після підписання цього договору відповідно до затвердженого проекту підготувати фундамент, підготувати будівельний майданчик до проведення робіт, а саме прибрати дерева і будівлі, що заважатимуть проведенню будівництва; підготувати майданчик для складування матеріалів, розташований не далі 30 метрів від місця будівництва; забезпечити під'їзні шляхи до майданчику для складування матеріалів; забезпечити будівельний майданчик джерелами забезпечення будівництва водою та електроенергією, що передбачає право підрядника на безоплатне цілодобове користування цими ресурсами для потреб будівництва та побутових потреб персоналу підрядника, задіяного на будівництві; передати підряднику затверджену проектну документацію (додаток 1). На підтвердження виконання вищевказаних зобов'язань сторони підписують акт прийому-передачі проектної документації та будівельного майданчика (додаток 3).
Згідно п. 2.3 договору, підрядник зобов'язується протягом 15 календарних днів із дня підписання додатку 3 до договору, приступити до монтажу об'єкта на власному будівельному майданчику. Підрядник зобов'язується здійснити монтаж об'єкта на власному будівельному майданчику протягом 45 календарних днів. Надалі підрядник повідомляє в телефонному режимі замовника про готовність об'єкта про відвантаження і поставки на майданчик замовника, зазначений в п. 1.1 договору. Замовник за власний рахунок організовує транспортування та доставку конструктивних матеріалів об'єкта з майданчику підрядника на власний майданчик, зазначений в п. 1.1 договору. Підрядник протягом 30 календарних днів здійснює монтаж об'єкта на фундаментах замовника, розміщених на майданчику, зазначеному в п. 1.1 договору.
Згідно п. 2.4 договору, строки виконання робіт пропорційно збільшуються на час, який пов'язаний з часом існування нижченаведених обставин, зокрема, невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань, а саме: порушення умов фінансування будівництва, визначених розділом 4 цього договору, несвоєчасне надання підряднику проектної та дозвільної документації, ресурсів (п. 2.2 договору), несвоєчасне надання підряднику проектної та дозвільної документації, ресурсів (п. 2.2 договору).
Згідно п. 3.1.2 підрядник у рамках цього договору зобов'язується виконати своїми силами і коштами, зі свого матеріалу, якісно та у встановлений строк передбачені цим договором роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.
Згідно п. 3.3 договору, замовник у рамках цього договору зобов'язується до початку проведення робіт забезпечити підрядника затвердженою проектною документацією і всіма необхідними документами, що дозволяють виконання робіт; сплатити аванс у розмірі та в строк, визначений п. 4.2.1 договору.
Згідно п. 4.1, 4.2 договору, загальна сума цього договору складається з компенсації витрат підрядника та вартості витрат за цим договором, зазначених в протоколі погодження замовлених видів будівельно-вантажних робіт, що разом складає 442183,14 грн., що еквівалентно 16300 доларів США. Оплата загальної суми за цим договором, визначеної в п. 4.1, здійснюється замовником в готівковому вигляді в доларах США або на картковий або розрахунковий рахунок підрядника, зазначений в п. 11 цього договору, в такому порядку: 4.2.1 аванс у розмірі 221091,57 грн., що еквівалентно 8150 доларів США, сплачується протягом п'яти банківських днів із дня укладення цього договору; 4.2.2 після повідомлення підрядником замовника про завершення монтажу об'єкта на майданчику підрядника та готовності об'єкта до транспортування на майданчик, вказаний в п. 1.1 договору, замовник зобов'язується прийняти проміжний стан робіт та протягом п'яти банківських днів сплатити 176873,26 грн., що еквівалентно 6520 доларів США; 4.2.3 залишок суми договору у розмірі 44218,31 грн., що еквівалентно 1630 доларів США, замовник зобов'язується сплатити протягом п'яти банківських днів із дня отримання ним повідомлення від підрядника про закінчення виконання робіт.
Згідно п. 4.5 договору, право власності на будівельні матеріали, використані в процесі будівництва (виконання робіт) за цим договором зберігається за підрядником до моменту проведення замовником повного розрахунку.
Згідно п. 5.1 договору, прийом-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) оформляється актом прийому-передачі (додаток 4), підписаним сторонами, який подається підрядником замовнику після виконання будівництва об'єкта.
Згідно п. 7.1 договору, за порушення строку виконання робіт з будівництва об'єкта, вказаного в п. 2.1 договору, підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, але не більше 10 % загальної суми договору. За затримку передачі підряднику будівельного майданчика (фронту робіт), проектної документації, інших документів, що не дозволяє виконувати роботи, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1 % від загальної суми договору за кожен день прострочення, але не більше 10 % загальної суми договору.
Згідно п. 7.2 договору сторона, яка ухиляється від проведення перемовин щодо внесення змін до договору та підписання додаткових угод, в передбачених цим договором випадках, зобов'язується сплатити іншій стороні штраф у розмірі 1 % від загальної суми договору.
Згідно п. 7.4 договору одностороннє розірвання цього договору не допускається, крім випадків, коли одна із сторін систематично (три і більше разів) порушує умови договору. Порушення мають бути письмово оформлені та підписані обома сторонами, а в разі відмови порушника - незалежною третьою стороною.
Згідно п. 7.5 договору, при достроковому розірванні цього договору кошти, отримані підрядником, повертаються замовнику за виключенням фактично витрачених при виготовленні об'єкта.
Додатком 2 до договору підряду № О-28-02/2018-д від 28 лютого 2018 року є протокол погодження замовлених видів будівельно-монтажних робіт та їх вартості (а. с. 17 т. 1).
На а. с. 10 - 16 т. 1 знаходиться копія примірнику договору підряду № О-28-02/2018-д від 28 лютого 2018 року, наданого позивачем, в якому графи номеру кадастрового номеру земельної ділянки та адреса її місцезнаходження заповнені та зазначено, що земельна ділянка має кадастровий номер 3221888800:38:140:6659 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
На а. с. 18 т. 1 знаходиться копія акту приймання-передачі майна № 1 за договором підряду на будівництво № О-28-02/2018-д від 28 лютого 2018 року, за змістом якого ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 уклали акт приймання-передачі майна № 1 за договором підряду на будівництво № О-28-02/2018-д, згідно якого ОСОБА_1 передав, а ФОП ОСОБА_3 прийняв фундамент під будівництво та монтаж дерев'яного будинку, що знаходиться на земельній ділянці пл. 0,0967 га. за адресою АДРЕСА_1 . Фундамент вироблений методом лиття по армованій опалубці. На земельну ділянку підведене водопостачання та заведена електрика 5 КВт. Фундамент для будівництва будинку відповідає всім будівельним нормам (а. с. 18 т. 1).
Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 12 липня 2021 року № 27881/27883/20-32, виконаного експертами КНДІСЕ, досліджуваний підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься у графі «Майно прийняв підрядник ОСОБА_3 » в акті приймання-передачі майна № 1 за договором підряду на будівництво № О-28-02/2018-д від 28 лютого 2018 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (а. с. 168 - 174 т. 2).
Крім того, 10 липня 2018 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 уклали договір підряду на будівництво (монтаж) дерев'яного будинку № О-10-07/2018-д, за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов цього договору, виконання комплексу будівельно-монтажних робіт з будівництва дерев'яної конструкції, як окремої будівлі, на земельній ділянці з кадастровим номером (не заповнено), що належить на праві власності (не заповнено), розташованій за адресою (не заповнено). Вказано основні параметри об'єкта (техніко-економічні показники). Згідно п. 4.1 договору, загальна сума цього договору складає 110157,66 грн., що еквівалентно 4200 доларів США (а. с. 133 - 139 т. 1).
На а. с. 27 т. 1 знаходиться копія проекту додаткової угоди від 28 листопада 2018 року, підписаного ОСОБА_1 , якою змінено строк виконання робіт по складанню будинку за договором підряду № О-28-02/2018-д від 28 серпня 2018 року, а також внесено зміни до п. 7.1.1 розділу 7 договору підряду щодо відповідальності підрядника.
Позивачем надано копію рахунку на оплату від 05 червня 2018 року на суму 48250 грн. на придбання арматури, дроту, надання експедиційно-транспортних послуг, на якому покупцем вказано «Міжріччя, ОСОБА_5 » (а. с. 25 т. 1), копію накладної № 482 від 05 липня 2018 року на придбання щебеню вартістю 6160 грн., копію товарного чеку від 04 червня 2018 року на придбання дошки обрізної вартістю 2500 грн. та 4546,80 грн. (а. с. 25 - 26 т. 1).
Відповідачем надано копії товарно-транспортних накладних від 14 березня 2018 року на суму 69720 грн., 25 липня 2018 року на суму 56140 грн., 26 липня 2018 року на суму 28000 грн., за якими вантажовідправником є ТОВ «Зеленгай», вантажоодержувачем - ФОП ОСОБА_3 , пункт розвантаження - с. Сойми, придбано пиловник хвойних порід, обрізний пиломатеріал та обрізну дошку (а. с. 148 - 150 т. 1).
02 серпня 2018 року ФОП ОСОБА_3 уклав договір підряду № 03 з монтажною бригадою у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , за умовами якого підрядник зобов'язується на власний ризик за дорученням замовника виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва дерев'яної конструкції, як окремої будівлі, на будівельному майданчику замовника, розташованому в с. Сойми Міжгірського району Закарпатської області, з подальшою розбіркою конструкції та будинкокомплект, відвантаженням будинкокомплекту на транспорт та монтажем дерев'яної конструкції на кінцевому майданчику, місце розташування якого буде узгоджене сторонами додатково. Загальна вартість робіт за договором орієнтовно складає 200000 грн. (а. с. 141 т. 1).
Додатком № 1 до договору підряду № 03 від 02 серпня 2018 року є ескізний проект (а. с. 143 - 147 т. 1).
07 вересня 2018 року ФОП ОСОБА_3 уклав з монтажною бригадою у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 акт приймання-передачі виконаних робіт, про те, що відповідно до договору підряду № 3 від 02 серпня 2018 року підрядник передав, а замовник прийняв закінчені роботи з будівництва дерев'яної конструкції, як окремої будівлі, на будівельному майданчику замовника, розташованому в с. Сойми Межигірського району Закарпатської області, відповідно до ескізного проекту. Найменуванням об'єкта зазначено дерев'яний житловий будинок (а. с. 142 т. 1).
Відповідачем надано фототаблицю, на якій проілюстровано хід будівельних робіт на будівельному майданчику станом на серпень - вересень 2018 року (а. с. 156 - 160 т. 1).
28 листопада 2018 року ОСОБА_1 перераховано на користь ФОП ОСОБА_3 70421 грн. згідно договору підряду № О-10-07/2018-д від 10 липня 2018 року на будівництво дерев'яного будинку (а. с. 140 т. 1).
17 грудня 2018 року ОСОБА_1 направлено на адресу ФОП ОСОБА_3 претензію рекомендованим листом, згідно якої, позивач просив розглянути його звернення та надати аргументовану письмову відповідь, негайно перерахувати на його рахунок пеню, визначену в п. 7.1.1 договору підряду в розмірі 44218,31 грн., що еквівалентно 1630 доларів США, а також штраф, визначений в п. 7.2 договору підряду, в розмірі 4421,83 грн. (а. с. 31 - 33 т. 1).
20 листопада 2020 року ОСОБА_1 одержав будівельний паспорт на садовий будинок за адресою Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3221888800:38:140:6777 (а. с. 73 - 93 т. 3).
Згідно листа Державної інспекції архітектури та містобудування України від 21 липня 2023 року на виконання ухвали суду про витребування доказів, відповідно до відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, наявна інформація щодо поданого замовником ОСОБА_1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 31 грудня 2020 року за № КС051201231818 по об'єкту будівництва: садовий будинок, гараж та господарська будівля за адресою Київська область, Вишгородський район, Хотянівська с/р., кадастровий номер земельної ділянки 3221888800:38:140:6777. Інших витребуваних відомостей та інформації станом на дату надання відповіді в ДІАМ не виявлено (а. с. 153 т. 3). Копія зазначеного повідомлення додана до відповіді (а. с. 159 - 160 т. 3).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлює, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
Згідно ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що ним виконані основні зобов'язання за договором підряду № О-28-02/2018-д від 28 лютого 2018 року, а саме сплачено аванс, підготовлено будівельний майданчик, зведений фундамент, котрий прийнято відповідачем ФОП ОСОБА_3 , підведені всі комунікації. Однак, на теперішній час відповідач ФОП ОСОБА_3 не приступив до виконання своїх обов'язків, визначених в договорі підряду.
Вирішуючи первісний позов по суті, суд першої інстанції вірно виходив із того, що на підтвердження виконання своїх зобов'язань, щодо підготовки будівельного майданчику, зведення фундаменту та проведення комунікацій з водозабезпечення та електрозабезпечення ОСОБА_1 надав суду акт приймання передачі майна № 1 за договором підряду на будівництво від 28 лютого 2018 року, однак відповідач ФОП ОСОБА_3 заперечив проти підписання даного акту.
За клопотанням відповідача в справі було призначено проведення судово-почеркознавчої експертизи, висновком якої від 12 липня 2021 року № 27881-27883/20-32 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься в графі «Майно прийняв підрядник ОСОБА_3 » в акті приймання-передачі майна №1 за договором підряду на будівництво № О-28-02/2018-д від 28 лютого 2018 року, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (а. с. 167-172 т. 2).
Таким чином, судом першої інстанції правомірно не прийнято даний акт як належний та допустимий доказ на підтвердження виконання ОСОБА_1 основних зобов'язань за договором підряду від 28 лютого 2018 року, а також піддано сумніву інші надані ним письмові докази на підтвердження обставин підготовки будівельного майданчика, підведення інженерних комунікацій, будівництво фундаменту, які були, за доводами позивача, передані ФОП ОСОБА_3 28 лютого 2018 року, оскільки надані ним квитанції, накладні, товарні чеки датовані червнем-липнем 2018 року без ідентифікації особи ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, є безпідставними посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що акт прийняття фундаменту під будинок був підписаний сторонами 28 лютого 2018 року в смт. Міжгір'я Закарпатської області в день укладення узгодженого сторонами основного договору підряду, і з цього моменту відповідач мав 90 днів на виготовлення та монтаж дерев'яного будинку на земельній ділянці ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги, що отримання відповідачем суми авансу в розмірі 8000 доларів США свідчить про факт домовленості сторонами про всі суттєві умови договору підряду та початок їх виконання, не ґрунтуються на положеннях п. 2.1 договору підряду від 28 лютого 2018 року та відхиляються апеляційним судом як неспроможні.
Відтак, оскільки судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що акт прийому-передачі проектної документації та будівельного майданчика сторонами не підписувався, і оскільки загальний строк виконання робіт підрядником, згідно п. 2.1 договору, складає 90 календарних днів саме з дня підписання сторонами вищенаведеного акту, перебіг строку виконання робіт підрядником не можна вважати таким, що розпочався, а отже обставини, на які посилався ОСОБА_1 у своєму позові, щодо прострочення ФОП ОСОБА_3 виконання зобов'язання, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги, що надані ФОП ОСОБА_3 докази нібито виконання умов договору підряду від 28 лютого 2018 року стосуються насправді іншого договору підряду від 10 липня 2018 року, а також, що ОСОБА_1 були виконані основні зобов'язання за договором підряду від 28 лютого 2018 року, зокрема підготовлено будівельний майданчик та зведено фундамент, який прийнято відповідачем, є припущеннями, не підтверджуються належними та допустимими доказами, вказаних висновків суд першої інстанції не спростовують та відхиляються апеляційним судом.
Отже, судом першої інстанції не було встановлено протиправності дій відповідача ФОП ОСОБА_3 , що виключає підстави відшкодування моральної шкоди, а також не було встановлено підстав для розірвання договору підряду від 28 лютого 2018 року, передбачених умовами цього договору або вимогами закону, і сам позивач ОСОБА_1 на будь-які підстави розірвання договору в позові не посилався.
Апеляційний суд приймає до уваги, що вперше такі підстави, передбачені ч. 2 ст. 651 ЦК України (істотне порушення договору другою стороною, та в інших випадках, встановлених договором або законом), заявлені ОСОБА_1 лише в апеляційній скарзі, при цьому істотного порушення договору ФОП ОСОБА_3 позивач належними та допустимими доказами під час розгляду справи в суді першої інстанції не довів, та про інші випадки, встановлені договором або законом, не повідомив.
Апеляційний суд враховує, що положеннями ст. 883 ЦК України, яка встановлює відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду, не передбачає відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, і умовами договору підряду від 28 лютого 2018 року підстави для відшкодування моральної шкоди також не врегульовані.
Судом першої інстанції також було правомірно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення штрафу за ухилення від перемовин та укладення додаткових угод, що передбачалося п. 7.2 договору, оскільки доказами, наявними в матеріалах справи, не підтверджується ухилення ФОП ОСОБА_3 від перемов. Сама по собі наявність в матеріалах справи копії проекту додаткової угоди № 1 від 28 листопада 2018 року, без доказів її отримання відповідачем, не може беззаперечно свідчити про обставини ухилення ФОП ОСОБА_3 від проведення перемовин, а відповідачем дані обставини заперечувалися.
Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 147306,80 грн., визначених позивачем як витрати, понесені ним на залиття фундаменту під будинок. Апеляційний суд погоджується з даними висновками та враховує, що обов'язок підготовки фундаменту, згідно п. 2.2 договору підряду від 28 лютого 2018 року, покладався на замовника ОСОБА_1 незалежно від дій підрядника ФОП ОСОБА_3 .
Таким чином, суд першої інстанції в результаті повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору, відшкодування збитків, стягнення авансу, штрафу, пені та моральної шкоди є недоведеними та необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги, що ФОП ОСОБА_3 не мав державної ліцензії на здійснення підприємницької діяльності відповідно до будівельного підряду, є безпідставними та відхиляються апеляційним судом, оскільки зазначені обставини не заявлялися позивачем як підстави первісного позову, і в подальшому підстави позову до ухвалення рішення судом першої інстанції позивачем в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 49 ЦПК України, ним не змінювалися.
Повторне викладення позивачем ОСОБА_1 в апеляційній скарзі обставин, наведених ним у позові, без зазначення, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, не становить саме по собі передбачену законом підставу для скасування законного і обґрунтованого рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову та відхиляється апеляційним судом як необґрунтовані доводи, що зводяться до переоцінки доказів, які були належним чином досліджені та оцінені судом першої інстанції.
Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову, зокрема в частині стягнення заборгованості по авансу в розмірі 4069,17 грн., апеляційний суд враховує, що доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується і сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 28 лютого 2018 року передав ФОП ОСОБА_3 суму авансу в розмірі 8000 доларів США, що еквівалентно 217022,40 грн., при цьому умовами п. 4.2.1 договору підряду передбачалося отримання підрядником суми авансу в розмірі 221091,57 грн. до 07 березня 2018 року.
Разом із тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що ФОП ОСОБА_3 прийняв суму авансу саме в такому розмірі, який було передано йому ОСОБА_1 , і в подальшому не висував вимог про здійснення доплати авансу.
Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 904/3315/18 наголошував на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права «venire contra factum proprium» є вираженням «equitable estoppel» - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на «principles of fraud» та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Подібні висновки викладено і у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
У справі, яка переглядається, поведінка ФОП ОСОБА_3 , яким 28 лютого 2018 року прийнято суму авансу в розмірі 8000 доларів США, що еквівалентно 217022,40 грн., та не заперечено проти такої суми авансу, і лише в жовтні 2019 року подано зустрічний позов про стягнення залишку суми авансу, є непослідовною та не відповідає попереднім його діям.
Враховуючи вищевикладене, вимоги зустрічного позову ФОП ОСОБА_3 стягнення заборгованості по авансу в розмірі 4069,17 грн. та похідних вимог про стягнення пені згідно п. 7.2.1 договору підряду та штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є необґрунтованими та задоволені судом першої інстанції безпідставно.
Також апеляційний суд не може погодитись з помилковими висновками суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_3 176873,26 грн., які згідно п. 4.2.2 договору підряду від 28 лютого 2018 року підлягали сплаті замовником на користь підрядника протягом п'яти банківських днів після повідомлення підрядником замовника про завершення монтажу об'єкта на майданчику підрядника та готовності об'єкта до транспортування на майданчик, вказаний в п. 1.1 договору, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення такого повідомлення підрядником ФОП ОСОБА_3 , а позивач ОСОБА_1 ці обставини заперечував.
Апеляційний суд звертає увагу, що сам по собі акт приймання-передачі виконаних робіт, укладених підрядником ФОП ОСОБА_3 з монтажною бригадою 07 вересня 2018 року, не є доказом повідомлення про завершення монтажу будинку замовника ОСОБА_1 , та порушення останнім вимог п. 4.2.2 договору.
Встановивши, що зруб дерев'яного будинку, зведений на виконання умов договору підряду від 28 лютого 2018 року, знаходиться на майданчику ФОП ОСОБА_3 , суд першої інстанції не зазначив, на підставі яких доказів він це встановив.
Відтак, наведені обставини, які суд першої інстанції вважав встановленими, є недоведеними.
Враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції не було передбачених договором підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_3 грошових сум, передбачених п. 4.2.2 договору підряду, в розмірі 176873,26 грн., а також пені в розмірі 184125,06 грн., інфляційних втрат в розмірі 17510,46 грн. та 3 % річних в розмірі 5044,52 грн., нарахованих на цю суму.
Також апеляційний суд не може погодитися з передчасними та помилковими висновками суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_3 пені в розмірі 44218,31 грн. за несвоєчасне надання затвердженої проектної документації та належно підготовленого власного будмайданчика за період з 28 лютого 2018 року по 27 серпня 2019 року, з огляду на те, що положення договору підряду не містять посилань на зміст номенклатури проектно-кошторисної документації та строки, в які сторона має надати відповідну документацію, про що слушно зауважено в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
Апеляційний суд також звертає увагу, що положеннями договору підряду від 28 лютого 2018 року не передбачено і конкретного строку підготовки замовником будівельного майданчика для передачі його підряднику.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції про задоволення зустрічного позові ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, не може вважатись законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню в цій частині, а також в частині стягнення судового збору, з прийняттям нового рішення про відмову в зустрічному позові, як недоведеному та необґрунтованому.
В частині відмови в первісному позові рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Крім того, 03 травня 2024 року представником ФОП ОСОБА_3 - адвокатом Рішком С.І. подано клопотання про долучення доказів понесення судових витрат та ухвалення додаткового рішення, в якому він просив долучити до матеріалів справи копії договорів про надання правової допомоги ФОП ОСОБА_3 від 14 травня 2019 року та від 15 травня 2022 року, акту приймання-передачі послуг від 02 травня 2024 року, квитанції до прибуткового касового ордеру № 6 від 02 травня 2024 року, квитки на потяг на 22 грудня 2019 року та 23 грудня 2019 року, також просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_3 судові витрати на загальну суму 39279,19 грн., в тому числі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31300 грн., витрати, пов'язані з явкою адвоката Рішка С.І. до суду в розмірі 1114,71 грн., витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 6864,48 грн.
В клопотанні посилався на те, що у відзиві на первісний позов та у зустрічному позові ФОП ОСОБА_3 було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а 02 травня 2024 року в судовому засіданні адвокат Рішко С.і. повідомив суд, що сторона відповідача не має можливості до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат, тому просив вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Вказував, що судом також не було вирішено питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат, понесених останнім за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 6864,48 грн., докази чого наявні в матеріалах справи (а. с. 134, 146 - 148 т. 2).
До клопотання додано:
копію договору про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року, укладеного ФОП ОСОБА_3 із адвокатом Рішком С.І., за умовами якого клієнт доручає, а представник приймає на себе зобов'язання представництва інтересів клієнта у судах будь-якої інстанції та юрисдикції під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, з усіма правами, що надаються чинним законодавством України учаснику справи. Згідно п. 3.1, гонорар представника оплачується клієнтом в гривнях шляхом готівкового розрахунку у розмірі, визначеному сторонами в акті приймання-передачі послуг за цим договором, з розрахунку 700 грн. за 1 годину роботи. Згідно п. 4.1, даний договір укладений строком на три роки та набирає чинності з моменту його підписання сторонами;
копію договору про надання правової допомоги від 15 травня 2022 року, укладеного ФОП ОСОБА_3 із адвокатом Рішком С.І., за умовами якого клієнт доручає, а представник приймає на себе зобов'язання представництва інтересів клієнта у судах будь-якої інстанції та юрисдикції під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, з усіма правами, що надаються чинним законодавством України учаснику справи. Згідно п. 3.1, гонорар представника оплачується клієнтом в гривнях шляхом готівкового розрахунку у розмірі, визначеному сторонами в акті приймання-передачі послуг за цим договором, з розрахунку 1000 грн. за 1 годину роботи;
копію акту приймання-передачі послуг від 02 травня 2024 року, який є додатком до договорів про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року та від 15 травня 2022 року, яким ФОП ОСОБА_3 та адвокат Рішко С.І. підтвердили, що нижчевказані види послуг були надані представником клієнту в справі № 363/282/19 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про розірвання договору підряду, стягнення суми авансу, штрафних санкцій, пені та моральної шкоди, та зустрічним позовом ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості: 1) консультації - 1 година, 700 грн., 2) попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази, що регулює спірні відносини з врахуванням складності та обсягу матеріалів, формування правової позиції - 2 години, 1400 грн., 3) вжиття заходів щодо отримання письмових доказів та додаткових матеріалів на підтвердження доводів відповідача та спростування обставин, викладених в позові - 3 години, 2100 грн., 4) підготовка і подання до суду процесуальних документів, в тому числі 4.1) відзив на позов від 27 серпня 2019 року - 5 годин, 3500 грн., 4.2) заява про призначення почеркознавчої експертизи від 27 серпня 2019 року - 30 хвилин, 350 грн., 4.3) зустрічний позов про стягнення заборгованості від 27 серпня 2019 року - 5 годин, 3500 грн., 4.4) клопотання про витребування доказів від 23 грудня 2019 року - 30 хвилин, 350 грн., 4.5) клопотання про долучення оригіналів документів для проведення експертизи від 21 лютого 2020 року - 30 хвилин, 350 грн., 4.6) клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 29 грудня 2020 року - 30 хвилин, 350 грн., 4.7) клопотання про долучення договору підряду від 01 квітня 2024 року - 30 хвилин, 350 грн.; 5) виготовлення копій та посвідчення документів, що подаються до матеріалів справи разом із процесуальними документами - 1 година, 700 грн., 6) ознайомлення 23 грудня 2019 року з матеріалами справи - 1 година, 700 грн., 7) ознайомлення 21 грудня 2021 року з матеріалами справи - 1 година, 700 грн., 8) відрядження в м. Вишгород для участі в судовому засіданні з 18:00 год. 22 грудня 2019 року по 09:00 год. 24 грудня 2019 року - 39 годин, 7800 грн.; 9) судове представництво (участь адвоката у судових засіданнях): 9.1) судове засідання у Вишгородському районному суді Київської області в режимі відеоконференції 08 листопада 2019 року - 30 хвилин, 350 грн., 9.2) судове засідання у Вишгородському районному суді Київської області 23 грудня 2019 року - 1 година, 700 грн., 9.3) судове засідання у Вишгородському районному суді Київської області в режимі відеоконференції 14 лютого 2020 року - 40 хвилин, 450 грн., 9.4) судове засідання в Міжгірському районному суді Закарпатської області 20 серпня 2020 року - 40 хвилин, 450 грн., 9.5) судове засідання в Міжгірському районному суді Закарпатської області 21 січня 2021 року - 30 хвилин, 350 грн., 9.6) судове засідання у Вишгородському районному суді Київської області в режимі відеоконференції 29 листопада 2022 року - 30 хвилин, 500 грн., 9.7) судове засідання у Вишгородському районному суді Київської області в режимі відеоконференції 09 січня 2023 року - 30 хвилин, 500 грн., 9.8) судове засідання у Вишгородському районному суді Київської області в режимі відеоконференції 18 квітня 2023 року - 30 хвилин, 500 грн., 9.9) судове засідання у Вишгородському районному суді Київської області в режимі відеоконференції 12 червня 2023 року - 30 хвилин, 500 грн., 9.10) судове засідання у Вишгородському районному суді Київської області в режимі відеоконференції 19 липня 2023 року - 30 хвилин, 500 грн., 9.11) судове засідання у Вишгородському районному суді Київської області в режимі відеоконференції 28 грудня 2023 року - 30 хвилин, 500 грн., 9.12) судове засідання у Вишгородському районному суді Київської області в режимі відеоконференції 29 березня 2024 року - 2 години, 2000 грн., 9.13) судове засідання у Вишгородському районному суді Київської області в режимі відеоконференції 02 травня 2024 року - 1 година, 1000 грн., всього 31300 грн.;
копії посадочних документів на поїзд від 19 грудня 2019 року за маршрутом Воловець - Київ-Пасажирський вартістю 580,33 грн. та в зворотному напрямку вартістю 534,38 грн.,
копію квитанції до прибуткового касового ордера № 6 від 02 травня 2024 року, згідно якої адвокатом Рішком С.І. прийнято від ФОП ОСОБА_3 31300 грн. за договорами про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року від 15 травня 2022 року, акту приймання-передачі послуг від 02 травня 2024 року;
роздруковані скріншоти з електронної пошти адвоката Рішка С.І. на підтвердження направлення 03 травня 2024 року копії клопотання про долучення доказів понесення судових витрат та ухвалення додаткового рішення на електронні адреси представника ОСОБА_1 - адвоката Кінащука С.П.
Копія договору про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року також надавалася ФОП ОСОБА_3 разом із зустрічним позовом 27 серпня 2019 року (а. с. 199 т. 1).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому ЦПК України. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.
Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).
За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Частиною 7 ст. 43 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Направлення представником ОСОБА_3 - адвокатом Рішком С.І. копії клопотання про долучення доказів понесення судових витрат та ухвалення додаткового рішення на електронну адресу представника позивача електронною поштою, а не з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, або у паперовій формі листом з описом вкладення, не є належним способом надсилання клопотання іншим учасникам справи, відтак скріншот з електронної пошти адвоката Рішка С.І. про направлення копії цього клопотання на електронну пошту представника позивача не може вважатися підтвердженням виконання вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України.
Апеляційний суд враховує, що сторона позивача заперечує отримання нею вказаного клопотання, і доказів протилежного на спростування цих доводів адвокатом Рішком С.І. не надано.
Такі дії відповідача унеможливили реалізацію позивачем свого процесуального права доводити неспівмірність та/або необґрунтованість понесених судових витрат.
Дані обставини залишені поза увагою суду першої інстанції, яким безпідставно прийнято до розгляду клопотання відповідача та ухвалено додаткове рішення від 10 травня 2024 року.
Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали доказів надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 06 квітня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи.
Також вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 626/133/21 (провадження № 61-11044св22).
Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21 (провадження № 61-403св23).
Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, відповідач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв.
Крім того, задовольняючи клопотання, судом першої інстанції не враховано, що у зустрічному позові ФОП ОСОБА_9 заявляв попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в розмірі 12000 грн. на правничу допомогу, а в клопотанні про ухвалення додаткового рішення ним заявлено вимоги про стягнення 31300 грн., що майже втричі перевищує заявлені витрати. При цьому доказів того, що позивач за зустрічним позовом не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, ним надано не було.
З огляду на вищевикладене судом першої інстанції безпідставно не застосовано ч. 4 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Також судом першої інстанції не було застосовано ст. 246 ЦПК України, відповідно до якої якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Зокрема, судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що договір про надання правової допомоги від 15 травня 2022 року, на підставі якого здійснювалось обчислення правничої допомоги з дати його укладення, а також квитки на потяг за грудень 2019 року, існували станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції 02 травня 2024 року, отже знаходились в розпорядженні представника ФОП ОСОБА_3 - адвоката Рішка С.І., і він не був позбавлений можливості вчасно надати їх суду до закінчення судових дебатів у справі, при цьому поважних причин неподання цих доказів стороною відповідача не зазначено.
Таким чином, судом першої інстанції не враховано правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 285/5547/21, згідно яких, у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Крім того, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_3 витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції залишив поза увагою, що наявна в матеріалах справи копія квитанції на а. с. 148 т. 2 є подана у неналежній якості, яка не надає можливості встановити з неї як суму переказу, так і реквізитів платника та отримувача, а отже, що вона взагалі має відношення до цієї справи.
Крім того, судом першої інстанції порушено порядок розгляду клопотання про ухвалення додаткового рішення, встановлений ст. 270 ЦПК України, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи те, що рішення Вишгородського районного суду Київської області ухвалене 02 травня 2024 року за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, тому відповідно до вимог ЦПК України додаткове рішення повинне ухвалюватися в такому самому порядку, що й первісне судове рішення.
Разом із тим, на порушення наведеного суд першої інстанції розглянув клопотання представника відповідача про ухвалення додаткового рішення не у відкритому судовому засіданні, а в порядку письмового провадження, а також не пересвідчившись у отриманні позивачем копії клопотання, що позбавило його можливості подати відповідні заперечення та звернутися з заявою про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а тому наведені обставини є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного додаткового судового рішення відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України про розгляд справи за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, оскільки в спірному випадку таке повідомлення було обов'язковим.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року в справі № 758/6777/21 (провадження № 61-6490св23), в якій зроблено посилання на висновки щодо застосування статей 246, 270 ЦПК України, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс23).
Виходячи із наведеного, оскільки апеляційним судом встановлено, що відповідачем не було належним чином дотримано обов'язку надати докази направлення клопотання про ухвалення додаткового рішення іншим учасникам справи, зокрема позивачу, до поданого клопотання підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України, а саме повернення даного клопотання без розгляду.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, та з іншими порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про повернення клопотання про долучення доказів понесення судових витрат та ухвалення додаткового рішення без розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат, та стягує з відповідача ФОП ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8429 грн. пропорційно до задоволення позовних вимог та апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Кінащуком Сергієм Петровичем , задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року в частині задоволення зустрічного позову та судового збору скасувати та відмовити фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року залишити без змін.
Додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року скасувати.
Клопотання представника фізичної особи підприємця ОСОБА_3 - адвоката Рішка Сергія Івановича про долучення доказів понесення судових витрат та ухвалення додаткового рішення повернути без розгляду.
Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 8429 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 01 серпня 2024 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.