Апеляційне провадження № 22-ц/824/8500/2024
Справа № 758/2575/17
Іменем України
31 липня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Мороз Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Жука М.В. в м. Київ 16 січня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Акціонерне товариство «Правекс Банк», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, просив визнати виконавчий лист у справі № 2/756/1229/20, виданий Оболонським районним судом м. Києва 20 жовтня 2023 року таким, що не підлягає виконанню, та витребувати його від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Русецького П.С.
Заяву обґрунтовував тим, що 20 жовтня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва видав виконавчий лист № 2/756/1229/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс Банк» заборгованість по сплаті тіла кредиту в сумі 83740,33 доларів США, 20014,39 доларів США відсотків, рішення набрало законної сили 07 лютого 2022 року. Виконавчий лист від 20 жовтня 2023 року виданий на підставі рішення суду по справі № 2/756/1229/20, але суд не розглядав справу з таким номером, рішення суду було ухвалено по справі № 758/2575/17. Вважав, що виконавчий лист виданий помилково, з огляду на наступне. 20 червня 2017 року Подільським районним судом м. Києва прийнято ухвалу про направлення справи № 758/2575/17 за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва. 03 серпня 2017 року Оболонський районний суд м. Києва ухвалив відкрити провадження у справі № 756/2575/17, провадження № 2/756/4480/17. 27 листопада 2020 року Оболонський районний суд м. Києва прийняв відповідне рішення по справі № 758/2575/17, провадження № 2/756/1229/20. 24 лютого 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову по справі № 758/2575/17, провадження № 22-ц/824/2702/2021, яким залишив рішення місцевого суду в силі. 09 грудня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва своєю ухвалою по справі № 756/2575/17, провадження № 2-в/756/13/21, відновив перший том втраченого провадження по даному спору. 07 лютого 2022 року Верховний Суд по справі № 758/2575/17, провадження № 61-5698св21, своєю ухвалою залишив без змін рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2021 року. 18 квітня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва по справі № 758/2575/17, провадження № 2-во/756/5/22, виправив описку в ухвалі суду від 09 грудня 2021 року, а саме вказав унікальний номер справи 758/2575/17 замість помилково вказаного номеру 756/2575/17.
На підставі вказаного виконавчого листа від 20 жовтня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Русецьким П.С. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 та винесено інші постанови. Вказував, що єдиний унікальний номер справи ідентифікує саме розгляд матеріально-правового спору між сторонами, в результаті якого приймається рішення суду, який має відповідати єдиному унікальному номеру і може виконуватись в примусовому порядку. В даному випадку суд помилково видав виконавчий лист на підставі номера провадження 2/756/1229/20, а не номеру справи 758/2575/17, що унеможливлює наявність законних підстав для приватного виконавця відкривати виконавчі провадження і приймати постанови з примусового виконання неіснуючого рішення суду. Враховуючи вищевикладене, вважав, що суд видав виконавчий лист від 20 жовтня 2023 року по неіснуючій справі № 2/756/1229/20 помилково.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Заявник ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року, визнати виконавчий лист по справі № 2/756/1229/20, виданий Оболонським районним судом м. Києва 20 жовтня 2023 року таким, що не підлягає виконанню, та витребувати його від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Русецького П.С.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви без посилання на конкретну норму права при прийнятті даного рішення.
Повторно викладав обставини справи, викладені в заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зазначив, що судом першої інстанції проігноровано імперативне положення п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», яке встановлює, що у виконавчому документі зазначається дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ.
Вказував, що єдиним унікальним номером справи є № 758/2575/17, а номери провадження в різних судових інстанціях є відмінні: № 2/756/4480/17, № 2/756/1229/20, № 22-ц/824/2702/2021, № 2-в/756/13/21, № 61-5698св21, № 2-во/756/5/22.
Наголошував, що виконавчий лист № 2/756/2575/20 від 20 жовтня 2023 року не підлягає примусовому виконанню, оскільки виданий на підставі справи з номером, матеріально-правовий спір якої суд не розглядав.
Вказував також, що постановою від 11 жовтня 2023 року приватним виконавцем було накладено арешт на майно і кошти боржника. Однак, в зв'язку з визнанням виконавчого листа від 20 жовтня 2023 року № 2/756/1229/20 таким, що не підлягає виконанню, відсутні правові підстави такого виду забезпечення, як арешти у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Від АТ «Правекс Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Посилався на те, що АТ «Правекс Банк» правомірно і відповідно до чинного законодавства України задовольняє свої інтереси як стягувач в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, визнаної судовим рішенням.
20 жовтня 2023 року Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 758/2575/17, провадження № 2/756/1229/20, що видавався на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили, відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи в його відсутність.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що 20 жовтня 2023 року Оболонським районним судом м. Києва виконавчий лист у справі № 758/2575/17, провадження № 2/756/1229/20, видавався на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що в лютому 2017 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, подавши позов до Подільського районного суду м. Києва (а. с. 1 т. 1).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20 лютого 2017 року справі присвоєно єдиний унікальний номер 758/2575/17, провадження № 2/758/2435/17 (а. с. 60 т. 1).
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року відкрито провадження в справі № 758/2575/17 (а. с. 63 т. 1).
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року справу направлено за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва (а. с. 96 - 97 т. 1).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31 липня 2017 року справі присвоєно єдиний унікальний номер 758/2575/17, провадження № 2/756/4480/17 (а. с. 104 т. 1).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року відкрито провадження в справі № 756/2575/17, провадження № 2/756/4480/17 (а. с. 105 т. 1).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року в справі № 758/2575/17 (номер провадження 2/756/1229/20) ухвалено рішення, яким позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс Банк» заборгованість по сплаті тіла кредиту в сумі 83740,33 долари США, 20014,39 доларів США відсотків, а також судовий збір в сумі 40584,80 грн., в зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено (а. с. 112 - 117 т. 2).
У вступній та резолютивній частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року зазначено єдиний унікальний номер справи 756/2575/17 (а. с. 111 т. 2).
Постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 758/2575/17, провадження № 22-ц/824/2702/2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін (а. с. 141 - 145 т. 2).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року в справі № 756/2575/17, провадження № 2-в/756/13/21 відновлено перший том втраченого провадження (а. с. 200 - 209 т. 3).
Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року в справі № 758/2575/17, провадження № 61-5698св21, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін (а. с. 189 - 193 т. 2).
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2022 року в справі № 758/2575/17, провадження № 2-во/756/5/22 виправлено описку в ухвалі Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року, вказавши унікальний номер судової справи «758/2575/17» замість помилково вказаного номеру «756/2575/17» (а. с. 221 - 222 т. 3).
20 жовтня 2023 року Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист, справа № 2/756/1229/20, за змістом якого, 27 листопада 2020 року суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс Банк» заборгованість по сплаті тіла кредиту в сумі 83740,33 долари США, 20014,39 доларів США відсотків (а. с. 6 т. 4).
13 листопада 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Русецьким П.С. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 на виконання зазначеного виконавчого листа (а. с. 7 т. 4), винесено постанови про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження (а. с. 8 - 15 т. 4).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Крім того, за своїм змістом ч. 2 ст. 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовують свою заяву, можуть бути наслідком як повного, так і часткового визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 та від 30 жовтня 2019 року у справі справа № 686/5252/17.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Як на підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 посилався на те, що виконавчий лист № 2/756/2575/20 від 20 жовтня 2023 року не підлягає примусовому виконанню, оскільки виданий на підставі справи з номером, матеріально-правовий спір у якій суд не розглядав. Судом помилково видано виконавчий лист на підставі номера провадження 2/756/2575/17, а не номера справи 758/2575/17, що унеможливлює наявність законних підстав для приватного виконавця відкривати виконавчі провадження і приймати постанови з примусового виконання неіснуючого рішення суду.
Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції в сукупності з доводами заяви та апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ.
Згідно п. 2.14 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173 (в редакції станом на присвоєння справі єдиного унікального номеру 20 лютого 2017 року), кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується АСДС автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження справи в інстанціях. Номер справи має наступний формат: код суду/порядковий номер в цьому році/рік реєстрації. В АСДС також формується номер провадження, який містить індекс, код суду, порядковий номер справи (матеріалів кримінального провадження) у поточному році, рік реєстрації, інші дані, необхідні для діловодства відповідного суду.
Згідно п. 15, 16 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, кожній судовій справі (кримінальному провадженню) надається єдиний унікальний номер, який формується відповідно до Положення про АСДС. АСДС може автоматично формуватися номер провадження судової справи, необхідний для діловодства відповідного суду.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що виконавчий лист від 20 жовтня 2023 року видавався Оболонським районним судом м. Києва в справі № 758/2575/17, провадження № 2/756/1229/20 на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Апеляційний суд враховує, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року ухвалене за наслідками розгляду позову АТ «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі № 758/2575/17 є чинним, не скасоване за наслідками апеляційного та касаційного перегляду, а тому підлягає виконанню, що спростовує доводи апеляційної скарги, що судом видано виконавчий лист по неіснуючій справі.
Доказів, які би підтверджували відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, ОСОБА_1 надано не було.
Саме по собі зазначення у виконавчому документі номеру провадження замість єдиного унікального номеру справи не свідчить про помилковість видачі виконавчого документа в розумінні ст. 432 ЦПК України.
Відтак, оскільки судом на підставі доказів, наявних у справі, не встановлено ні юридичних, ні фактичних обставин, які свідчили б про те, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про відсутність передбачених законом підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а отже і підстави для задоволення поданої боржником заяви.
Такі висновки суду першої інстанції зроблені з правильним застосуванням положень ч. 2 ст. 432 ЦПК України, відтак, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не послався на конкретну норму права при прийнятті даного рішення.
Апеляційний суд звертає увагу, що боржник ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України із заявою про виправлення помилки, допущеної при оформленні виконавчого листа.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів і власного помилкового трактування ОСОБА_1 норм процесуального права та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 01 серпня 2024 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.