Справа №761/21197/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4746/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
25 липня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000000761 від 27 липня 2023 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року частково задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000000761 від 27.07.2023 року.
Накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 05.06.2024 року за місцем фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_7 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон «iPhone 15 Pro Мах» номер моделі MU7C3ZD/A серійний номер: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , темно-сірого кольору;
- Заяву- акцепт № 4500036500 до договору добровільного страхування подорожуючих за кордон (приєднання) № USBBE1 ti23 від 01.05.2023 року, дата заяви-акцепту: 11.03.2024 року, страхувальником зазначається ОСОБА_7 , заява на 3 арк.;
- Sim-карту мобільного оператора «Lifecell» з ідентифікуючим написом НОМЕР_5 , знаходиться всередині мобільного телефону «iPhone 15 Pro Мах».
У задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 в частині накладення арешту на паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_7 № НОМЕР_6 , дата видачі 16.04.2018 року, в коричневій шкіряній обкладинці - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині задоволення клопотання слідчого щодо накладення арешту на майно, постановивши в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погодженого прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , щодо накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку 05.06.2024 року за місцем фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: Мобільний телефон «iPhone 15 Pro Мах», номер моделі НОМЕР_7 , серійний номер: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , темно сірого кольору; Заяву- акцепт № 4500036500 до договору добровільного страхування подорожуючих за кордон (приєднання) № USBBElti23 від 01.05.2023 року, дата заяви-акцепту: 11.03.2024 року, страхувальником зазначається ОСОБА_7 , заява на 3-х арк.; Sim-карту мобільного оператора «Lifecell» з ідентифікуючим написом НОМЕР_5 , знаходиться всередині мобільного телефону «iPhone 15 Pro Мах».
Обгрунтовуючи скаргу, захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді в частині задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_7 , вилучене під час обушку 05.06.2024 року, є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки у слідчого судді були відсутні законні підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_7 .
Захисник звертає увагу на необґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 111-2 КК України, яка не підтверджена жодними належними доказами.
Вказує, що у клопотанні про арешт майна жодним чином не обґрунтовано та не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права і свободи особи ОСОБА_7 .
На думку скаржника, слідчий у своєму клопотанні обмежився лише формальним зазначенням того, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.
Також вказує, що у клопотанні про арешт майна не було обґрунтовано, яке завдання може бути виконано на досудовому розслідуванні у зв'язку із застосуванням відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.
На думку апелянта, враховуючи положення статті 170 КПК України, у слідчого судді не було законних підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна, яке ґрунтувалося виключно на тому, що особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
Також посилається на те, що клопотання слідчого про арешт майна не містило вмотивованого обґрунтування необхідності арешту майна ОСОБА_7 , як того вимагає ст. 171 КПК України.
Скаржник вважає, що слідчий не дотримався вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України та не обґрунтував підстави, мету та необхідність арешту майна, тому слідчий суддя незаконно наклав арешт на майно ОСОБА_7 , оскільки не перевірив правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
З огляду на те, що слідчий не довів необхідність арешту майна ОСОБА_7 , а також не довів наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження відповідного майна, слідчий суддя не мав законних підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна та повинен був відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який проти задоволення скарги заперечив та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, як законну та обґрунтовану, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена в частині накладення арешту на мобільний телефон, Заяву-акцепт та Sim-карту, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо вказаного майна.
Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_7 колегією суддів не перевіряється.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023000000000761 від 27.07.2023 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 111-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.06.2007 року ОСОБА_7 здійснив реєстрацію ТОВ «СТІЛ ВОРК» (код ЄДРПОУ 35006184), основним видом діяльності якого є: виробництво інших готових металевих виробів, іншими видами діяльності є: оброблення металів та нанесення покриття на метали, механічне оброблення металевих виробів, оптова торгівля металами та металевими рудами, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, установлення та монтаж машин і устаткування.
Надалі, ОСОБА_7 29.04.2015 року здійснив реєстрацію підприємства-нерезидента «КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В.», («Keypower investment B.V.») Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ , єдиним власником та акціонером якої і являється, в тому числі, з метою зміни в подальшому засновника ТОВ «СТІЛ ВОРК» (код ЄДРПОУ 35006184) на вказану компанію-нерезидента.
У ОСОБА_7 не пізніше 17.10.2017 року виник умисел, направлений на ведення господарської діяльності на території Російської Федерації.
Після чого, у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 17.10.2017 року, невстановлені під час досудового розслідування особи за вказівкою ОСОБА_13 , перебуваючи у приміщенні «Управления Федеральной налоговой службы по Липецкой области» (ОГРН 1044800220057), яке розташоване за адресою: вул. Неділіна, 4, корп. «А» м. Липецьк, Російська Федерація, надали вказаним вище особам зазначеної установи вичерпний перелік документів для реєстрації у порядку, визначеному російським законодавством Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК РУ» (ООО «СТИЛ ВОРК РУ»), якому присвоєно основний державний реєстраційний номер НОМЕР_8 у «Единый государственный реєстр юридических лиц», юридична адреса: Російська Федерація, м. Липецьк, вул. Кутова, буд. 11, офіс 16. Генеральним директором ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ», у період з 16.03.2018 по 27.12.2023, з відома ОСОБА_7 призначено громадянина України ОСОБА_12 , до повноважень якого входило загальне керівництво підприємством та можливість діяти без довіреності від імені вказаної юридичної особи, але фактично за згодою ОСОБА_7 на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Основним видом діяльності ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ» (РФ, код 1174827018761) є виробництво будівельних металевих конструкцій, виробів та їхніх частин.
Водночас, засновником ТОВ «СТІЛ ВОРК» (код ЄДРПОУ 35006184), а також ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ» (РФ, код 1174827018761) є підприємство - нерезидент «КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В.», Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ, а ОСОБА_7 є єдиним власником і акціонером підприємства-нерезидента «КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В.».
Таким чином, ОСОБА_7 , використовуючи підприємство-нерезидент «КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТ Б.В.», здійснює вирішальний вплив, контроль, керівництво, а також отримує дохід з діяльності ТОВ «СТІЛ ВОРК» (код ЄДРПОУ 35006184) та ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ» (РФ, код 1174827018761), в свою чергу ОСОБА_12 є генеральним директором останнього підприємства та діє з відома ОСОБА_7 .
Встановлено, що за рахунок здійснення підприємницької діяльності у 2023 році ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ» (РФ, код 1174827018761), отримало прибуток у розмірі 23 013 000 рублів.
В подальшому, з відома ОСОБА_7 та діючи на виконання розробленого ним злочинного плану, при невстановлених під час досудового розслідування обставинах у невстановлений під час досудового розслідування час, але не раніше 23.04.2022 та пізніше 31.12.2023 генеральним директором ТОВ «СТІЛ ВОРК РУ» (РФ, код 1174827018761) ОСОБА_12 передано невстановленим під час досудового розслідування представникам держави-агресора, а саме: «Управления Федеральной налоговой службы по Липецкой области» ( ОГРН 1044800220057 ), яке розташоване за адресою: вул. Неділіна, 4, корп. «А» м. Липецьк, Російська Федерація , фінансові активи у вигляді сплати податків, зокрема 4 084 525, 77 рублів за 1 квартал 2023 року, а саме: з 05.01.2023 по 31.03.2023, крім цього, 5 579 259, 29 рублів за 2 квартал 2023 року, а саме: з 01.04.2023 по 30.06.2023, а також 7 008 090, 55 рублів за 3 квартал 2023 року, а саме: з 03.07.2023 по 30.09.2023 на загальну суму 16 671 875, 61 рублів.
Так, за наведених вище обставин та у зв'язку з наявністю доказів, зібраних у ході досудового розслідування, 05.06.2024 рокуОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
05.06.2024 року в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , а саме у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:
1. Мобільний телефон «iPhone 15 Pro Мах», номер моделі MU7C3ZD/A, серійний номер: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , темно сірого кольору;
2. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_7 , № НОМЕР_6 , дата видачі 16.04.2018, в коричневій шкіряній обкладинці, у паспорті наявні відмітки щодо виїзду ОСОБА_7 за кордон;
3. Заяву-акцепт № 4500036500 до договору добровільного страхування подорожуючих за кордон (приєднання) № USBBElti23 від 01.05.2023, дата заяви - акцепту: 11.03.2024, страхувальником зазначається ОСОБА_7 , заява на 3 арк.;
4. Sim-карта мобільного оператора «Lifecell» з ідентифікуючим написом НОМЕР_5 », знаходиться всередині мобільного телефону «iPhone 15 Pro Мах».
У подальшому, 06.06.2024 року постановою слідчого вказані речі визнано речовими доказами, оскільки на них містяться відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються в ході кримінального провадження.
07.06.2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000000761 від 27.07.2023 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року частково задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000000761 від 27.07.2023 року.
Накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 05.06.2024 року за місцем фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_7 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- мобільний телефон «iPhone 15 Pro Мах» номер моделі MU7C3ZD/A серійний номер: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , темно-сірого кольору;
- Заяву- акцепт № 4500036500 до договору добровільного страхування подорожуючих за кордон (приєднання) № USBBE1 ti23 від 01.05.2023 року, дата заяви-акцепту: 11.03.2024 року, страхувальником зазначається ОСОБА_7 , заява на 3 арк.;
- Sim-карту мобільного оператора «Lifecell» з ідентифікуючим написом НОМЕР_5 , знаходиться всередині мобільного телефону «iPhone 15 Pro Мах».
У задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_7 № НОМЕР_6 , дата видачі 16.04.2018 року, в коричневій шкіряній обкладинці відмовлено.
Задовольняючи частково дане клопотання, подане в межах кримінального провадження № 22023000000000761 від 27.07.2023 року, за ознакамикримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 111-2 КК України, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів та запобігання їх приховуванню, пошкодженню, знищенню, перетворенню, відчуженню.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
На переконання колегії суддів, частково задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на: мобільний телефон «iPhone 15 Pro Мах» номер моделі MU7C3ZD/A серійний номер: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , темно-сірого кольору; Заяву- акцепт № 4500036500 до договору добровільного страхування подорожуючих за кордон (приєднання) № USBBE1 ti23 від 01.05.2023 року, дата заяви-акцепту: 11.03.2024 року, страхувальником зазначається ОСОБА_7 , заява на 3 арк.; Sim-карту мобільного оператора «Lifecell» з ідентифікуючим написом НОМЕР_5 , знаходиться всередині мобільного телефону «iPhone 15 Pro Мах», оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 06.06.2024 року.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам захисника підозрюваного, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Що стосується доводів апелянта про те, що в ухвалі про арешт майна не доведено можливість використання арештованого майна, як доказу у кримінальному провадженні, то такі доводи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Так, дослідивши доводи клопотання слідчого та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 111-2 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що вилучений мобільний телефон «iPhone 15 Pro Мах», вилучена Заява-акцепт та Sim-карта мобільного оператора «Lifecell», відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказане майно є матеріальним об'єктом, який міг зберегти на собі сліди або містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та мають значення для кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України є підставою для його арешту, як речового доказу, з метою збереження.
При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Що стосується доводів апелянта про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 , то такі доводи висновків слідчого судді не спростовують, оскільки з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000000761 від 27.07.2023 року триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Доводи апелянта про те, що клопотання органу досудового розслідування про арешт майна не містить аргументів з приводу мети його арешту, є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження та змістом самого клопотання.
Відхиляються колегією суддів і доводи скарги захисника про те, щослідчий не довів необхідність арешту майна ОСОБА_7 , а також не довів наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження відповідного майна, оскільки дані обставини, на думку колегії, не потребують доведення, зважаючи на те, що у разі не накладення арешту на вищевказане майно, ОСОБА_7 матиме реальну можливість приховати, пошкодити, знищити чи перетворити належні йому мобільний телефон «iPhone 15 Pro Мах», Заяву-акцепт та Sim-карту мобільного оператора «Lifecell» з метою перешкоджання об'єктивному розслідуванню органами досудового розслідування кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Не спростовують висновків суду і доводи апеляційної скарги про нерозумність та неспівмірність обмеження права ОСОБА_7 у користуванні арештованим майном завданням кримінального провадження, оскільки, на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, з огляду на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження, відтак ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4