Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/10385/2024
м. Київ Справа № 760/10542/21
15 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Кирилюк Г.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Ішуніної Л.М., у цивільній справіза позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотрейд-групп", ОСОБА_3 , третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання недійсним та скасування договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу,-
У квітня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотрейд-групп", ОСОБА_3 , третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України про визнання недійсним та скасування договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що належний йому на праві власності транспортний засіб марки FAW, модель СА1051К26LER5, 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , ним було передано іншій фізичній особі в користування для її особистих потреб шляхом передачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключів від нього.
21 березня 2023 року йому стало відомо, що 04 березня 2021 року вищевказаний автомобіль було продано громадянину України ОСОБА_3 у на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7849/21/008970, укладеного з ТОВ "Укравтотрейд-групп" за значно нижчою сумою за ринкову вартість - 5 000 грн.
Після чого він звернувся до Територіального сервісного центру Головного сервісного центру МВС України № 8047, в якому було проведено дії з перереєстрації належного йому транспортного засобу, де стало відомо, що від його імені діяв гр. ОСОБА_1 , який підписав договір комісії від 04 березня 2021 року № 7849/21/008970, акт технічного стану транспортного засобу від 04 березня 2021 року № 7849/21/008970 без будь-яких наданих йому повноважень.
Зазначав, що 04 березня 2021 року він був відсутній в місці укладення вищезазначених договорів, перебуваючи в м. Суми і жодних довіреностей на ім'я ОСОБА_1 не видавав, будь-яких інших договорів на представництво не укладав, що вказує на недійсність правочинів, вчинених ОСОБА_1 від його імені.
Посилаючись на те, що посадовою особою ТОВ "Укравтотрейд-групп" без жодних законних на те підстав було здійснено правочин з відчуження належного йому транспортного засобу на користь ОСОБА_3 , внесено неправдиві відомості до офіційних документів та до Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України, що призвело до подальшої перереєстрації спірного транспортного засобу, позивач ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним та скасувати договір комісії від 04 березня 2021 року № 7849/21/008970 та договір купівлі-продажу транспортного засобу від 04 березня 2021 року № 7849/21/008970.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотрейд-групп", ОСОБА_3 , третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України про визнання недійсним та скасування договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу задоволено.
Визнано недійсним договір комісії від 04 березня 2021 року № 7849/21/008970, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтотрейд-групп".
Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 04 березня 2021 року № 7849/21/008970, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтотрейд-групп" та ОСОБА_3 .
Стягнуто в рівних частинах з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотрейд-групп" та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 404,20 грн, тобто по 702,10 (сімсот дві гривні 10 коп.) з кожного.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справита наданим доказам, судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що зі змісту судового рішення та дійсних обставин справи вбачається, що спірний договір комісії від 04.03.2021року та акт технічного стану транспортного засобу було підписано ним, ОСОБА_1 , як представником ОСОБА_2- позивача у справі.
Тобто, рішення суду прямо стосується його взаємовідносин з позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 , проте суд першої інстанції не залучив його до участі у справі.
Вказує, що оскаржуване рішення суду має для нього певні наслідки, зокрема, право ОСОБА_2 вимагати від ньоговідшкодування спричинених йому збитків чи заявити до нього інші вимоги. Такі ж права має і відповідач ОСОБА_3 , якому було продано автомобіль.
Незалучення його до участі у справі № 760/10542/21 призвело до неправильного вирішення справи по суті з огляду на те, що він міг надати суду документи та пояснення щодо вчинених ним дій та відсутності порушених прав позивача, воля якого була направлена на укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу.
По суті позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу зазначає, що 13 серпня 2018 року він особисто від позивача отримав нотаріальну посвідчену довіреність, технічний паспорт, ключі від автомобіля та сам автомобіль. До цього позивач отримав кошти в сумі 5000,00 (п'ять тисяч) доларів США за вказаний автомобіль FAW, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
Тобто, позивач мав намір продати автомобіль, отримав його повну ціну, яку він сам визначив.
У період з 13серпня 2018 року по 01 жовтня 2018 року (строк дії довіреності) він не зміг переоформити автомобіль на іншу особу, продовжував користуватися ним у власній господарській діяльності, так як цей автомобіль є евакуатором, для чого він був переобладнаний.
Жодних вимог протягом більш ніж двох років, до дати укладення ним договору комісії від 04березня 2021 року позивач не пред'являв, як і не пред'явив до нього жодних вимог по цей час.
Вважає, що з дійсних обставин справи вбачається, що права позивача жодним чином порушено не було, він мав намір продати автомобіль, отримав за нього кошти, і лише після цього і передав йомуавтомобіль разом з «генеральною» довіреністю.
На переконання ОСОБА_1, позивач, дізнавшись, що автомобіль не переоформлений протягом строку дії довіреності, вирішив на цьому «заробити» - залишити в себе і кошти за автомобіль, і повернути автомобіль у свою власність, такі дії містять ознаки шахрайства та зловживанням правом на звернення до суду.
Щодо порушення норм матеріального права зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних відносин ч. 3 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, посилаючись на те, що дійсна воля позивача була направлення на продаж автомобіля, що підтверджується видачою на його ім'я довіреності з правом продажу автомобіля, передачею йому автомобіля та документів на нього.
Відсутність порушених прав позивача також підтверджується його подальшою поведінкою - відсутністю до нього, ОСОБА_1, жодних вимог щодо повернення автомобіля, знаючи про те, що з часу видачі довіреності і до 04березня 2021 року автомобіль перебуває у його, ОСОБА_1, користуванні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року - без змін.
Зазначає, що відомості, що містяться в апеляційній скарзі, суперечать дійсним обставинам справи, зокрема, транспортний засіб марки FAW, модель CA1051K26LER5, 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , держ номер НОМЕР_2 , належний позивачу на праві власності, 04 березня 2021 року було продано громадянину України ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №7849/21/008970, а в подальшому було продано ОСОБА_4.
ОСОБА_3 весь час розгляду справи №760/10542/21 працював у ФОП ОСОБА_1 водієм і безпосередньо керував вищевказаним транспортним засобом, що унеможливлює відсутність у ОСОБА_1 інформації про наявність спору та вказує на неправдивість його свідчень про отримання інформації про вказане рішення від ОСОБА_4, після пред'явлення позивачем до нього віндикаційного позову (справа №591/732/24).
З вищевикладеного вбачається проведення кількох фіктивних операцій з продажу належного позивачу автомобіля, початок яких було покладено організатором злочинної змови - ОСОБА_1 в момент безпідставного підписання від імені позивача, скасованих рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 02 листопада 2022 року, угод.
За фактом вчинення кримінального правопорушення, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом позивача, останнім було подано заяву про злочин від 17.04.2021 року відносно керівництва ТОВ «Укравтотрейд - Груп» та ОСОБА_1 до Солом'янського управління поліції ГУ НП в м.Києві, та 29.05.2024 року до Сумського районного управління поліції ГУ НП в Сумській області відносно ОСОБА_1 , кримінальне провадження за якою було відкрите 22.06.2024 року на підставі ухвали Ковпаківського районного суду м.Суми від 14.06.2024 року, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №120242055200000989.
Твердження апелянта, що при вирішенні справи №760/10542/21 суд мав надавати оцінку довіреності, виданій 13 серпня 2018 року позивачем на ім'я ОСОБА_1 , посвідченій приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А. за реєстровим №3166, позивач вважає необгрунтованими, посилаючись на те, що вказана довіреність була кілька років нечинна, у тому числі на момент укладення і підписання ОСОБА_1 договору комісії №7849/21/008970 від 04 березня 2021 року, а тому не надавала йому жодних повноважень на вчинення правочинів в інтересах позивача. Вказана довіреність не може визначатись як належний та допустимий доказ правомірності дій апелянта і не могла жодним чином вплинути на ухвалене судового рішення.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він нібито передав позивачеві 5000,00 дол. США в якості розрахунку за спірний автомобіль, не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом, тому не можуть братись до уваги судом.
Крім того, вказана в апеляційній скарзі сума, не відповідає ринковій вартості спеціалізованого вантажного авто, ані на момент видачі довіреності, ані на сьогоднішній день. Ціна автомобіля, що міститься у скасованому договорі купівлі-продажу №7849/21/008970 від 04.03.2021 року складає 5000,00 грн, що вказує на фіктивність правочину з купівлі-продажу, значного заниження вартості автомобіля і спростовують твердження щодо волевиявлення позивача в частині продажу автомобіля.
Стосовно доводів апелянта про відсутність вимог позивача щодо повернення автомобіля після закінчення строку дії довіреності і до виявлення факту його незаконного відчуження 04.03.2021року, сторона позивача зазначає, що спірний автомобіль знаходився за адресою: м.Суми, провулок Громадянський, 1 біля об'єкту нерухомості, належного позивачу, і використовувався за призначенням лише водіями і згодою позивача.
З урахуванням викладеного, позивач вважає, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року у справі №760/10542/21 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судових засіданнях.
В судове засідання особа, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_1 не з'явився, про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлений у встановленому порядку, 12 липня 2024 року до суду надійшла його заява про розгляд справи у його відсутності. З огляду на зазначене, суд вважає можливим розгляд справи у його відсутності.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечував, просив скарзу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтотрейд-групп", ОСОБА_3 та третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України участь своїх представників в судовому засіднні не забезпечили, про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлені, третя особа Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України 03 липня 2024 року звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у відсутності його представника, інші учасники справи причину своєї неявки суду не повідомили. З огляду на зазначене, суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що транспортний засіб марки FAW, модель СА1051К26LER5, 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 12 червня 2012 року серії НОМЕР_3 .
13.08.2018 року ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 було видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбика Т.А., зареєстровану за номером 3166. Вказаною довіреністю ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатись ( продати, обміняти, перегнати) автомобілем марки FAW, модель СА1051К26LER5, 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , а також на період дії цієї довіреності керувати ( експлуатувати) цим автомобілем на території України.
04.03.2021 року між ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_1 , та ТОВ «Укравтотрейд-групп» було укладено договір комісії № 7849/21/008970.
Відповідно до умов вказаного договору комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені правочин щодо продажу транспортного засобу марки FAW, модель СА1051К26LER5, 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , за ціною 5 000 грн.
04.03.2021 року між ТОВ «Укравтотрейд-групп» та ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_1 , був підписаний акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, а саме: транспортного засобу марки FAW, модель СА1051К26LER5, 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
04.03.2021 року між ТОВ «Укравтотрейд-групп» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7849/21/008970.
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_3 придбав автомобіль марки FAW, модель СА1051К26LER5, 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 5 000 грн.
На підставі зазначеного договору ОСОБА_3 04 березня 2021 року звернувся до Територіального сервісного центру Головного сервісного центру МВС України № 8047із заявою № 289097940 про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу на нового власника, у зв'язку з чим, автомобілю було присвоєний новий д.н.з. НОМЕР_4 .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотрейд-групп», ОСОБА_3 , третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України про визнання недійсним та скасування договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу, суд першої інстанції вказав на те, що договір комісії від 04 березня 2021 року № 7849/21/008970 було укладено від імені ОСОБА_2 з ТОВ «Укравтотрейд-групп» не уповноваженою особою ОСОБА_1 , оскільки, як вбачається з витягу з Єдиного реєстру довіреностей від 25 січня 2022 року № 46803176, позивачем жодних довіреностей на виконання будь-яких дій в його інтересах на момент укладення вищевказаного договору не видавалось.
Враховуючи, що воля власника транспортного засобу ОСОБА_2 не була спрямована на укладення договору комісії від 04 березня 2021 року № 7849/21/008970 та його було укладено не уповноваженою особою, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання недійсним зазначеного договору комісії.
Встановивши, що воля власника транспортного засобу ОСОБА_2 не була спрямована на укладення будь-якого договору відчуження цього майна, в тому числі, на укладення з ТОВ «Укравтотрейд-групп» договору комісії, він не надавав будь-кому права на розпорядження належним йому майном, суд першої інстанції дійшов висновку, що вчинений комісіонером договір купівлі-продажу автомобіля від власного імені в інтересах комітента, зокрема, правочин купівлі-продажу від 04 березня 2021 року, є недійсним на підставі частини третьої статті 203, статті 215 ЦК України в силу укладення цього правочину з дефектом волі продавця (за відсутності волевиявлення щодо відчуження майна).
Суд апеляційної інстанції в повній мірі не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року не відповідає.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно з частиною третьою статті 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
У постанові Верховного Суду 10 червня 2021 року в справі № 910/7223/18 міститься висновок про те, «що договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій. Сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний (комітента) рахунок. Отже, законом чітко визначено таку особливість договорів комісії, як зобов'язання комісіонера вчинити правочин за рахунок саме комітента».
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов'язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов'язок передати предмет договору наступному власнику.
Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.
Виключне право на укладення договору купівлі-продажу майна належить лише власнику цього майна або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності.
Судом встановлено, що з Єдиного реєстру довіреностей від 25 січня 2022 року № 46803176 вбачається, що строк дії довіреності, виданої 13.08.2018 року ОСОБА_2 на імя ОСОБА_1, посвідченої приватним нотаріусом Сумчського міського нотаріального округу Бурбикою Т.А., за реєстровим за номером 3166, закінчився 01.10.2018 року.
З витягу з Єдиного реєстру довіреностей від 25 січня 2022 року № 46803176 вбачавється, що на момент підписання спірного договору комісії від 04 березня 2021 року № 7849/21/008970, позивачем на ім'я ОСОБА_1 довіреності не видавалися.
З наявних в матеріалах доказів вбачається, що договір купівлі-продажу належного ОСОБА_2 автомобіля вчинявся комісіонером - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтотрейд-групп".
В свою чергу, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтотрейд-групп" оспорюваний договір комісії від імені ОСОБА_2 укладено ОСОБА_1 , який до участі у даній справі не залучений, а тому доводи його апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення стосується його прав та обов'язків є обгрунтованими.
Проте, неврахувавши вказані обставини справи, суд першої інстанції зробив передчасний висновок про визнання оспорюваних правочинів недійсними, оскільки встановлювати наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору суд може лише під час розгляду справи з відповідним позовом за умови залучення до участі у справі всіх належних відповідачів (сторін договору). Аналогічні висновки висловлені в постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року по справі № 759/5556/16.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем».
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (Провадження № 12-31гс22).
У постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 462/3355/16-ц (провадження № 61-17369св18) зазначено, що «неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві».
Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обовязком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд позбавлений можливості замінювати неналежного відповідача чи залучати співвідповідача за власною ініціативою, така заміна можлива виключно за клопотанням позивача, оскільки тільки він вправі розпоряджатись своїми процесуальними правами (стаття 51 ЦПК України).
Суд, встановивши під час розгляду справи, що позов заявлено до неналежного відповідача, відмовляє у задоволенні такого позову. Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 940/495/22 (провадження № 61-8455 св 23), від 08 листопада 2023 року справа № 369/2668/21 (провадження № 61-8246св22), від 06 листопада 2023 року у справі № 149/289/21 (провадження № 61-4983св23) та інших.
Встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотрейд-групп", ОСОБА_3 , третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання недійсним та скасування договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу.
При цьому відповідачами ним було визначено лише Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотрейд-групп" та ОСОБА_3 , клопотань про залучення до участі у справі іншого учасника спірних правовідносин, як співвідповідача ОСОБА_1 не заявляв.
У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 670/23/18, від 01 червня 2022 року по справі № 759/5556/16 та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).
Крім того, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, незалученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц (провадження № 61-7479цс18).
З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача), що є обов'язком позивача (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України), має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, а саме сторін оспорюваного правочину, та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Оскільки оспорюваний договір комісії було укладено від імені позивача ОСОБА_1 , то вказану особу необхідно було залучити до участі у справі як відповідача.
Відтак, суд апеляційнї інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції в достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не надавши належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, не встановив обставин, що мають значення для вирішення спору, дійшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Відтак, формальний підхід суду першої інстанції до вирішення справи не сприяє здійсненню ефективного правосуддя, спрямованого на прийняття законного та справедливого рішень, а також захист прав та інтересів учасників судового розгляду.
Крім того, з пояснень, наданих під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів встановлено, що після того, як 04.03.2021 було укладено між ТОВ «Укравтотрейд-групп» та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7849/21/008970, останній 23.09.2021 року відчужив автомобіль марки FAW, модель СА1051К26LER5, 2006 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4.
Вказаний факт позивачем визнається та з сайту Судової влади вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 подано позов до ОСОБА_4, Головного сервісного центру МВС, треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Суми» про витребування транспортного засобу з незаконного володіння, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та скасування державної реєстрації транспортного засобу.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Сумивід 16.02.2024 року по справі № 591/732/24 відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Головного сервісного центру МВС, треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд-Суми» про витребування транспортного засобу з незаконного володіння, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та скасування державної реєстрації транспортного засобу.
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотрейд-групп", ОСОБА_3 , третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання недійсним та скасування договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
З урахуванням того, що за результатами апеляційного перегляду даної справи апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, то колегія суддів приходить до висновку щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 106,30 грн.
Керуючисьст.ст. 11, 248, 626, 627, 655, 1011, 1012 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 48, 51, 175, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотрейд-групп", ОСОБА_3 , третя особа - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, про визнання недійсним та скасування договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 106,30 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий Судді: