Справа № 2а-3003/10/1770
11 жовтня 2010 року 16год. 45хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Зозуля Д.П., судді Боймиструк С.В., Щербаков В.В., за участю секретаря судового засідання Сторожука І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_2,
відповідача: представник не з'явився,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: представник Рівненського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2
доДержавного департаменту України з питань виконання покарань, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненський слідчий ізолятор Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області
про визнання дій неправомірними по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення,
ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного департаменту України з питань виконання покарань про визнання неправомірними дій Державного департаменту України з питань виконання покарань по нарахуванню та виплаті позивачу грошового забезпечення; зобов'язання Державного департаменту України з питань виконання покарань переглянути преміювання, нарахувати та виплатити премію у розмірі 33,3 % місячного грошового забезпечення, відповідно до фактичних досягнень у службі та професійній діяльності і компенсування фізичних та інтелектуальних затрат, за період з 01.01. 2008 року по 12.04. 2010 року; зобов'язання Державного департаменту України з питань виконання покарань сплатити позивачу грошову винагороду за занесення на "Дошку Пошани" у 2009 році у розмірі посадового окладу - 1000 (одна тисяча) гривень; зобов'язання Державного департаменту України з питань виконання покарань сплатити належну матеріальну допомогу за 3 місці (січень-березень) 2010 року у розмірі 500 (п'ятсот) гривень; зобов'язання Державного департаменту України з питань виконання покарань нарахувати та виплатити доплату за службу понад установлений законодавством робочий час за період з березня 2007 року по березень 2010 року (в середньому близько 30-40 годин на місяць).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 29.08. 1994 року по 12.04. 2010 року на різних посадах у Рівненському слідчому ізоляторі та мав присвоєне спеціальне звання - майор внутрішньої служби. За сумлінне виконання покладених на нього обов'язків та високі результати у службовій діяльності неодноразово заохочувався начальником установи, начальником управління Держдепартаменту у Рівненській області, Головою Держдепартаменту України. Разом з тим за період роботи з01.01. 2008 року по 12.04. 2010 року його було премійовано лише чотири рази, що є порушенням п.п. 8.1., 8.4. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 222 від 07.10. 2009 року.
Також зазначає, що за високі результати у службовій та професійній діяльності був занесений на "Дошку Пошани" Рівненського слідчого ізолятора, однак грошової винагороди за занесення на "Дошку Пошани" у розмірі посадового окладу не отримав у зв'язку з відсутністю коштів, що є порушенням Положення про "Дошку Пошани", затвердженого наказом Держдепартаменту.
Крім того зазначає, що відповідно до п. 9.1. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 222 від 07.10. 2009 року особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим хто перебуває в розпорядженні, виплачується матеріальна допомога у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення: для оздоровлення в разі вибуття в чергову відпустку; для вирішення соціально-побутових питань за мотивованим рапортом. Однак адміністрацією, в супереч зазначеного, не було виплачено позивачу при звільненні матеріальну допомогу на оздоровлення за три місяці 2010 року.
Разом з тим позивач зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які відповідно передбачають, у необхідних випадках, несення служби понад встановлену тривалість робочого часу з відповідною оплатою. Позивача неодноразово було долучено до служби понад встановлену тривалість робочого часу, але відповідної оплати йому, в супереч чинного законодавства, проведено не було.
В судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні тим, що викладені в адміністративному позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечень на адміністративний позов не подав, у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, надав заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що відповідно до підпункту 2 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11. 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" керівникам державних органів надано право (а не обов'язок) у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менше як 10% посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 8.1 наказу Департаменту від 07.10.2009 року № 222 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати ротового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України" начальники (керівники) органів і установ мають право преміювати осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу у загальні результати роботи без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.
Згідно листа - роз'яснення Голови Департаменту Лісіцкова О.В. від 10.06.2010 року №8/2/1 -3093/Лс повідомлено, що керівнику у межах виділених асигнувань надано право здійснювати преміювання рядового і начальницького складу лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Таким чином, фонд преміювання утворюється в межах наявних коштів на оплату праці, а преміювання осіб рядового і начальницького складу є правом, а не обов'язком керівника, який в межах затвердженого кошторису має право не встановлювати премію взагалі у разі відсутності коштів на ці цілі.
Щодо сплати позивачу грошової винагороди у розмірі посадового окладу - 1000 грн. за занесення на Дошку пошани, яка ґрунтується на наказі Департаменту, який затверджує Положення про Дошку пошани зазначив, що відповідно до вимог наказу Департаменту від 21.07.2003 року №125 "Про заснування Дошки пошани Державного департаменту України з питань виконання покарань та затвердження Положення про неї" наказом по установі від 07.04.2004 року № 52 в Рівненському слідчому ізоляторі засновано Дошку пошани та затверджено Положення про неї. Згідно Положення про Дошку пошани Рівненського слідчого ізолятора занесення працівника оформлюється наказом начальника СІЗО із врученням одноразової грошової винагороди у розмірі посадового окладу. Згідно наказу по установі від 13.04.2009 року № 64 "Про заохочення працівників" майора внутрішньої служби ОСОБА_2 занесено на Дошку пошани. В даному наказі не вказано про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі посадового окладу ОСОБА_2 тому, що згідно вказівки Департаменту, яка є відомчим нормативним актом, обов'язковим для виконання, від 13.01.2009 року №9/2-110/Вс враховуючи обмежене бюджетне фінансування Державної кримінально - виконавчої служби України у 2009 році тимчасово припинено до 01.01.2010 року нарахування та виплату грошових винагород.
Щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги за 3 місяці 2010 року у розмірі 500 грн., то згідно підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" керівники державних органів в межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, мають право надавати особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Згідно пункту 9.1 наказу Департаменту від 07.10.2009 року № 222 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України" особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває у розпорядженні, виплачується матеріальна допомога у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення для оздоровлення у разі вибуття у чергову відпустку. Громадянин ОСОБА_2 чергову відпустку за 2010 рік не використав, тому отримав грошову компенсацію за неї. Виплата матеріальної допомоги у даному випадку не передбачена.
Щодо нарахування та виплати позивачу грошових коштів як доплати за службу понад встановлений законодавством робочий час в період з березня 2007 року по березень 2010 року (у середньому близько 30-40 годин на місяць), то дана вимога не підлягає задоволенню із наступних підстав. Грошове утримання особам рядового і начальницького складу здійснюється на підставі табелів виходу на службу, які складаються щомісячно та затверджуються начальником установи. Служба понад встановлену законодавством тривалість робочого часу згідно табелів виходу ОСОБА_2 відсутня. Згідно відповідних графіків майор внутрішньої служби ОСОБА_2 залучався відповідальним по установі в період з березня 2007 року по березень 2010 року, однак функціональних обов'язків, передбачених займаною штатною посадою, за виконання яких здійснюється нарахування та виплата грошового забезпечення, не виконував. Згідно штатного розпису Рівненського слідчого ізолятора на 2007, 2008, 2009, 2010 роки посада відповідального по установі не передбачена. Разом з тим, обчислення вислуги років для призначення пенсії на посаді, яку обіймав ОСОБА_2, згідно наказу Департаменту від 18.10.2006 року № 201 здійснювалось з розрахунку один місяць служби за півтора місяця.
Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Кодексу, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ОСОБА_2 проходив службу у Рівненському слідчому ізоляторі Управляння Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області (далі -Рівненський слідчий ізолятор) з 20.08. 1997 року по 12.04. 2010 року.
За період проходження служби з 01.01. 2008 року по 12.04. 2010 року до позивача було застосовано заохочення у формі премії чотири рази, про що свідчать копії наказів начальника Рівненського слідчого ізолятора від 19.03. 2008 року № 54, 17.04. 2008 року № 71, від 12.05. 2009 року № 83 та від 18.01. 2010 року № 15 (а.с. 30-31,32-33, 35,36).
Відповідно до наказу начальника Рівненського слідчого ізолятора № 64 від 13.04. 2009 року за сумлінне ставлення до своїх обов'язків, досягнення високих показників у службовій діяльності, майора внутрішньої служби ОСОБА_2 було занесено на Дошку пошани кращих працівників Рівненського слідчого ізолятора (а.с. 34).
Згідно витягів з табелів про виходи на службу ОСОБА_2 за січень 2007 року - квітень 2010 року виходів на службу понад установлений законодавством робочий час не відображено (а.с. 67-68).
Згідно штатного розпису Рівненського слідчого ізолятора на 2008 рік грошових видатків за розділами "Премія" та "Грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю" не передбачена (а.с. 76-78).
Згідно штатного розпису Рівненського слідчого ізолятора на 2009 рік грошових видатків за розділом "Премія" передбачено 22,4 тис. грн. на рік та за розділом "Грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю" - передбачено не було (а.с. 79-81).
Згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 144011 від 18.02. 2010 року, Рівненський слідчий ізолятор є державною організацією (установою, закладом). Таким чином, зазначена організація фінансується за рахунок державного бюджету (а.с. 58).
Відповідно до пункту 2 статті 14 Закону України від 23.06.2005 N 2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" (далі - Закон N 2713) служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Пунктом 2 статті 23 Закону N 2713 встановлено, що умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством.
При цьому, пунктом 5 вказаної статті визначено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 1 статті 24 Закону N 2713 фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 7 жовтня 2009 р. N 222 (далі - Інструкція).
Відповідно до пунктів 8.1., 8.2. Інструкції начальники (керівники) органів і установ мають право преміювати осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.
Преміювання здійснюється згідно із положенням про преміювання, що затверджується в кожному органі та установі, в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, а також фінансових можливостей підприємств установ виконання покарань.
У відповідності до ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та ст. 64 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" із змінами та доповненнями, зазначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (далі - працівників) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.
Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання Державного департаменту України з питань виконання покарань переглянути преміювання, нарахувати та виплатити премію у розмірі 33,3 % місячного грошового забезпечення, відповідно до фактичних досягнень у службі та професійній діяльності і компенсування фізичних та інтелектуальних затрат, за період з 01.01. 2008 року по 12.04. 2010 року до задоволення не підлягає оскільки, фонд преміювання утворюється в межах наявних коштів на оплату праці, а преміювання осіб рядового і начальницького складу є правом, а не обов'язком керівника, який в межах затвердженого кошторису має право не встановлювати премію взагалі у разі відсутності коштів на ці цілі.
Відповідно до п. 5 наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 125 від 21.07. 2003 року було зобов'язано начальників управлінь Департаменту а Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, керівникам навчальних закладів кримінально-виконавчої системи заснувати Дошки пошани.
На виконання вищезазначеного наказу департаменту, згідно з наказом начальника Рівненського слідчого ізолятора № 52 від 07.04. 2004 року було засновано Дошку пошани Рівненського слідчого ізолятора та затверджено Положення про Дошку пошани Рівненського слідчого ізолятора.
Відповідно до п. 2 Положення про Дошку пошани Рівненського слідчого ізолятора, затвердженого наказом начальника Рівненського слідчого ізолятора № 52 від 07.04. 2004 року занесення на дошку пошани оформляється наказом із врученням одноразової грошової винагороди у розмірі посадового окладу.
Статтею 64 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" із змінами та доповненнями, зазначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (далі - працівників) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.
Враховуючи, що згідно штатного розпису Рівненського слідчого ізолятора на 2009 рік грошових видатків за розділом "Грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю" - передбачено не було, то виплата вищезазначеної винагороди правомірно не виплачувалася.
Також суду необхідно зазначити, що згідно вказівки Департаменту, яка є відомчим нормативним актом, обов'язковим для виконання, від 13.01.2009 року №9/2-110/Вс враховуючи обмежене бюджетне фінансування Державної кримінально - виконавчої служби України у 2009 році тимчасово припинено до 01.01.2010 року нарахування та виплату грошових винагород (а.с. 101).
Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання Державного департаменту України з питань виконання покарань сплатити позивачу грошову винагороду за занесення на "Дошку Пошани" у 2009 році у розмірі посадового окладу - 1000 (одна тисяча) гривень задоволенню не підлягає за безпідставністю.
Згідно підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" керівники державних органів в межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, мають право надавати особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 9.1. Інструкції особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває у розпорядженні, виплачується матеріальна допомога у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення для оздоровлення в разі вибуття в чергову відпустку. У ході судового засідання встановлено, що ОСОБА_2 протягом січня-березня 2010 року у щорічну чергову відпустку не вибував та у ході звільнення отримав компенсацію за невикористану щорічну відпустку. Дана обставина була підтверджена пояснення представника третьої особи та не заперечувалася позивачем.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовна вимога щодо зобов'язання Державного департаменту України з питань виконання покарань сплатити належну матеріальну допомогу за 3 місці (січень-березень) 2010 року у розмірі 500 (п'ятсот) гривень у зв'язку з безпідставністю до задоволення не підлягає.
Відповідно до підпункту 1.9.3. пункту 1.9. Інструкції підставою для залучення осіб рядового і начальницького складу до понаднормової служби чи служби в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є:
- письмові накази керівників органів і установ;
- графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів і установ.
Позивачем не було надано суду жодного доказу щодо його понаднормової служби чи служби в дні щотижневого відпочинку та святкові дні. Поданий заповнений позивачем табель про виходи на службу не береться судом до уваги, оскільки він є не допустимим доказом, тобто одержаний з порушенням вимог закону, а саме, заповнений особою, що не має відповідних повноважень.
Відповідно до витягу з табелів про виходи на службу ОСОБА_2 наданих представником третьої особи понаднормової служби чи служби в дні щотижневого відпочинку та святкові дні не зазначено.
Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання Державного департаменту України з питань виконання покарань нарахувати та виплатити доплату за службу понад установлений законодавством робочий час за період з березня 2007 року по березень 2010 року (в середньому близько 30-40 годин на місяць) до задоволення не підлягає у зв'язку з не обґрунтованістю.
Враховуючи наведене вище та зважаючи на ту обставину, що у ході судового засідання судом не встановлено неправомірності дій відповідача, то позовна вимога щодо визнання неправомірними дій Державного департаменту України з питань виконання покарань по нарахуванню та виплаті позивачу грошового забезпечення не підлягає до задоволення у зв'язку з безпідставністю.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, у ході судового засідання позивач не довів суду обґрунтованості позовних вимог, а відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підтвердили правомірність своїх дій.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки суб'єктом владних повноважень не надано суду жодного доказу щодо понесення витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то судові витрати із позивача не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного департаменту України з питань виконання покарань про визнання дій неправомірними по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Зозуля Д. П.
Судді: Боймиструк С.В.
Щербаков В.В.
Постанова складена в повному обсязі 12.10.10р.