02 серпня 2024 року справа № 580/1233/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
05.02.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2018 основного розміру призначеної пенсії до 50% відсотків сум грошового забезпечення визначеного станом на 01.03.2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Відповідач при здійсненні перерахунку та виплаті позивачу пенсії з 01.01.2018 застосував положення постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 № 103 в частині її поетапної виплати в розмірі 50% суми її підвищення в 2018 році, 75% - у 2019 році та 100% - у 2020 році. Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням її збільшення в розмірі 100% суми підвищення пенсії. Відповідач листом від 07.11.2023 № 14652-14428/Т-02/8-2300/23 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії позивача з урахуванням її збільшення в розмірі 100% суми підвищення пенсії. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує його права.
Відповідач проти позову заперечив. 23.02.2024 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на виконання вимог ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, дотримуючись Порядку № 45 та постанови № 103, позивачу в 2018 році було перераховано пенсію відповідно до постанови КМУ № 103. Виплата перерахованої пенсії позивачу здійснюється з 01.01.2018 у порядку, передбаченому постановою КМУ № 103. Оскільки Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивачу у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення, передбаченого постановою КМУ № 704, та з моменту здійснення перерахунку пенсії позивача в 2018 році збільшення грошового забезпечення не відбувалося та постанову про перерахунок пенсій особам, що отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, на момент звернення позивача до суду Кабінет Міністрів України не ухвалював, підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу повторно відсутні. Вказує, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 постанови № 103 підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50%; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%; з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії. Стосовно наявності у позивача права на одержання пенсії у перерахованому розмірі з 01.01.2018, то таке право гарантоване позивачу в силу положень постанови № 103. Разом з тим, з прийняттям Кабінету Міністрів України постанови № 103 не відбулось звуження існуючих прав позивача, оскільки відповідною постановою визначено лише порядок виплати перерахованих пенсій. Проведений Головним управлінням перерахунок пенсії позивачу не призвів до зменшення розміру пенсії, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист. У зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
05.03.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечив проти викладених у відзиві обставин та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на аналогічні доводи, викладені в позовній заяві.
Ухвалою від 06.02.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, після якого здійснював її виплату у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, зокрема, в 2018 році виплачувалось 50% суми підвищення пенсії, в 2019 році - 75% суми підвищення пенсії, з 01.01.2020 підвищення до пенсії виплачується позивачу у повному обсязі.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 06.10.2023, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного на 01.03.2018.
Відповідач листом від від 07.11.2023 № 14652-14428/Т-02/8-2300/23 відмовив позивачу у перерахунку та виплаті 100% суми підвищення до пенсії з тих підстав, що в період з 05.03.2019 по 14.08.2019 нормативно-правових актів щодо проведення перерахунку та виплати перерахованих пенсій, призначених згідно із Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Кабінет Міністрів України не приймав.
Не погоджуючись з відмовою у перерахунку та виплаті 100% суми пенсії, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ).
Згідно частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.” (редакція діє з 01.01.2017)
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (в редакції постанови №103) перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно та схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі Постанова №103).
Пунктом 1 Постанови №103 визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Судом встановлено, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, після якого здійснював її виплату у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, зокрема, в 2018 році виплачувалось 50% суми підвищення пенсії, в 2019 році - 75% суми підвищення пенсії, з 01.01.2020 підвищення до пенсії виплачується позивачу у повному обсязі.
У подальшому рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 як такої, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а саме: ст. 63 Закону №2262, тобто обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
Верховний Суд у справах №2040/7219/18 та №826/3858/18 дійшов наступних висновків:
“…..питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям “порядок проведення перерахунку пенсії”, тому право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом №2262-ХІІ, отже підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції “Захист прав власності” і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати “майном” у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови № 103 було передбачено Законом №2262-ХІІ, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.”
Також Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.
Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Така правова позиція була в черговий раз підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 (провадження 11-325апп21).
З огляду на викладене, позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії саме з 01.01.2018.
За таких обставин, враховуючи наведене правове регулювання та висновки Верховного Суду суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп.
Керуючись статтями 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2018 основного розміру призначеної пенсії до 50% відсотків сум грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 21366538) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 та з урахуванням фактично виплачених сум за період з 01.01.2018 по 31.12.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО