01 серпня 2024 року справа № 580/4601/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
07.05.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника адвоката Макеєва Валерія Федоровича з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як військовозобов'язаному, який визнаний в установленому порядку особою з інвалідністю;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення яким надати йому відстрочку від призову під час мобілізації на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як військовозобов'язаному, який визнаний в установленому порядку особою з інвалідністю.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 в березні 2024 року звернувся до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи. Однак, відповідач листом від 04.04.2024 повідомив позивача, що для оформлення відстрочки від призову на військову службу належить з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 з оригіналами документів, які підтверджують наявність підстав на отримання відстрочки. Проте, представник вважає, що відповідач за результатами розгляду поданої позивачем заяви повинен був прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому. Зазначене, на думку представника, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Тому, за захистом прав та інтересів позивач через свого представника звернувся до суду.
Відповідач проти позову заперечив. 29.05.2024 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у березні 2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідач розглянув подану заяву та надав відповідь листом від 04.04.2024 № 6/6327, в якому повідомив позивача про необхідність обов'язку особистої явки для оформлення відстрочки з посиланням на норми відповідного законодавства. Надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації можливе тільки за особистою участю військовозобов'язаного. Відповідач також зазначив, що територіальний центр не надає відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, а лише виконує прийняте рішення в даному випадку Черкаської районної військової адміністрації. Крім того вказав, що на момент звернення позивача діяв Порядок надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, визначений в абз. 7 п. 4.19. Інструкції з підготовки та проведення мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 № 19ДСК, а саме: військовозобов'язаний, який має право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією надає відповідну заяву до місцевого органу виконавчої влади (Черкаської районної військової адміністрації). Після розгляду заяви місцевим органом виконавчої влади (Черкаською районною військовою адміністрацією) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виконує прийняті ним рішення. З указаних підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 09.05.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою з інвалідністю ІІ групи з 20.09.2018 безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 127091 від 20.09.2018.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 через засоби поштового зв'язку із заявою від 20.03.2024, в якій просив зняти його з військового обліку у зв'язку з тим, що він є інвалідом ІІ групи.
ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 04.04.2024 № 6/6327 повідомило позивача, що для отримання відстрочки від мобілізації позивач зобов'язаний особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 з оригіналами документів, які підтверджують наявність підстав на її отримання та оформити відповідну заяву до Черкаської районної військової адміністрації.
Представник позивача вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому за захистом прав та інтересів позивача звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частини 1 - 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
У частині сьомій статті 1 Закону № 2232-XII закріплено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Поряд з цим, статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.
Тобто, саме під час мобілізації військовозобов'язані не підлягають призову на військову службу, зокрема, чоловіки, які є особами з інвалідністю.
Як встановив суд, позивач є особою з інвалідністю ІІ групи.
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо зняття його з військового обліку у зв'язку з тим, що він є особою з інвалідністю ІІ групи.
За результатом розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову по мобілізації відповідач листом від 04.04.2024 № 6/6327 повідомив позивача, що для отримання відстрочки від мобілізації останній зобов'язаний особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 з оригіналами документів, які підтверджують наявність підстав на її отримання та оформити відповідну заяву до Черкаської районної військової адміністрації.
Факт того, що позивач дійсно являється особою з інвалідністю ІІ групи відповідач не заперечує.
Тобто, відповідач не заперечує, що наявність у позивача інвалідності є підставою для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Разом з тим, позивачу було рекомендовано для її отримання з'явитися особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 з відповідними документами.
Надаючи правову оцінку вказаним підставам, суд зазначає таке.
Як зазначено вище, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов'язаним, тобто особам, які проходять військову службу у запасі.
Водночас, відповідно до статті 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.
Згідно із статтею 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього врегульовані статтею 37 № 2232-XII.
Згідно з ч. 11 ст. 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Отже, необхідною умовою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є перебування особи на військовому обліку як військовозобов'язаної.
Відповідно до ч. 8 ст. 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п. 5 Порядку № 1487 з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 23 Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад”, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Згідно з пп. 8 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Отже, для вирішення питання про надання відстрочки від військової служби під час мобілізації позивач зобов'язаний особисто з'явитись до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки по місцю проживання в м. Черкаси, уточнити особисті військово - облікові дані та подати оригінали документів чи їх нотаріально завірені копії, які дають право на відстрочку від військової служби під час мобілізації.
Як вбачається з матеріалів справи позивач вказані дії не вчинив, лише надіслав поштою заяву від 20.03.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо надання відстрочки від військової служби під час мобілізації. Тому, суд дійшов висновку, що, повідомивши позивача про необхідність звернутися до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання в м. Черкаси з документами, які підтверджують право на відстрочку від мобілізації, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Щодо посилання відповідача на положення Інструкції з підготовки та проведення мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 № 19ДСК, суд зазначає таке.
До спірних правовідносин не підлягає застосуванню пункт 4.19 Інструкції №19ДСК, яким передбачено повноваження на надання відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією місцевих органів виконавчої влади, оскільки: такі повноваження місцевих органів виконавчої влади (місцевих державних (військових) адміністрацій та органів місцевого самоврядування) не передбачені Конституцією України та Законами України; відповідні положення Інструкції №19 мають нормативно-правовий характер, однак Генеральний штаб Збройних Сил України, який прийняв Інструкцію №19, не наділений повноваженнями на прийняття нормативно-правових актів; цим пунктом визначені права і обов'язки громадян, проте наказ, яким затверджено Інструкцію №19, не пройшов процедуру державної реєстрації та не доведений до відома населення у порядку, встановленому законом.
Тому, твердження відповідача про те, що повноваженнями щодо надання відстрочки наділені місцеві органи виконавчої влади, є необґрунтованими і суперечать Закону № 3543-ХІІ.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО