Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
02 серпня 2024 року Справа № 520/19401/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Дмитро Волошин, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні відпустки з 2015 по 2019 роки у кількості 37 діб основної відпустки та 01 добу додаткової відпустки;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані дні відпустки з 2015 по 2019 роки у кількості 37 діб основної відпустки та 01 добу додаткової відпустки беручи до уваги виплати за останні 12 місяців роботи перед звільненням.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду підтвердження щодо реєстрації представником позивача електронного кабінету відповідно до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України; доказів звернення позивача до відповідача щодо виплати компенсації; копії наказу, яким позивача було звільнено зі служби.
Представник позивача 28.07.2024 (зареєстровано судом 31.07.2024) подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначив, що відповідач був обізнаний про обов'язок виплатити позивачу грошову компенсацію, а позивач, у свою чергу, мав право на отримання останньої, однак відповідач протиправно не здійснив таку компенсацію при звільненні. Зазначив, що позивач не звертався до відповідача з питанням щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки. Крім того, надав до суду підтвердження щодо реєстрації представником позивача електронного кабінету відповідно до статті 18 КАС України. Долучив копію послужного списку позивача.
Суд, розглянувши подану представником позивача заяву та додані до неї матеріали на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, зазначає наступне.
Представником позивача було подано до суду копію послужного списку ОСОБА_1 особистий №м-235189, в якому міститься інформація щодо переміщення позивача зі служби з Головного управління Національної поліції в Харківській області до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (в порядку пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України "Про національну поліцію").
Із вказаного вище списку вбачається, що з 25.12.2019 до 24.03.2023 позивач проходив службу у Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Позивач 24.03.2023 звільнений зі служби в поліції відповідно до ЗУ "Про національну поліцію" за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст. 77.
Виходячи із наведеного вище, суд зазначає наступне.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивач оскаржує бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки з 2015 по 2019 роки у кількості 37 діб основної відпустки та 01 добу додаткової відпустки.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України №2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Отже, зважаючи на зміст спірних правовідносин, позивачу, в даному випадку, встановлено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Так, у позовній заяві позивач просить суд, зокрема, зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані дні відпустки з 2015 по 2019 роки у кількості 37 діб основної відпустки та 01 добу додаткової відпустки беручи до уваги виплати за останні 12 місяців роботи перед звільненням.
Отже, спірні правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами, виникли з 2019 по 2023 роки. Позивача звільнено зі служби в поліції з 24.03.2023, що підтверджується послужним списком, який було долучено представником позивача до матеріалів справи на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Разом із тим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 10.07.2024, тобто зі значним пропуском тримісячного строку.
Так, позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду. До позовної заяви позивач обґрунтовану заяву про поновлення строку та докази поважності причин пропуску строку не надав.
Частиною 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 КАС України при цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Так, оскільки судом після усунення представником позивача недоліків на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 15.07.2024, встановлено, що позивач був звільнений зі служби з 24.03.2023, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У разі невиконання вимог даної ухвали позовна заява буде повернута позивачу у відповідності до вимог ст. 169 КАС України.
Щодо наявності електронного кабінету представника позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Перевірка наявності електронного кабінету користувача (представника) щодо фізичної особи можлива через оформлення запиту із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або даних паспорту особи, яка через релігійні переконання відмовилася від прийняття РНОКПП.
Обов'язок зазначення таких даних у позовній заяві для представника встановлений приписами п.2 ч.5, ч.6 ст. 160 КАС України.
Представник позивача, який є фахівцем у галузі права, при поданні позовної заяви у паперовій формі, таких даних не зазначив, витяг про наявність електронного кабінету до суду не надав, що позбавило суд можливості перевірити наявність електронного кабінету у представника позивача та направити процесуальні документи в системі ЄСІТС.
Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити позивачу строк для усунення недоліків на десять календарних днів з моменту отримання даної ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН