Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про закриття провадження у справі
02.08.2024 справа №520/14874/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" (вул. Миру, 2-А, с. Покровське, Красноградський район, Харківська область, 63335, код ЄДРПОУ 32184916) до Красноградської міської ради Харківської області (вул. Бєльовська, буд. 94, м. Красноград, Харківська область, 63304, код ЄДРПОУ 04058686) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської міської ради Харківської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Красноградської міської ради №4301-VIII від 22 лютого 2024 року «Про відмову продовження терміну дії договору оренди землі ТОВ «Надія»»;
- зобов'язати Красноградську міську раду Харківської області розглянути заяву про продовження строку дії договору оренди землі від 04.12.2012 №91/12, який зареєстровано в Управління Держкомзему у Красноградському районі Харківської області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди зроблено запис №632330004001780 від 12.12.2012.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.12.2012 між Красноградською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" укладено договір оренди земельної ділянки №91/12, відповідно до умов якого Красноградською районною державною адміністрацією надано в строкове платне користування ТОВ "НАДІЯ" земельну ділянку із кадастровим номером 6323381000:07:000:0006 площею 13,8467 га ріллі із земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, за межами населених пунктів. 12.12.2012 за актом приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди №91/12 від 04.12.2012 земельна ділянка із кадастровим номером 6323381000:07:000:0006 площею 13,8467 га ріллі була передана в користування позивачу. 28.11.2017 наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №20592-СГ поновлено договір оренди землі від 04.12.2012 №91/12. 09.01.2024 ТОВ "НАДІЯ" звернулось до голови Красноградської міської ради із клопотанням №9/4 про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6323381000:07:000:0006 площею 13,8467 га ріллі №91/12 від 04.12.2012 на той самий строк і на тих самих умовах. Рішенням Красноградської міської ради №4301-VIII від 22.02.2024 ТОВ "НАДІЯ" відмовлено у продовженні терміну дії договору оренди землі від 04.12.2012 №91/12.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про безпідставність позовної заяви та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що ключовим для визначення юрисдикції спору є суть інтересу позивача у справі.
Відповідно до оскаржуваного рішення Красноградської міської ради №4301-VIII від 22.02.2024 "Про відмову продовження терміну дії договору оренди землі ТОВ "Надія" Красноградською міською радою вирішено відмовити у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки №91/2 від 04.12.2012 та зобов'язати міського голову укласти та підписати угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки №91/2 від 04.12.2012.
Отже, як свідчать матеріали справи, спір стосується поновлення дії договору оренди земельної ділянки відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", який укладався позивачем та Красноградською міською радою. В основу обґрунтування протиправного характеру оскаржуваного рішення відповідача покладено не порушення порядку та процедурного прийняття, а порушення оскаржуваним рішенням прав позивача на користування земельною ділянкою у зв'язку із відмовою у поновленні договору оренди землі на новий строк.
Зміст ст. 33 Закону дає підстави для висновку, що вказаними нормами визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
Тобто, предметом судового розгляду є спір між сторонами у договірних відносинах.
Суд зазначає, що з моменту укладення договору оренди земельної ділянки адміністративні відносини між землекористувачем і органом місцевого самоврядування припиняються і виникають договірні відносини, які не притаманні адміністративним правовідносинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.
Зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, Велика Палата дійшла таких висновків:
"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.".
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №488/3005/17 зазначила:
"Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.".
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом ч. 6 ст. 20 Господарського кодексу України справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу вищезазначеного суд дійшов висновку, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними особами.
Суд зазначає, що права позивача як орендаря можуть бути порушені внаслідок прийнятого відповідачем рішення і підлягають захисту у порядку господарського судочинства, оскільки має місце порушення саме майнового права товариства на користування земельною ділянкою.
Суд зауважує, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналогічний правовий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №330/2010/16-а.
Таким чином, предметом розгляду у цій справі є не стільки дії та рішення Красноградської міської ради як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки незгода Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" з фактом припинення права користування земельною ділянкою із кадастровим номером 6323381000:07:000:0006 площею 13,8467 га ріллі відповідно до Договору оренди земельної ділянки №91/12 від 04.12.2012, укладеного між Красноградською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ", і наведене свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Оскаржуване рішення прийняте Красноградською міською радою не як суб'єктом владних повноважень на реалізацію публічних функцій, а як власником в порядку реалізації права на розпорядження майном.
Враховуючи, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" у даній справі направлено на поновлення прав як орендаря у сфері земельних договірних відносин, суд приходить до висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки є спором з приводу землекористування, а тому суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити у зв'язку з тим, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.07.2024 у справі №380/1417/23.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, про що з урахуванням приписів ч. 2 ст. 238 КАС України постановляє ухвалу.
Керуючись положеннями ст.ст. 5, 19, 229, 238, 239, 248, 256, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДІЯ" (вул. Миру, 2-А, с. Покровське, Красноградський район, Харківська область, 63335, код ЄДРПОУ 32184916) до Красноградської міської ради Харківської області (вул. Бєльовська, буд. 94, м. Красноград, Харківська область, 63304, код ЄДРПОУ 04058686) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Біленський О.О.