Справа № 2а-3871/10/1770
21 вересня 2010 року 15год. 43хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Тютюн Ю.Б.,
відповідача: представник Павлишина О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллін"
до Державної податкової інспекції у м.Рівне
про зобов"язання до вчинення дій
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллін" звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про зобов'язання відкликати із ЗАТ "Ей-І-ЕС Рівнеенерго" листи з інформацією про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллін" визнане "підприємством-транзитером" та "податковою ямою", а також про заборону розсилати такі листи будь-яким підприємствам, установам, організаціям.
Позовні вимоги повністю підтримані в судовому засіданні представником позивача, який на їх обґрунтування зазначає, що ТОВ "Еллін" співпрацює з із ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго", виконуючи на замовлення останнього різноманітні електромонтажні роботи за договорами підряду. 26.07.2010 року ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" направило ТОВ "Еллін" лист, в якому повідомило, що ДПІ у м.Рівне визнала ТОВ "Еллін" "підприємством-транзитером" та "податковою ямою", що підірвало авторитет і ділову репутацію позивача перед контрагентом. Також представник позивача зазначив, що в жодному нормативно-правовому акті України не встановлено та не визначено такі поняття і терміни як "підприємство-транзитер" та "податкова яма", натомість, Кримінальним кодексом України передбачено такі злочини у сфері господарської діяльності як: фіктивне підприємництво, легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Однак, стверджує, що ніхто з посадових осіб ТОВ "Еллін" до відповідальності за скоєння вказаних злочинів не притягувався. А тому, використання подібної термінології ДПІ у м.Рівне до ТОВ "Еллін", є грубим порушенням чинного законодавства. Відтак, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає, зазначає, що 12.07.2010 року до ДПІ в м. Рівне надійшов лист ДПА в Рівненській області з переліком платників - "податкових ям" (вигодоформуючих) та "транзитерів" (вигодотранспортуючих), які знаходяться на території регіону, з метою перевірки ланцюгів формування та відпрацювання сум податкового кредиту з податку на додану вартість, а також дослідження схеми руху товарно-грошових потоків між контрагентами. Відповідно до цього, ДПІ у м.Рівне і було направлено ЗАТ "Ей-І-ЕС Рівнеенерго" листи № 31227/15-232 від 14.07.2010 року та № 31316/15-232 від 15.07.2010 року з проханням надати пояснення та документальне підтвердження здійснення господарських операцій з підприємствами-"транзитерами" в квітні та травні 2010 року, до числа яких потрапило ТОВ "Еллін". Доводить, що ДПІ у м.Рівне діяло у відповідності до чинного законодавства, жодних прав платника податків не порушило, а відтак, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи позивач, вважаючи неправомірними дії відповідача щодо поширення останнім недостовірної інформації про нього, просить зобов'язати суб'єкта владних повноважень до вчинення певних дій у сфері публічно-правових відносин. Одночасно, суд враховує, що позивач не вимагає захисту честі, гідності і ділової репутації. Враховуючи те, що однією із сторін спірних правовідносини є суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівне направила на адресу ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" листи №31227/15-232 від 14.07.2010 року (а.с.18) та №31316/15-232 від 15.07.2010 року (а.с.19), в яких повідомила про те, що за результатами відпрацювання переліку суб'єктів господарювання, які сформували податковий кредит у квітні 2010 року та травні 2010 року за рахунок операцій із залученням транзитерів/"податкових ям", ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" у даних періодах сформувало податковий кредит по придбанню товарів, робіт та послуг у підприємств транзитерів/"податкових ям", до числа яких входить, зокрема, ТОВ "Еллін". У зв'язку із вищезазначеним ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" запропоновано відповідно до п.3 ст.11 та п.3, п.5 ст.111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, надати пояснення та підтверджуючі документи, щодо здійснення відповідних господарських операцій або переглянути формування податкового кредиту за рахунок вказаних у листі контрагентів.
В свою чергу, ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" листом №3210 від 26.07.2010 року повідомило ТОВ "Еллін" про те, що серед переліку організацій, які ДПІ у м.Рівне визнано транзитерами/"податковими ямами", знаходиться і ТОВ "Еллін", з приводу чого висловило свою стурбованість.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права у сфері публічно-правових відносин.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи відповідність дій суб'єкта підставам законодавства, суд встановлює, чи діє він на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. Перевіряючи дії суб'єкта на відповідність повноваженням, суд встановлює, чи не виходять такі дії за межі прав та обов'язків, встановлених законами. Перевіряючи законність способу дій суб'єкта, суд встановлює, чи дотримувався суб'єкт встановленої законом процедури вчинення дій, і чи обрав встановлений законом спосіб правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень. Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою, через вмотивовані дії, без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з рівним ставленням до осіб, пропорційно та адекватно, з досягненням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
В силу вимог ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, основним завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають права, передбачені у ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року. Зокрема, відповідно до п.1 вказаної статті, податковим інспекціям надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства. А відповідно до п.3 вказаної статті, - одержувати пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби.
З урахуванням наданого п.3 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року права на одержання у платників податків пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень податкового органу, яке кореспондується з наданим п.5) ч.6 ст.111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року правом провести позапланову перевірку у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, ДПІ у м.Рівне звертаючись із письмовими запитами до ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" про надання пояснень та копій документів, підтверджуючих здійснення з певними контрагентами господарських операцій, діяла на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Разом з тим, формулюючи свої запити в такий спосіб, що платнику податків в якості альтернативи наданню пояснень та підтверджуючих документів, пропонується переглянути формування податкового кредиту за рахунок ряду контрагентів, в тому числі і ТОВ "Еллін", ДПІ у м.Рівне використала надане законодавством повноваження не з тією метою, з якою воно надане. Зокрема, замість реалізації функції контролю за правильністю нарахування і сплати податків, ДПІ у м.Рівне фактично виконала функцію примусу по внесенню виправлень до податкової звітності платника податків.
Крім того, оскільки ДПІ у м.Рівне покликалася у запитах на п.5) ч.6 ст.111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, то мала на меті отримати підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ "Еллін", як особи яка мала правові відносини з платником податків - ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго". В той же час, як ствердила в судовому засіданні представник відповідача, підставою для направлення запитів була не звітність і не результати перевірки ТОВ "Еллін", а лист ДПА в Рівненській області з переліком платників "податкових ям" та "транзитерів", які знаходяться на території регіону. Таким чином, суд констатує, що ДПІ у м.Рівне не дотрималася встановленої законом процедури вчинення дій, і не обрала встановлений законом спосіб поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Кваліфікуючи ТОВ "Еллін" як "підприємство-транзитер" та/або як "податкову яму", ДПІ у м.Рівне вийшла за межі своїх повноважень. Крім того така кваліфікація здійснена без будь-якої мотивації, без наявності будь-яких підтверджуючих дану обставину фактів. Сторона відповідача не змогла обґрунтувати суду навіть критерії, за якими позивача було так кваліфіковано. Жодних доказів протиправності господарської діяльності позивача, чи невідповідності його податкової звітності вимогам закону, суду надано не було, як і не було надано пояснень в чому полягає така протиправність чи невідповідність.
Представником відповідача не надано суду жодних об'єктивних доказів на підтвердження достовірності відомостей, зазначених ДПІ у м.Рівне у адресованих ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" листах №31227/15-232 від 14.07.2010 року та №31316/15-232 від 15.07.2010 року, які суд міг би розцінювати як підтвердження причетності ТОВ "Еллін" до здійснення посередницької функції у незаконних схемах мінімізації податків, або до надання незаконної податкової вигоди іншим платникам податків. Слід зазначити, що будь-яке оціночне судження повинно мати достатню фактичну основу. Податковим органом не було надано суду об'єктивних доказів на підтвердження фактичної основи судження про те, що ТОВ "Еллін" є "підприємством-транзитером" та/або "податковою ямою".
Відтак суд вважає, що вимоги позивача підлягають захисту, оскільки факт поширення негативної інформації щодо нього знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а податковим органом не доведено правомірності своїх дій, здійснення їх у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги ТОВ "Еллін" підлягають задоволенню.
При вирішенні питання способу захисту права позивача, судом враховуються вимоги ч.2 ст. 162 КАС України, в силу норм якої, суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії та про зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
В силу вимог ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи, що станом на день винесення судом рішення у справі документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 3,40 грн., суд присуджує позивачу вказану суму.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Зобов"язати Державну податкову інспекцію у м.Рівне відкликати із ЗАТ "Ей-І-ЕС Рівнеенерго" листи №31227/15-232 від 14.07.2010 року та №31316/15-232 від 15.07.2010 року з інформацією про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллін" є підприємством-транзитером/"податковою ямою" та заборонити Державній податковій інспекції у м.Рівне розсилати листи з інформацією про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллін" є підприємством-транзитером/"податковою ямою" будь-яким підприємствам, установам, організаціям.
Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллін" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя < Підпис > Друзенко Н.В.