02 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/873/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0979038-2408-1601 від 20.04.2023, що видане Головним управлінням ДПС у Полтавській області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що адміністративно-виробничий цех, який розташований за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Котляревського, 7, перебуває у власності позивача та використовується для забезпечення виробничої діяльності, є будівлею підприємства харчової промисловості, а тому не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України. За таких обставин податкове повідомлення - рішення №0979038-2408-1601 від 20.04.2023, яким визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у сумі 76008,40 грн, є необґрунтованим, прийнятим завчасно, без аналізу фактичних обстави та дослідження відкритих реєстрів.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
У наданому до суду відзиві на позовну заяву /а.с. 33 - 35/ представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ). Підпунктом «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ визначено, що не є об'єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. З метою застосування норм п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, належать до класу 1251 «Будівлі промислові» (підкласи 1251.1-1251.9).
Вказував, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області (код ДПІ1601) як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачених фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості загальною площею 1461,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об'єкт нерухомості не віднесено до будівель промисловості. Відтак ГУ ДПС у Полтавській області правомірно в автоматичному режимі сформовано податкове повідомлення-рішення по вищевказаному об'єкту нежитлової нерухомості за 2022 рік: від 20.04.2023 року № 0979038-2408-1601 на суму 76008,40 грн. Розрахунок податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік, визначено таким чином: 1461,7 кв.м. х 52,0 = 76008,4 грн, де 1461,7 кв.м - площа нежитлової нерухомості, яка є базою для оподаткування; 52,0 - ставка податку для об'єкту нежитлової нерухомості, яка згідно з рішенням Миргородської міської ради № 209 від 02.06.2021 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як складової податку на майно» становить 0,8 % від розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022 року (мін. з/п на 01.01.2022 становила 6500,0 грн).
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
30.01.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про проведення розгляду справи з викликом сторін.
Ухвалою суду від 31.01.2024 клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін залишити без задоволення.
Ухвалою суду від 20.02.2024 заперечення представника Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.
21.02.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій викладено заперечення щодо доводів відповідача та підтримано правову позицію, викладену у позовній заяві. Окрім того, зауважено, що автоматичне нарахування податкового зобов'язання позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно дослідити та оцінити всі аргументи платника.
Ухвалою суду від 08.05.2024 витребувано від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 докази на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, а саме: належним чином засвідчені копії: технічного паспорту (повного тексту) на адміністративно-виробничий цех, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; інших документів, які підтверджують основне функціональне призначення цеху - для промислового виробництва та віднесення до класу будівель промисловості (напр. експертний висновок та ін. (за наявності); документів на підтвердження використання за призначенням у господарській діяльності позивача вказаного цеху та класифікації основної діяльності позивача у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010 (виписки (витягу) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно позивача станом на час виникнення спірних правовідносин; акту введення будівлі промисловості в експлуатацію; акту введення в експлуатацію основних засобів (обладнання), яке використовується у процесі промислового виробництва; розрахунків амортизації; первинних та зведених бухгалтерських документів стосовно знаходження, руху сировини/товару у цеху тощо).
20.05.2024 до суду від позивача надійшла частина документів на виконання ухвали суду від 08.05.2024.
01.08.2024 позивачем додатково подано до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 17.09.2001, види економічної діяльності, зокрема, 47.11. Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, 10.89. Виробництво інших харчових продуктів.
ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі - адміністративно-виробничого цеху загальною площею 1461,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2021 /а.с. 9/.
Вказану будівлю передано у власність позивача ТОВ «ЛОГІТЕКС» згідно з Актом приймання-передачі майна від 09.07.2021 /а.с. 11/.
20.04.2023 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0979038-1601, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік, у сумі 76008,40 грн /а.с. 39/.
Із змісту зазначеного податкового повідомлення-рішення слідує, що податок на нерухоме майно розраховано контролюючим органом щодо нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Податкове повідомлення-рішення № 0979038-1601 від 20.04.2023 надіслано позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , однак повернуто без вручення із довідкою установи поштового зв'язку, в якій причиною повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання».
За твердженням позивача у позовній заяві, про наявність податкового повідомлення-рішення № 0979038-1601 від 20.04.2023 позивач дізналася 01.11.2023 через електронний кабінет, до якого податкове повідомлення-рішення направлено контролюючим органом не раніше 24.08.2023.
Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням № 0979038-1601 від 20.04.2023, позивач звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентуються Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
В силу вимог підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 8.1. статті 8 ПК України передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих податків належить, зокрема, податок на майно (пп. 10.1.1. п. 10.1. ст. 10 ПК України).
Згідно з положеннями статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Стаття 266 ПК України врегульовано порядок та підстави сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За приписами підпункту 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, відповідно до положень підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020, який набрав чинності 23.05.2020) передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться, серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 ( чинного на час періоду, за який позивачу визначено податкове зобов'язання, 2022 рік) до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості» віднесено криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням. Встановлено, що клас 1251 не включає: резервуари, силоси та склади (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230).
Своєю чергою клас 1251 «Будівлі промисловості» згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 включає підкласи:
1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»,
1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії»,
1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»,
1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості»,
1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості»,
1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»,
1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»,
1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»,
1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
За приписами положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинне бути визначене таким чином:
- обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання;
- потім будівля класифікується за методом "згори - донизу". Будівлю спочатку відносять до розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі. Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі. Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах підрозділу. Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах групи.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Аналіз викладених норм свідчить, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Вичерпний перелік об'єктів, які звільняються від оподаткування податку на нерухоме майно, визначений пунктом 266.2 статті 266 ПК України.
За приписами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020, який набрав чинності 23.05.2020) будівлі промисловості звільняються від оподаткування за одночасної наявності сукупності умов:
1) можуть бути класифіковані у групі «Будівлі промисловості та склади» (код 125) ДК 018-2000;
2) використовуються протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;
3) не є зданою в оренду, лізинг, позичку іншим суб'єктам господарювання.
У постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого визначив, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
У цій постанові Судова палата зазначила, що «обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості».
Судом встановлено, що позивач має у власності нерухоме майно: нежитлову будівлю - адміністративно-виробничий цех загальною площею 1461,7 кв. м, розташований за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Котляревського, 7.
За правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 28.05.2020 у справі № 826/1338/17, постанові від 24.07.2020 у справі № 500/90/19, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Суд бере до уваги, що відповідно до положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 ведення Державного класифікатора будівель та споруд здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Держбуду України.
Позивачем в ході розгляду справи надано експертний висновок АС 8 № 2027202, складений Державним підприємством «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» 28.09.2020 /а.с. 62-63/, яким підтверджено правильність віднесення нежитлової будівлі - адміністративно-виробничого приміщення у м. Миргороді по вул. Котляревського, 7, до коду ДКБС 1251.5 («Будівлі підприємств харчової промисловості»), функціональне призначення - виробництво гречки, пшона.
Із технічного паспорту на виробничу будівлю - «адміністративно-виробничий цех» у м. Миргороді по вул. Котляревського, 7 /а.с. 66- 70/ слідує, що площа цехів у цій будівлі становить найбільшу питому частку із загальної площі, а тому за приписами Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 має класифікуватися за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення (за найбільшою часткою всієї загальної площі).
Враховуючи викладене, суд констатує, що нежитлова будівля - адміністративно-виробничий цех, загальною площею 1461,7 кв. м, розташований за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Котляревського, 7, підлягає віднесенню до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Також суд бере до уваги, що позивачем надано докази на підтвердження того, що адміністративно-виробничий цех використовувався протягом звітного (податкового) періоду - 2022 рік за призначенням у господарській діяльності.
Так, 22.01.2022 ФОП ОСОБА_1 укладено з ТОВ «Торгово-логістичний центр «Скіф» договір оренди обладнання від 16.12.2021, відповідно до якого орендовано пакувальне обладнання Omelapack WP2021145 /а.с. 60 - 61/, а протягом 2022 року реалізовувалася суміш випікання хлібу з висівками, а отримувалися борошно, висівки згідно з договором на переробку давальницької сировини від 22.01.2022 з ТОВ «Скіф» /а.с. 57/, про що свідчить форма обліку товарних запасів /а.с. 65/.
Будь-яких доказів використання позивачем нежитлової будівлі - адміністративно-виробничого цеху для цілей, не пов'язаних з виробництвом, податковим органом в процесі розгляду справи не надано.
При цьому діяльність ФОП ОСОБА_1 класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, оскільки у Реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.12.2022 передбачені такі види діяльності як 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, 10.89. Виробництво інших харчових продуктів, які віднесені до секції С «Переробна промисловість».
Суд також бере до уваги, що доказів того, що нежитлова будівля - адміністративно-виробничий цех є зданою в оренду, лізинг, позичку іншим суб'єктам господарювання, сторонами до суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що виробнича будівля - «адміністративно-виробничий цех» у м. Миргороді по вул. Котляревського, 7 у 2022 році відповідала умовам, передбаченим підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, внаслідок чого не була об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 20.04.2023 № 0979038-1601, яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік, у сумі 76008,40 грн не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без урахування усіх істотних обставин, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
При цьому суд виходить з того, що позивачем дотримано строк звернення до суду із позовом, оскільки надіслане позивачу контролюючим органом податкове повідомлення-рішення № 0979038-1601 від 20.04.2023 повернуто без вручення із довідкою установи поштового зв'язку, в якій причиною повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання», а доводи позивача про те, що про наявність податкового повідомлення-рішення № 0979038-1601 від 20.04.2023 позивач дізналася 01.11.2023 через електронний кабінет, до якого податкове повідомлення-рішення направлено контролюючим органом не раніше 24.08.2023, відповідачем не спростовано.
Відтак позов підлягає задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією ID 0047-2767-1497-1033 від 23.01.2024 /а.с. 7/.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС України у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192, 36000, м. Полтава, вул. Європейська, 4) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0979038-2408-1601 від 20.04.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол