Справа № 420/21862/23
02 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 03.05.2023 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, тобто за три роки, що передують року звернення за 2020-2022 роки із заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Подільському об'єднаному управлінню Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області з 2000 року.
З 14.03.2022 року позивач набув право на отримання пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.06.2023 року позивач звернувся із заявою про переведення його з пенсії у разі втрати годувальника (3 група інвалідності з дитинства) на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При розрахунку розміру пенсії за віком було взято розрахунок середнього заробітку за три роки, які передували року виходу на пенсію по інвалідності.
Позивач звернувся з заявою, в якій просив перерахувати та виплатити йому пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №18152-17924/0-02/8-1500/23 від 07.07.2023 року при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може врахуватись заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно заяви від 03.05.2023 року позивача переведено на пенсію за віком. Пенсію обчислено при страховому стажі 36 років 5 місяців (враховано по 31.03.2023 року), середньомісячній заробітній платі 9896,90 грн., визначеній за період з 01.07.2000 по 31.03.2023 рік згідно даних персоніфікованого обліку та її розмір з 03.05.2023 року становить 3614,89 грн., де розмір пенсії за віком - 3604,15 грн., доплата за 1 рік понаднормативного стажу - 10,74 грн.
Оскільки позивач отримував пенсію по втраті годувальника, то при розрахунку пенсії врахована середня заробітна плата по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки - 3764,40 грн., проіндексована відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому для проведення розрахунку заробітної плати із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки відсутні підстави (а.с.18-19).
Відмову Головного управління Пенсійного Фонду України застосувати показники середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки, позивач вважає незаконною.
Ухвалою від 28.08.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
14.09.2023 року від представника відповідача - ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши таке.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні та до 03.05.2023 отримував пенсію у разі втрати годувальника як особа з інвалідністю з дитинства.
Досягнувши віку для призначення пенсії за віком, позивач звернувся до Головного управління з відповідною заявою.
Головним управлінням позивача за заявою від 03.05.2023 та долученими документами переведено з пенсії у разі втрати годувальника як особі з інвалідністю з дитинства на пенсію за віком при середньомісячній заробітній платі 9896,90 грн. (коефіцієнт заробітку 1,33651x7405,03 грн. середня заробітна плата за 2014-2016 рр., проіндексована на 1,17x1,11x1,11x1,14x1,197), визначеній за період з 01.07.2000 по 31.03.2023 згідно даних персоніфікованого обліку та її розмір з 03.05.2023 становить 3614,89 грн., а саме: розмір пенсії за віком - 3604,15 грн., доплата за 1 рік понаднормативного стажу - 10,74 грн.
23.06.2023 від позивача надійшло звернення, в якому він просив, крім іншого, надати інформацію щодо показника середньої заробітної плати, який був застосований при його переведенні на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перерахувати його пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 рр.
Листом Головного управління №18152-17924/0-02/8-1500/23 від 07.07.2023 надано обґрунтовану відповідь на звернення позивача, в якій було надано роз'яснення стосовно порушеного питання у зверненні.
Відповідач вважає, що немає законних підстав для призначення та виплати позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058 з 03.05.2023 із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2020-2022 рр., оскільки позивач звернувся не за призначенням пенсії вперше, а за переведенням з пенсії у разі втрати годувальника як особи з інвалідністю на пенсію за віком.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з жовтня 2000 року до 02.05.2023 року включно отримував пенсію у разі втрати годувальника (3 група інвалідності, інвалід з дитинства).
03.05.2023 року позивач подав до ГУ ПФУ в Одеській області заяву про призначення пенсії за віком (а.с. 58-59).
Згідно заяви від 03.05.2023 року позивача переведено на пенсію за віком. Пенсію обчислено при страховому стажі 36 років 5 місяців (враховано по 31.03.2023 року), середньомісячній заробітній платі 9896,90 грн., визначеній за період з 01.07.2000 по 31.03.2023 рік згідно даних персоніфікованого обліку та її розмір з 03.05.2023 року становить 3614,89 грн., де розмір пенсії за віком - 3604,15 грн., доплата за 1 рік понаднормативного стажу - 10,74 грн.
20.06.2023 року позивач звернувся із заявою до відповідача та просив перерахувати та виплатити йому пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки (а.с. 17).
Листом від 07.07.2023 року за вих. №18152-17924/О-02/8-1500/23 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило, що згідно заяви від 03.05.2023 та долучених документів позивача переведено на пенсію за віком. Пенсію обчислено при страховому отакі 36 років 5 місяців (враховано по 31.03.2023), середньомісячній заробітній платі 9896,90 грн. (коефіцієнт заробітку 1,33651 х 7405,03 грн. середня заробітна плата за 2014-2016 роки, проіндексована на 1,17x1,11x1,11x1,14x1,197), визначеній за період з 01.07.2000 по 31.03.2023 згідно даних персоніфікованого обліку та її розмір з 03.05.2023 становить 3614,89 грн., де: розмір пенсії за віком - 3604,15 грн.; доплата за 1 рік понаднормативного стажу - 10,74 грн. у листі вказано, що оскільки позивач отримував пенсію по втраті годувальника, та при розрахунку пенсії врахована середня заробітна плата по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки - 3764,40 грн., проіндексована відповідно до частини 2 статті 42 Закону, тому для проведення розрахунку заробітної плати із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки законних підстав не має (а.с. 18-19).
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 Закону №1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до ст. 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Статтею 40 Закону №1058-ІV регламентовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Так, за приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частина третя статті 45 Закону № 1058-ІV регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, визначаючи, що показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
У випадку призначення особі пенсії за Законом, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17, від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а, від 17.01.2020 у справі №591/5266/16-а.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача, останній отримував пенсію у разі втрати годувальника (як особа з інвалідністю з дитинства) з жовтня 2000 року, дата встановлення інвалідності - 02.10.2000 року, дата звернення - 11.10.2000 року (а.с.21-22).
Слід зауважити, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV було прийнято 09.07.2003 року, тобто вже після призначення позивачу зазначеного виду пенсії.
Отже, є очевидним, що пенсія у разі втрати годувальника як особі з інвалідністю з дитинства призначена позивачу у 2000 році відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року в редакції, чинній на момент призначення пенсії.
Відповідно до статті 2 Закону № 1788-ХІІ за цим Законом призначаються:
а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років;
б) соціальні пенсії.
Порядок і умови призначення пенсії в разі втрати годувальника визначені ст.ст.37-50 Закону № 1788-ХІІ, і ці умови є відмінними від умов призначення пенсії в разі втрати годувальника за Законом № 1058-IV.
Зокрема, статтею 44 Закону №1788-ХІІ визначено розміри пенсій в разі втрати годувальника. Згідно цієї статті пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного
непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника (стаття 64), але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.
На дітей, які втратили обох батьків (круглих сиріт), а також на дітей померлої одинокої матері пенсія на кожну дитину не може бути меншою від двократного розміру соціальної пенсії.
Сім'ям, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків (круглі сироти), пенсія обчислюється із загальної суми заробітку обох батьків.
У свою чергу, статтею 37 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Також відмінними є й інші умови призначення цього виду пенсії за Законами №1788-ХІІ та № 1058-IV.
Отже, як зазначено судом вище, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що у випадку призначення особі пенсії за одним законом, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком вперше, а не переведення на інший вид пенсії згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За викладених обставин, беручи до уваги, що до 03.05.2023 року позивач отримував інший вид пенсії, призначеної за іншим законом, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії (пенсія у зв'язку з втратою годувальника за Законом № 1788-ХІІ), а з 03.05.2023 року виявив бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, суд дійшов висновку, що має місце саме призначення пенсії за віком вперше, а не переведення на інший вид пенсії згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV.
Тому обґрунтованими є доводи позивача про те, що при призначенні йому з 03.05.2023 року пенсії за віком за Законом № 1058-IV слід застосовувати показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за 2020-2022 роки, тобто за три роки, що передують року звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в обчисленні пенсії за віком згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022, діяв протиправно.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у застосуванні показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки, при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 03.05.2023 року із застосуванням відповідно до ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки, тобто за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів