Справа № 420/21467/23
01 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду (суддя Хом'якова В.В.) перебувала справа №420/21467/23 за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про припинення права на виконання будівельних робіт набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 08.09.2020 № ОД051200908896 “Реконструкція господарської будівлі під квартиру АДРЕСА_1 ”; скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 10.11.2020 № ОД1012110497 “Реконструкція господарської будівлі під квартиру АДРЕСА_2 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_3 ”.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що замовником будівництва ОСОБА_1 у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 08.09.2020№ ОД051200908896 та декларації про готовність до експлуатації об'єкта від10.11.2020 № ОД101201110497 наведено недостовірні дані в частині розробленнята затвердження проектної документації.
Ухвалою суду від 04.09.2023 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року було закрито провадження по справі №420/21467/23.
Апеляційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року - скасувати та передати справу до Одеського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 року апеляційна скарга Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - задоволена. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року скасовано та справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
02.05.2024 року адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 02.05.2024 року №33, згідно повторному автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа №420/21467/23 передана на розгляд головуючому судді Єфіменку К.С.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 року справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від23.05.2024 року закрито підготовче провадження у справі.Призначено адміністративну справу до судового розгляду.
В судовому засіданні у справі №420/21467/23 призначеному на 16.07.2024 року продовжено розгляд справи у письмовому провадженні, визначено, що рішення по справі буде прийнято 01 серпня 2024 року.
Від відповідача надійшли заперечення проти позову, зазначивши, що управлінням державного архітектурно - будівельного контролю була проведена позапланова перевірка об'єкта містобудування за адресою АДРЕСА_4 . Проте, вказану перевірку проведено з порушенням норм чинного законодавства, а тому результати такої перевірки не можуть породжувати жодних наслідків.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що 08.09.2020 Управлінням ДАБК Одеської міської ради зареєстроване та внесене до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва повідомлення № ОД051200908896 про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), згідно відомостей якого:
Найменування об'єкта будівництва: реконструкції господарської будівлі під квартиру АДРЕСА_2 без зміни геометричнихрозмірів фундаментів у плані.
Місце розташування об'єкта будівництва: АДРЕСА_4 .
Вид будівництва: реконструкція.
Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Департаментом архітектури та містобудування Одеської міськоїради № 01-07/319 від 06.11.2019р.
Загальна площа об'єкта відповідно до проектної документації, кв. метрів 56,1.
Загальна площа - 56,1 кв.м.
Житлова площа - 32,8 кв.м.
Допоміжна площа - 23,3 кв.м.
Будівельний об'єм 170.0 куб.м.
Поверховість - 2 поверхи.
06.11.2020 Управлінням ДАБК Одеської міської ради зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками № ОД1012110497 в якій зазначено:
Інформація про об'єкт: Реконструкція господарської будівлі під квартиру АДРЕСА_2 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_3 .
Загальна площа - 56,1 кв.м.
Житлова площа - 32,8 кв.м.
Допоміжна площа - 23,3 кв.м.
Будівельний об'єм 170.0 куб.м.
Поверховість - 2 поверхи.
На підставі ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та згідно з п. 4 та 5 Порядку взаємодії виконавчих органів міської ради та комунальнихпідприємств з вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом у м. Одесі,затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 135 від29.03.2018 року (далі - Порядок № 135), посадовими особами Управління,Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаментуархітектури та містобудування Одеської міської ради 16.05.2023 здійснено комісійнеобстеження об'єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_4 .
За результатами обстеження встановлено, що кв. АДРЕСА_2 за вказаною адресою розташована у окремому двоповерховому флігелю, що підтверджується матеріалами фотофіксації.
Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації Товариства з обмеженоювідповідальністю «АБТІ» та виготовленому технічному паспорту від 30.10.2019, повул. Манежна, 38-А за вказаною адресою до реконструкції господарська будівлярозташована окремо (загальною площею 21,1 кв.м.).
Згідно з матеріалами технічної інвентаризації Товариства з обмеженоювідповідальністю «ТД « КУРУНД» та виготовленому технічному паспорту від02.11.2020, вищевказаний об'єкт будівництва (квартира АДРЕСА_2 ) після реконструкції вжескладає загальну площу 56,1 кв.м. та розташовано у окремому двоповерховомуфлігелю.
Встановлено, що у повідомленні про початок виконання будівельних робітзамовником будівництва вказано про те, що Департаментом архітектури тамістобудування Одеської міської ради видано містобудівні умови та обмеження на проектування об'єкта будівництва від 06.11.2019 № 01-07/319.
Згідно листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міськоїради від 18.05.2023 № 01-11/850, дані щодо видачі містобудівних умов та обмеження на проектування об'єкта будівництва, а саме: на проектування реконструкції господарської будівлі під квартиру АДРЕСА_2 без зміни геометричнихрозмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_3 не значаться.
Таким чином, встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_1 у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 08.09.2020№ ОД051200908896 та декларації про готовність до експлуатації об'єкта від10.11.2020 № ОД101201110497 наведено недостовірні дані в частині розробленнята затвердження проектної документації.
Вказані встановлені Управлінням, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з такого.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон №3038-VI), а правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності, формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначені Законом України від 20 травня 1999 року №687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі Закон №687-XIV).
Відповідно до вимог ст.1 Закону №687-XIV архітектурна діяльність визначається як діяльність по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування, забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері.
Згідно вимог ст.7 Закону №687-XIV проект об'єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.
За правилом, закріпленим у ч.6 ст.31 Закону№3038-VI та ч.3 ст.7 Закону №687-XIV, проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. Забороняється вимагати від замовників рішення архітектурно-містобудівної ради для подальшого розгляду і погодження проектної документації.
Порядок розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45 (далі наказ Мінрегіонбуду №45) п.18 встановлює, що проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.
Відповідно до вимог пп.3.2 п.3 Державних будівельних норм України «Склад та зміст проектної документації на будівництво» ДБН А.2.2-3:2014 поняття «реконструкція» визначено складовою поняття «будівництво», а пп.3.21 цього пункту встановлено, що «реконструкція це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності)».
Відповідно до вимог ч.1 ст.34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1). За ч.2 ст.34 Закону №3038-VI зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Крім цього, ч.4 ст.34 Закону №3038-VI визначає, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Влаштування засобів безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших мало мобільних груп населення до будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури може здійснюватися без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм та правил.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. За ч. 2 цієї статті отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.
Судом встановлено, що 08.09.2020 Управлінням ДАБК Одеської міської ради зареєстроване та внесене до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва повідомлення № ОД051200908896 про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1)..
Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт передбачені вимоги як до повідомлення про початок виконання таких робіт, так і до декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1) у відповідних додатках: додаток 21 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (бланк повідомлення про початок виконання будівельних робіт) та додаток 3 до цього Порядку в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 р. № 681 (бланк декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1)) - передбачають зазначення площі об'єкта відповідно до проектної документації.
Подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта реконструкції до експлуатації здійснювалися у відповідності з вимогами ст.ст.34, 36 та 39 Закону №3038-VI, а також Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 №747).
При цьому, прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації згідно вимог ч.4 ст.39 Закону №3038-VI здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня подання відповідних документів. Таким чином, вчинення реєстраційних дій щодо зазначених документів здійснено позивачем після перевірки достовірності та повноти наданих.
Як встановлено судом 06.11.2020 Управлінням ДАБК Одеської міської ради зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками № ОД1012110497.
Згідно з положеннями ч.1 ст.39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації (ч.5 ст.39 Закону №3038-VI).
Таким чином, судом встановлено, що будівельні роботи з реконструкції відповідачем к.№3 за адресою: АДРЕСА_3 було завершено ще 06.11.2020 року (задовго до дати подання позивачем позову до суду - 17.08.2023 року), а тому ці дії відповідача не є триваючими до теперішнього часу, а є припиненими у зв'язку із їх завершенням, а тому, відповідно до вимог ч.2 ст.242 КАС України, суд не може задовольнити позовні вимоги про припинення права на виконання будівельних робіт набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 08.09.2020 №ОД051200908896 “Реконструкція господарської будівлі під квартиру АДРЕСА_1 ” , оскільки це право є припиненим в силу закону через подання відповідачем декларації про готовність жо експлуатації об'єкта і в цій частині слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно вимог ч.9 ст.39 Закону №3038-VI зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою, зокрема, для оформлення права власності на нього.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 ",то станом на день подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність до експлуатації власником квартири була ОСОБА_1 , яка і була замовником реконструкції будівлі під квартиру без зміни геометричних розмірів фундаментів. В червні 2023 року вона подарувала квартиру ОСОБА_2 .
Згідно з положеннями ч.1 ст.39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації (ч.5 ст.39 Закону №3038-VI).
Згідно вимог ч.9 ст.39 Закону №3038-VI зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою, зокрема, для оформлення права власності на нього.
Повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об'єкта реконструкції до експлуатації вичерпали свою дію оформленням права власності на об'єкт реконструкції внаслідок його узаконення.
Судом встановлено, що посадовими особами Управління, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради 16.05.2023 здійснено комісійне обстеження об'єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_4 .
За результатами обстеження складено акт обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженоїмістобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси, яким встановлено, що кв. №3 за вказаною адресою розташована у окремому двоповерховому флігелю, що підтверджується матеріалами фотофіксації.
Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «АБТІ» та виготовленому технічному паспорту від 30.10.2019, по АДРЕСА_3 за вказаною адресою до реконструкції господарська будівля розташована окремо (загальною площею 21,1 кв.м.).
Згідно з матеріалами технічної інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД « КУРУНД» та виготовленому технічному паспорту від 02.11.2020, вищевказаний об'єкт будівництва (квартира АДРЕСА_2 ) після реконструкції вже складає загальну площу 56,1 кв.м. та розташовано у окремому двоповерховому флігелю.
Встановлено, що у повідомленні про початок виконання будівельних робіт замовником будівництва вказано про те, що Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради видано містобудівні умови та обмеження на проектування об'єкта будівництва від 06.11.2019 № 01-07/319.
Суд зазначає, що згідно вимог ст.41 Закону №3038-VI та пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Уніфіковану форму акта, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання підготовчих та будівельних робіт затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012 №240, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 липня 2012 р. за № 1116/21428 (далі - наказ Мінрегіонбуду №240) - додаток №1. Цим же наказом Мінрегіонбуду №240 затверджені форми інших обов'язкових документів у сфері здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, включаючи форму направлення для проведення планового (позапланового) заходу - додаток 9 та форму припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - додаток 3.
Відповідно до вимог Порядку №553 під час проведення позапланової перевірки підлягають контролю виключно питання, які стали підставою для проведення такої перевірки. Згідно з пунктом 12 Порядку №553 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані, зокрема, у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.
Відповідно до пунктів 13,14 Порядку №553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт. Разом з тим, позивач обов'язково передбаченого акту за результатами проведення ним позапланової перевірки не склав. Належних і допустимих доказів фіксації результатів проведення позапланової перевірки (протоколів, актів, приписів) до суду не надав.
Суд бере до уваги, що у постанові від 24.12.2019 у справі №822/716/16 Верховний Суд дійшов висновку, що факт проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил без присутності уповноваженої суб'єктом містобудування особи свідчить про допущення грубого, а не формального порушення ДАБІ порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Зокрема, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється перевірка, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та за його наслідками отримувати акт перевірки, припис, надавати письмові пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки. Вказаний правовий висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №208/6557/16-а (2-а/208/219/16). На необхідності залучення саме суб'єкта містобудівної діяльності, який перевіряється, до участі у проведенні перевірки наголошено й у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі №822/714/16.
Законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру призначення і проведення позапланової перевірки органами державного архітектурно-будівельного контролю та порядок оформлення її результатів. При цьому, неухильне виконання вказаної процедури контролюючими органами є основною гарантією дотримання принципів державного архітектурно-будівельного контролю та забезпечення непорушності прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, інтересів яких стосуються результати її проведення. В свою чергу, порушення процедури призначення та проведення перевірки призводить до відсутності її правових наслідків. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №826/2076/15.
Такий висновок підтверджується висновками Європейського Суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) у рішенні від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначено, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Верховним Судом у постановах від 23.01.2018 року у справі №804/12558/14 та від 21.05.2020 року у справі №208/6557/16-а (2-а/208/219/16) вказано, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 26.02.2020 року у справі №826/7847/17, де зазначено, що нормами Закону №3038 та Порядку №553 здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю. Лише їх дотримання може бути належною підставою для проведення позапланової перевірки та оформлення її результатів, які створюють для суб'єкта містобудування юридичні наслідки. Невиконання органами державного архітектурно-будівельного контролю вимог законодавця щодо порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю призводить до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що дії позивача з приводу проведення позапланової перевірки не відповідають вимогам Закону №3038-VI, Порядку №553, вчинені без дотримання законодавчо визначеної процедури призначення позапланової перевірки та оформлення її результатів, з порушенням принципу належного урядування, а отже, є протиправними.
Згідно вимог ч.2 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. За ч.2 цієї статті - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Таким чином, акт технічного обстеження будинку, доданий позивачем до позовної заяви, складений з порушенням вимог законодавства та не може бути допустимим і достовірним доказом у цій справі.
Суд акцентує увагу, що пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 №6 зазначається, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.
Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №640/10134/19 зазначив, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, ст. 39-1, встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. При цьому недостовірні дані мають відповідати одній із таких умов, які дають підстави вважити об'єкт самочинним будівництвом: об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об'єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об'єкт збудований або будується без належно затвердженого проєкту або будівельного паспорта. Наявність інших недостовірних даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації.
Верховний Суд зазначив, що після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість визнання такого документу протиправним окремо від скасування набутого цивільного права на його підставі.
Це також підтверджується правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1986/18 від 12.06.2019, а саме: зі змісту положень статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт. Після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв'язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків.
Тобто, позивачем по справі обраний невірний спосіб реалізації владних (управлінських) функцій у сфері державного нагляду (контролю), що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 10.11.2020 № ОД1012110497 “Реконструкція господарської будівлі під квартиру АДРЕСА_2 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_3 ” на підставі положень ч.1,2 ст.242 КАС України.
На думку суду, вірним способом захисту прав є звернення позивачем із позовом про зобовязання власника привести реконструйовану квартиру у первинний стан.
Суд також застосовує практику Європейського суду з прав людини у справі «Беслер проти Італії» у рішенні від 05.01.2000, де зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» ЄСПЛ наголошено, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами, воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
У рішенні ЄСПЛ «Єтретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» від 24.06.2003 зазначено: «особа-суб'єкт приватного права, не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що ними під час виконання своїх повноважень допущено помилки».
У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях від 23.09.1982 по справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», та від 01.06.2006 по справі «Федоренко проти України», ЄСПЛ наголошено на необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами публічними та приватними шляхом забезпечення пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. За ч. 4 цієї статті забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
При розгляді даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно надати відповіді на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».
З огляду на наведене суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Відсутність у даному рішенні правової оцінки окремих доводів сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об'єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат розгляду даної справи.
Відповідно до ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Виходячи з викладеного та враховуючи те, що відповідачем не була дотримана процедура проведення державного контролю (нагляду) у сфері містобудування та ним невірно обраний спосіб реалізації владних (управлінських) функцій у вказаній сфері, який фактично не відновлює попередній фактичний та правовий стан будівлі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.