02 серпня 2024 р. № 400/4929/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , , АДРЕСА_1
до відповідачаМіністерства оборони України, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168,
провизнання протиправним та скасування п.68 протоколу від 12.01.2024 № 1/в; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про:
- визнання протиправним п. 68 протоколу Міністерства оборони України від 12.01.2024 №1/в про відмову у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, щ призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;
- зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як особі, яка втратила частково працездатність без встановлення інвалідності - 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №675.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що отримав травму під час проходження військової служби, яка пов'язана із захистом Батьківщини. Позивачу встановлено 15% втрати працездатності. Проте відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з пропуском тримісячного строку після звільнення.
Відповідач 10.06.2024 р. подав відзив на позов, де зазначив, що позивача звільнено з військової служби 12.07.2023 р., а втрату працездатності встановлено 30.10.2023 р., тобто понад тримісячний термін після звільнення. Крім того, позивач самостійно звернувся до штатної ВЛК.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач проходив військову службу за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .
1 та 27 грудня 2022 року позивач отримав травми під час безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2023 р. № 193 позивача звільнено з військової служби у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі хвороби.
Витягом з протоколу засідання штатної ВЛК 18 Регіональної ВЛК від 25.10.2023 р. № 3872 підтверджено, що травма позивача пов'язана із захистом Батьківщини.
За висновком МСЕК від 30.10.2023 р. ступінь втрати професійної працездатності становить 15%.
Пунктом 68 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.01.2024 р. №1/в позивачу відмовлено у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, оскільки втрату працездатності встановлено понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ст.41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
Статтею 16 Закону №2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Частиною 1 ст.16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону №2011-XII).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок №975.
Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Суд зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності обмежено:
тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;
причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов'язків військової служби.
Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23.10.2018р. у справі №161/69/17 та від 12.03.2019р. у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.04.2024р., повертаючи справу №540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки медико-соціальної експертної комісії у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, суд доходить висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності відраховується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв'язку із наявністю об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.
Позивача звільнено з військової служби 12.07.2023 р., тобто тримісячний строк закінчувався 12.10.2023 р., а довідка МСЕК встановлення часткової втрати працездатності датована 30.10.2023 р.
Проте, суд виходить з того, що підставою звільнення позивача з військової служби було виховання дитини, хворої на тяжкі хвороби, що саме по собі може бути поважною причиною пропуску встановленого строку. Крім того, суд враховує, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з 08.08.2023 р. з м. Херсона. Висновку МСЕК про встановлення часткової втрати працездатності передували тривалі обстеження. Тримісячний термін пропущено лише на 18 днів.
Враховуючи викладене в сукупності, суд вважає, що позивачем пропущений тримісячний строк з об'єктивних, незалежних від нього причин.
Відтак, оскаржуване рішення про відмову у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги є протиправним та належить скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, суд виходить з того, що задоволення такої вимоги буде втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В контексті приписів ч. 2 ст. 2 КАС України рішення відповідача про відмову у призначенні спірної допомоги не є таким, що прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного в пункті 68 протоколу засідання № 1/в від 12 січня 2024 року, про відмову в призначенні солдату в запасі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей; зобов'язання Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини, з урахуванням висновків суду викладених у рішенні суду.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (зареєстрована адреса: АДРЕСА_2 ; фактична адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) про визнання протиправним п. 68 протоколу Міністерства оборони України від 12.01.2024 №1/в про відмову у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, щ призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як особі, яка втратила частково працездатність без встановлення інвалідності - 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №675 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного в пункті 68 протоколу засідання № 1/в від 12 січня 2024 року, про відмову в призначенні солдату в запасі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини, з урахуванням висновків суду викладених у рішенні суду.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 02.08.2024 р.
Суддя Н.В. Лісовська