01 серпня 2024 року м. Львівсправа № 380/1803/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2017 рік;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2018 рік;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та щорічної основної відпустки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2017 рік з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення», в тому числі виплаченої на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 та від 21 грудня 2022 року у справі № 380/13491/22;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2018 рік з урахуванням «індексації грошового забезпечення», в тому числі виплаченої на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 та від 21 грудня 2022 року у справі № 380/13491/22;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та щорічної основної відпустки з урахуванням «індексації грошового забезпечення», в тому числі виплаченої на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 та від 21 грудня 2022 року у справі № 380/13491/22.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до вимог чинного законодавства щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та індексація грошового забезпечення включаються до складу місячного грошового забезпечення для обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011), грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551), та щорічної основної відпустки. Однак у 2017 та 2018 роках відповідач безпідставно не включив до складу місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних вище виплат щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та індексацію грошового забезпечення, в тому числі виплачену на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 та від 21 грудня 2022 року у справі № 380/13491/22. Уважаючи зазначену бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на отримання грошового забезпечення у належному розмірі, позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що індексація не є складовою грошового забезпечення, а є компенсаційною виплатою, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання товарів і послуг. Щомісячна додаткова грошова винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць, тобто така винагорода не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця. Така винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться у залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі. Зазначає, що розмір щомісячної грошової винагороди протягом усього періоду нарахування не враховується під час нарахування одноразових видів грошового забезпечення (грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, вихідна допомога при звільнені тощо), а також під час нарахування пенсії військовослужбовців, які набули право на її отримання. Отже, під час здійснення розрахунку та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за спірні періоди командування військової частини НОМЕР_1 у своїй діяльності керувалося виключно вимогами чинного законодавства та виконувало їх у повному обсязі, тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинних нормативно-правових актів. Що стосується врахування індексації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, то відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру та встановлені в межах прожиткового мінімуму. Оскільки грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки є разовою виплатою, тому відповідно до законодавства України така виплата індексації не підлягає.
Зважаючи на викладене, у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 26 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 09 лютого 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача відомості про усі суми та види нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення за період з січня 2017 року по день його звільнення з військової служби та у зв'язку із звільненням з військової служби, а також індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 та від 21 грудня 2022 року у справі № 380/13491/22.
Ухвалою суду від 13 червня 2024 року витребувано у відповідача відомості про усі суми та види нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення за період з січня 2017 року по день його звільнення з військової служби та у зв'язку із звільненням з військової служби, а також індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 та від 21 грудня 2022 року у справі № 380/13491/22.
Витребувані докази відповідач надав разом з відзивом на позовну заяву.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 18 грудня 2015 року.
Сторонами у справі не заперечується та обставина, що у спірні у цій справі періоди позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 вересня 2018 року № 194 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 21 вересня 2018 року.
Відповідно до цього наказу грошову допомогу на оздоровлення позивач отримав, крім цього вирішено виплатити позивачу грошову компенсацію за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2018 рік в сумі 6674,40 грн.
Зі змісту наданих відповідачем карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2017-2018 роки видно, що за вказаний період позивачу виплачено, зокрема:
- матеріальну допомогу на оздоровлення: у серпні 2017 року в сумі 4786,25 грн та у травні 2018 року в сумі 10011,68 грн;
- грошову компенсацію за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2018 рік у жовтні 2018 року в сумі 6674,40 грн;
- щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з січня 2017 року по березень 2018 року.
Крім цього, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі № 380/3330/20, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015, 2016, 2017, 2018 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 21 вересня 2018 року.
Також суд встановив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03 вересня 2016 року по 21 вересня 2018 року; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03 вересня 2016 року по 21 вересня 2018 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції: «Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року та з 01 березня 2018 року по 21 вересня 2018 року з врахуванням базового місяця індексації - березень 2018 року»; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі № 380/13491/22 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №380/13491/22 скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено частково; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ігнорування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 21 вересня 2018 року; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 21 вересня 2018 року, враховуючи вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 б/н після звільнення з військової служби ОСОБА_1 було нараховано та виплачено індексацію згідно з рішеннями судів у справі № 380/4996/20 - у березні 2021 року в сумі 63304,98 грн та у справі № 380/13491/22 - у грудні 2023 року в сумі 245636,20 грн.
Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та індексації грошового забезпечення під час обрахунку: грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону № 2011, за 2017-2018 роки; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551; щорічної основної відпустки, звернувся з цим позовом до суду.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За змістом частин першої-четвертої статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною до 01 березня 2018 року, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011 передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260, чинна до 20 липня 2018 року), якою визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (пункт 1.1).
Згідно з пунктом 30.1 розділу ХХХ Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу першого пункту 30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260, чинний з 20 липня 2018 року), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби регулюється розділом XXХІ Порядку № 260.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 3 розділу XXХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - також Постанова № 889) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):
з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Пунктом 2 Постанови № 889 передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 595).
Пунктом 8 Інструкції № 595 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Інструкція № 595 втратила чинність з 16 грудня 2016 року у зв'язку з виданням Міністерством оборони України наказу від 24 жовтня 2016 року № 550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 550).
Пунктом 8 Інструкції № 550 також, як і пунктом 8 Інструкції № 595, передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Суд встановив, що у 2017-2018 роках позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення.
При звільненні з військової служби позивачу було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2018 рік.
Крім цього, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі № 380/3330/20, яке набрало законної сили, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 21 вересня 2018 року.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та обставина, що до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення вказаних вище виплат, відповідач не включив щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889, та індексацію грошового забезпечення. Цю обставину відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує.
Щодо невключення відповідачем щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення грошової допомоги на оздоровлення у 2017 році, суд зазначає таке.
Системний аналіз наведених вище норм вказує, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, видав Постанову № 889, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.
Зі змісту Постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, виплачувалась позивачу з січня 2017 року по березень 2018 року кожного місяця, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.
Отже, у спірному випадку, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатися одноразовою та має бути включена до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення у 2017 році.
Водночас суд відзначає, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Ураховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011 та Постанови № 889, а не Інструкцій № 260, № 595 та № 550.
Така ж правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд доходить висновку, що відповідач протиправно не включив до складу місячного грошового забезпечення позивача, з якого здійснено нарахування грошової допомоги на оздоровлення у 2017 році, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889.
Щодо невключення відповідачем індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення грошової допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також щорічної основної відпустки, суд зазначає таке.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282).
Згідно із абзацом другим статті 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною шостою статті 2 Закону № 1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із статтею 6 Закону № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначено право громадян на інші соціальні гарантії.
Відповідно до вказаної статті законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно з положеннями статті 19 Закону № 2017 державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Суд зазначає, що індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі для військовослужбовців.
Під час вирішення питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017, Закону № 1282 та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункова величина під час нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також щорічної основної відпустки.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Так, Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, з вищенаведених норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, слідує, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також щорічної основної відпустки.
Як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами відповідач нарахував та виплатив позивачу грошову допомогу на оздоровлення у 2017-2018 роках, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також щорічної основної відпустки без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, оскільки нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення відповідач провів лише на виконання судових рішень у справах №№ 380/4996/20, 380/13491/22 у березні 2021 року та у грудні 2023 року відповідно.
Отож, з огляду на те, що індексація грошового забезпечення під час проходження військової служби та звільнення з неї позивачу не була нарахована та виплачена, позивач має право на перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2018 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також щорічної основної відпустки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 820/3423/18, який на підставі приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом під час вирішення спірних правовідносин.
Посилання відповідача на те, що оскільки грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки є разовою виплатою, то відповідно до законодавства України така виплата індексації не підлягає, суд оцінює критично, оскільки предметом цього позову є не питання проведення індексації грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, а питання включення виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати.
Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та індексації грошового забезпечення під час обрахунку позивачу: грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону № 2011, за 2017-2018 роки; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551, та щорічної основної відпустки.
З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, суд уважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 :
- здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішень суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 та від 21 грудня 2022 року у справі № 380/13491/22;
- здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішень суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 та від 21 грудня 2022 року у справі № 380/13491/22;
- здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та щорічної основної відпустки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішень суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 та від 21 грудня 2022 року у справі № 380/13491/22.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та індексації грошового забезпечення під час обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішень суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 та від 21 грудня 2022 року у справі № 380/13491/22.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення під час обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішень суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 та від 21 грудня 2022 року у справі № 380/13491/22.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення під час обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та щорічної основної відпустки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та щорічної основної відпустки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішень суду від 24 вересня 2020 року у справі № 380/4996/20 та від 21 грудня 2022 року у справі № 380/13491/22.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 01 серпня 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна