справа № 380/23779/23
02 серпня 2024 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), в якій позивач просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 2798,22 грн - суму заборгованості зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій та пені.
Ухвалою від 16.10.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду, позивачу за період з 01.02.2010 по 31.07.2010 нараховано страхові внески в сумі 2798,22 грн. Оскільки заборгованість відповідачем не сплачена, просить стягнути таку в судовому порядку.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву вказує, що вимога про сплату боргу в сумі 2798,22 грн скасовано в судовому порядку. Звертає увагу, що Постановою Господарського суду Львівської області від 20.10.2019 у справі № 28/32 позивача визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Просить стягнути витрати на професійну правову допомогу.
Представник відповідача подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій та пені відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заборгованість позивача складає 2798,22 грн .
Виходячи з того, що відповідач самостійно не сплатив суму заборгованості в розмірі 2798,22 грн, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходив з такого.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058 визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначається коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Згідно із статтею 12 Закону № 1058 - страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками є роботодавці, а саме: фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Частиною шостою статті 19 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місяця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування. Згідно із частини 5 статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Несплата платником страхових внесків, є порушення статті 46 Конституції України, зокрема прав найманих працівників щодо їхнього пенсійного забезпечення.
Стаття 15 Закону № 1058, підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі Інструкції № 21-1), визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в частині першій статті 14 цього Закону, а саме: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок).
Відповідно до пункту шостого статті 20 Закону № 1058 і пункту п'ятого Інструкції № 21-1, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 17 Закону № 1058, страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Так, у статті 106 Закону № 1058, визначено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 8.1 Інструкції № 21-1 передбачено, що стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі
страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Як видно з розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду, поданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.02.2010 по 31.07.2010 нараховано страхові внески, а саме: за лютий 2010 року в сумі 358,18 грн, за березень 2010 року в сумі 765,60 грн, за квітень місяць 2010 року в сумі 341,08 грн, за травень 2010 року в сумі 503,36 грн, за червень 2010 року в сумі 503,36 грн, за липень 2010 року в сумі 156,64 грн.
Страхові внески нараховані та не сплачені позивачем, виникла заборгованість перед Пенсійним фондом в сумі 2798,22 грн.
Відповідно до частини 15 статті 106 Закону № 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Щодо посилання представника відповідача на визнання позивач банкрутом, суд вказує на таке.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлені Кодексом України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (надалі КУзПБ).
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень КУзПБ встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
У відповідності до статті 90 КУзПБ, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:
1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника;
4) відновлено платоспроможність/боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;
5) затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;
6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;
7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України;
8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника
9) в інших випадках, передбачених законом.
Як видно з ухвали Господарського суду Львівської області від 06.12.2019 у справі №28/32 провадження у справі № 28/32 про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 90 КУзПБ, а отже відсутні підстави вважати погашеними вимоги конкурсних кредиторів, в тому числі вимоги Пенсійного фонду.
Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (пункт 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18).
Окрім того, згідно підпункту 65.10.4. пункту 65.10 статті 65 Податкового кодексу України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
З огляду на наведене, суд зазначає, що сам факт реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи та внесення 22.01.2020 до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця жодним чинним не припинив зобов'язання позивача щодо сплати нарахованих та не сплачених страхових внесків.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 380/14990/22 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу від 05.10.2022 № Ф-63, винесену Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо сплати ОСОБА_1 недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З цього приводу суд зазначає, що скасування вимоги від 05.10.2022 № Ф-63 щодо сплати ОСОБА_1 недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, жодним чинним не спростовує факту наявності заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі страхових внесках перед пенсійним органом.
З врахуванням викладеного, оскільки відповідач не виконав покладений на нього обов'язок щодо сплати заборгованості, то суд вважає, що існують достатні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій та пені в розмірі 2798,22 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) суму заборгованості зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій та пені в розмірі 2798 (дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн 22 коп.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.