01 серпня 2024 рокусправа № 380/19722/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Дрогобицької міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача АТ «Таскомбанк» про оскарження рішень та дій державного виконавця, -
встановив:
До суду надійшла позовна заява Дрогобицької міської ради Львівської області (адреса:82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл.Ринок, 1, ЄДРПОУ 04055972, далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: 79000, Львівська обл., м. Львів, пл.Шашкевича,1, далі - відповідач), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача АТ «Таскомбанк» (адреса: 010032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ЄДРПОУ 09806443, далі - третя особа) у якій (з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог) позивач просить:
- скасувати постанову державного виконавця ВП №71945139 від 06.06.2023 про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою від 28.08.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 20.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою від 31.10.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача АТ «Таскомбанк».
Ухвалою від 13.12.2023 клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено, суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 24.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 28.05.2024 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Позиція позивача:
Позивач вказує на те, що майно про яке йдеться в рішенні суду у справі №914/694/22 від 02.02.3023 після визнання його відумерлою спадщиною за результатами розгляду справи №442/3046/20, відтак на дані правовідносини розповсюджуються норми ЦК України. Вважає, що відповідач при винесенні спірної постанови не врахував вимоги статей 27, 45, 51, 57 Закону України «Про виконавче провадження» та статей 39,41 Закону України «Про іпотеку». Звертає увагу на те, що вартість предмету іпотеки визначається при його примусовому виконанні на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Натомість, в оскаржуваній постанові виконавець розмір вимог визначених у рішенні суду визначив як вартість предмету іпотеки та здійснив саме з цієї суми розрахунок виконавчого збору. Просить позов задоволити. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.
Заперечення відповідача:
Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до резолютивної частини наказу №914/694/22, виданого 02.02.2023 Господарським судом Львівської області, необхідно звернути стягнення на об'єкт нерухомого майна будинок номер 1/1 за адресою м. Дрогобич Львівської обл., вул. Козацька, що належав ОСОБА_1 та відповідно до постанови Апеляційного суду Львівської області від 25.03.2021 (справа №442/3046/20) передано у власність Дрогобицької міської ради в рахунок часткового погашення заборгованості пере АТ «Таскомбанк» за кредитним договором №32/33/308 від 22.08.2007 в розмірі 85018,24 дол. США, що складається з повного погашення заборгованості за відсотками по кредиту в розмірі 18265,93 дол. США та часткового погашення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 66752,31 дол. США, шляхом проведення електронних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Таким чином, заборгованість згідно виконавчого документу становить 85018,24 дол. США. Вважає покликання позивача на положення ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» помилковим та безпідставним, оскільки нею не визначено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а визначено порядок розподілу стягнутих з боржника грошових сум. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
16.04.2024 надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи без їх участі.
Пояснення від третьої особи не надходили. Надійшли клопотання від представника третьої особи про розгляд справи без їх участі.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП №71945139 з примусового виконання наказу №914/694/22 від 02.02.2023 ,виданого Господарським судом Львівської області про звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна:будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_1 та відповідно до постанови Апеляційного суду Львівської області від 25.03.2021 (справа №442/3046/20) передано у власність Дрогобицької міської ради в рахунок часткового погашення заборгованості перед АТ «Таскомбанк» за кредитним договором №32/33/308 від 22.08.2007 в розмірі 85018,24 доларів США, що складається з повного погашення заборгованості за відсотками по кредиту в розмірі 18265,93 доларів США та часткового погашення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 66752,31 доларів США, шляхом проведення електронних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
06.06.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71945139 та скеровано боржнику до виконання, стягувану до відома.
06.06.2023 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору на підставі ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» з боржника: Дрогобицької міської ради Львівської області в розмірі 8501,82 долари США.
Не погоджуючись з правомірністю винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 06.06.2023 ВП№71945139, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Стаття 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII,визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст..3 вказаного Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази.
За змістом пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби можуть бути лише: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
В силу положень ч.4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно ч.1,2 ст..27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Відповідно до резолютивної частини наказу №914/694/22, від 02.02.2023, виданого Господарським судом Львівської області: «звернути стягнення на об'єкт нерухомого майна:будинок 1/1, що знаходиться за адресою м. Дрогобич, Львівської області, вул.. Козацька, що належав ОСОБА_1 та відповідно до постанови Апеляційного суду Львівської області від 25.03.2021 (справа №442/3046/20) передано у власність Дрогобицької міської ради в рахунок часткового погашення заборгованості перед АТ «Таскомбанк» за кредитним договором №32/33/308 від 22.08.2007 в розмірі 85018,24 доларів США, що складається з повного погашення заборгованості за відсотками по кредиту в розмірі 18265,93 доларів США та часткового погашення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 66752,31 доларів США, шляхом проведення електронних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.»
Таким чином, заборгованість згідно виконавчого документу становить 85018,24 дол. США.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що законодавство на момент винесення постанови визначає відсоткове визначення розміру виконавчого збору від суми, що підлягає примусовому стягненню, тобто стягнення виконавчого збору прямо залежить від того, в якому розмірі підлягає примусовому стягненню сума заборгованості.
Відтак, відповідачем з дотриманням вимог ст..27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено спірну постанову та визначено суму виконавчого збору в розмірі 8501,82 долари США.
Щодо доводів позивача про неврахування відповідачем при винесення спірної постанови положень ст..45 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст..45 Закону України «Про виконавче провадження», розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Відтак, дана норма регулює порядок розподілу стягнутих з боржника грошових сум, а не порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Відтак, покликання позивача на вказану норма є помилковим та безпідставним.
Щодо покликань позивача на положення Закону України «Про іпотеку», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.7 ст..51 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» регулює реалізацію предмета іпотеки за рішенням суду, а саме:
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються:
загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;
опис нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності);
спосіб реалізації предмета іпотеки;
пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Відстрочка виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається у разі, якщо:
іпотеку включено до іпотечного пулу;
відстрочка може призвести до істотного погіршення фінансового стану іпотекодержателя;
проти іпотекодавця чи іпотекодержателя відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» врегульовує порядок реалізації предмета іпотеки на електронному аукціоні, а саме:
Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Реалізація переданого в іпотеку права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) при зверненні стягнення на таке право здійснюється на прилюдних торгах.
5-2. розділу VI Закону України «Про іпотеку», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов'язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.
Відтак, дані норми Закону України «Про іпотеку» регулюють питання реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, а не порядок та спосіб винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.
Відтак, покликання позивача на вказані норми Закону України «Про іпотеку» є помилковим та безпідставним.
Таким чином, оскільки судом не встановлено вчинення відповідачем протиправних дій та бездіяльності, заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, такий не належить стягувати зі сторін.
Керуючись статтями 72-76, 139, 241-246, 250, 268, 272, 287, 293, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна