01 серпня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5113/24
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви),-
31.07.2024 до Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В заяві представник позивача просить суд:
- зупинити дію постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оформленої у формі «Картки обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного, офіцера запасу та кандидата на військову службу за контрактом для визначення придатності до військової служби» від 22.07.2024 року щодо висновку придатності до військової служби до набрання законної сили рішенням у цій справі;
- зупинити дію повістки на відправку про обов'язок ОСОБА_1 26.07.2024 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішення у цій справі.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник вказує, що 22.07.2024 Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову про придатність до військової служби та зазначено про це у «Картці обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного, офіцера запасу та кандидата на військову службу за контрактом для визначення придатності до військової служби».
При цьому, були допущені істотні порушення при проведенні військово-лікарської експертизи та неналежний медичний огляд, на підставі необ'єктивної оцінки стану здоров'я, а також не виконання лікарями ВЛК усіх необхідних процедур проведення огляду, а також противоправні дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зумовили прийняття ним противоправної постанови, оформленої у формі «Картки обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного, офіцера запасу та кандидата на військову службу за контрактом для визначення придатності до військової служби» від 22.07.2024.
В свою чергу, оскарження постанови військово-лікарської комісії до суду не зупиняє її дії, при цьому спірна постанова є підставою для призову позивача на проходження військової служби, що позбавить право останнього на захист своїх прав під час розгляду справи у суді, у тому числі надавати показання в суді у якості свідка, а також істотно ускладнить виконання рішення суду щодо повторного медичного огляду позивача, у разі задоволення позовної заяви, а відтак розгляд справи втратить будь-який сенс внаслідок неможливості його виконання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.153 КАС України заява про забезпечення позову подається, крім іншого, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст.153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Так, забезпечення позову - це вжиття судом визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 ст.151 КАС України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та обов'язків.
Як вже встановлено судом вище, фактично позивач аргументуючи підстави для вжиття заходів забезпечення позову посилається на очевидну протиправність дій та рішень прийнятих відповідачами за результатами проведення медичного обстеження та вчинення в подальшому на підставі таких дій мобілізаційного призначення щодо проведення процедури мобілізації.
В даному випадку суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, а саме, щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Суд зауважує, що підстави вважати, що мобілізаційне розпорядження (повістка на відправку) чи рішення які оскаржуються позивачем мають очевидні ознаки протиправності, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають з'ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.
Подання в майбутньому позовної заяви, предметом якої буде являтись, зокрема, законності рішення за результатами проведеного медичного обстеження та прийняття рішення про придатність до військової служби, не може слугувати беззаперечним доказом того, що такі рішення суб'єктів владних повноважень є очевидно протиправними.
Суд звертає увагу заявника, що встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, на аргументах протиправності якої ґрунтується мотивувальна частина поданої заявником заяви про забезпечення позову, можливо на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, під час розгляду судової справи по суті.
Відтак, на переконання суду, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
У рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, а тому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 156, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА