01 серпня 2024 року № 320/24353/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Рівненській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу від 17.05.2023 № 262540011929;
- зобов'язати відповідача зарахувати до трудового стажу позивача періоди роботи з 16.01.1979 по 15.05.1979, з 16.07.1979 по 04.05.1981, з 06.05.1981 по 11.10.1983, з 12.10.1983 по 17.08.1984, з 18.08.1984 по 26.05.1986, з 16.06.1986 по 06.11.1991, з 20.07.1995 по 31.12.1998;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 11.05.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови відповідача у призначенні пенсії з огляду на відсутність необхідного трудового стажу. Стверджує, що зазначення в трудовій книжці НОМЕР_1 зміни прізвища у зв'язку з одруженням не є підставою для не зарахування до страхового стажу період роботи, відображений у трудовій книжці оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсію.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
22.11.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що до страхового стажу не зараховано період роботи, відображеній в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 12.05.1977, оскільки титульний лист трудової книжки оформлений з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме, зміна прізвища позивача не завірено належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки від 19.04.2023 № 3005-5002718229 позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Після досягнення пенсійного віку позивач звернувся до Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою № 5742 про призначення пенсії за віком. Згідно розписки-повідомлення до заяви було додано: довідку РНОКПП, паспорт, анкета, довідку про взяття на облік переміщеної особи, копія свідоцтва про одруження, трудова книжка НОМЕР_1 , пам'ятка пенсіонера.
За принципом екстериторіальності подана позивачем заява та додані до неї документи були передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області № 17.05.2023 № 262540011929 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
У вказаному рішенні зазначено:
- пенсійний вік визначений статті 26 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років;
- вік заявниці 60 років 0 місяців 29 днів;
- необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років;
- страховий стаж особи становить 15 років 2 місяців 0 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.01.1979, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме, на титульній сторінці трудової книжки зміна прізвищ не завірено відтиском печаток;
- до заяви про призначення пенсії долучено скановану копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ;
- відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 до заяви додаються скановані копії оригіналів документів.
Листом від 19.05.2023 позивачу надіслано рішення про відмову у призначенні пенсії № 17.05.2023 № 262540011929.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до статті 62 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 січня 2022 року у справі № 219/4003/17, від 28 грудня 2021 року у справі №539/1398/17, від 12 грудня 2019 року у справі №219/2866/17, від 21 листопада 2019 року у справі №701/1232/16-а, від 08 травня 2018 року у справі № 559/484/17, від 07 листопада 2019 року у справі № 686/19477/16.
Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції № 58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
До прийняття наведеної вище Інструкції № 58 порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис у трудовій книжці працівника, має право вносити виправлені відомості у порядку, передбаченому Інструкцією.
Судом досліджено трудову книжку ОСОБА_1 НОМЕР_1 .
На першій сторінці вказаної трудової книжки містить дата її заповнення - 16.01.1979. Також на першій сторінці вказаної трудової книжки міститься прізвище ( ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказані зміни прізвища скріплені печаткою підприємства.
Також на обороті титульної сторінки трудової книжки містяться наступні записи:
1) Прізвище ОСОБА_3 змінене на прізвище ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 виданим Феодосійським РАГС 06.03.1982, інспектор ОК військового санаторію Кислюк (підпис);
2) Прізвище ОСОБА_4 змінено на ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_5 виданим Феодосійським РАГС 10.05.1984, інспектор Кислюк (підпис);
3) Прізвище ОСОБА_3 змінена на ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_6 від 15.04.1988.
Вказані зміни прізвища скріплені печаткою підприємства та підписом відповідальної особи.
Матеріали справи містять свідоцтво про шлюб НОМЕР_6 від 15.04.1988.
Згідно статті 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.
На переконання суду, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Суд також враховує, що обов'язок належного оформлення таких документів як трудова книжка покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, обставини, які підлягають встановленню у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі (1977 рік), при цьому враховує ступінь вини позивача (її відсутність).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, стосовно якої ведеться трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Верховний суд у своїх постановах від 28.02.2019 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, суд зазначає, що чинним трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем його трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Також судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 містить наступні записи про трудову діяльність позивача:
1) 16.01.1979 - прийнята на роботу кухонної робітниці;
2) 15.05.1979 - звільнена за власним бажанням;
3) 16.07.1979 - зарахована на посаду прибиральниці;
4) 01.09.1979 - переведена на 0,5 ставки прибиральниці;
5) 20.12.1979 - переведена на 0,5 ставки гардеробниці;
6) 01.05.1980 - рахувати прибиральницею на 0,5 ставки;
7) 01.07.1980 - переведена на повну ставку прибиральниці;
8) 01.09.1980 - переведена на 0,5 ставки прибиральниці;
9) 04.05.1981 - звільнена за власним бажанням;
10) 06.05.1981 - прийнята санітаркою прийомного відділення санаторію;
11) 08.06.1983 - переведена поваром в дитячий санок;
12) 11.10.1983 - звільнена;
13) 06.05.1981 - прийнята поваром в дитячий садок № 7;
14) 17.08.1984 - звільнена
15) 23.08.1984 - прийнято тимчасово поваром;
16) 26.05.1986 - звільнена з роботи за власним бажанням у зв'язку з виїздом для роботи на Крайню Північ;
17) 16.06.1986 - зарахована на посаду повара;
18) 06.11.1991 - звільнена по догляду за дитиною дошкільного віку;
19) 20.07.1995 - прийнята оператором автоцистерн;
20) 01.02.1996 - переведена оператором товарним 2 розряду;
21) 01.06.1996 - переведена оператором товарним 3 розряду;
22) 01.07.2000 - переведена оператором товарним 4 розряду;
23) 08.07.2010 - присвоєно 5 розряд;
24) 16.03.2014 - звільнена
Судом встановлено, що у вказаній трудовій книжці позивача вказано посади де працював позивач, містяться дати прийняття на роботу та звільнення, міститься номери наказів про прийняття на роботу та звільнення, як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, містять прізвище та ініціали особи яка зробила ці записи.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
При розгляду даної справи суд також враховує, що обставини, які підлягають встановленню і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховує ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відмова органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправною.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17.05.2023 № 262540011929 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи, з 16.01.1979 по 15.05.1979, з 16.07.1979 по 04.05.1981, з 06.05.1981 по 11.10.1983, з 12.10.1983 по 17.08.1984, з 18.08.1984 по 26.05.1986, з 16.06.1986 по 06.11.1991, з 20.07.1995 по 31.12.1998, суд зазначає таке.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача, як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17.05.2023 № 262540011929 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи, що відображений у трудовій книжці Серії НОМЕР_1 від 16.01.1979, призначити та виплатити пенсію за віком, починаючи з дати звернення за її призначенням, а саме з 11.05.2023.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірного рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволено, відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати, які мали бути понесені позивачем у вигляді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн. підлягають стягненню до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17.05.2023 № 262540011929 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка, буд. 7; код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) до загального трудового стажу періоди роботи з 16.01.1979 по 15.05.1979, з 16.07.1979 по 04.05.1981, з 06.05.1981 по 11.10.1983, з 12.10.1983 по 17.08.1984, з 18.08.1984 по 26.05.1986, з 16.06.1986 по 06.11.1991, з 20.07.1995 по 31.12.1998, що відображені у трудовій книжці Серії НОМЕР_1 від 16.01.1979.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка, буд. 7; код ЄДРПОУ 21084076) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 11.05.2023.
5. Стягнути в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка, буд. 7; код ЄДРПОУ 21084076).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.