31 липня 2024 року № 320/9835/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 0006750704 від 26.10.2021, № 0006740703 від 26.10.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято за відсутності у діях позивача порушень приписів податкового законодавства, на підставі висновків акта перевірки, які не відповідають дійним обставинам справи. Так, на думку позивача, є помилковими висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем порядку обліку товарних запасів (палива та газу) за місцем їх реалізації на АЗС, що передбачено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Так, позивачем на АЗС виконано всі вимоги податкового законодавства для ведення обліку пального, а саме: - реалізовує весь товар, включаючи всі його надлишки, лише через реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО). Робота паливо-роздавальних колонок АЗС напряму пов'язана з РРО, тому навіть технічно неможливо реалізовувати паливо без застосування РРО, що відповідає вимогам Інструкції №2811. Відповідачем не встановлені факти реалізації товару поза РРО, тобто без його використання; - обліковує нафтопродукти та газ відповідно до вимог законодавства з бухгалтерського обліку та Інструкції №281, а саме: (1) веде облік пального у журналах обліку нафтопродуктів та журналах оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу, що надходив на АЗС (копії додаються до позовної заяви) та (2) щоденно роздруковує фіскальні звітні чеки (Z-звіти); - здійснює щомісячну інвентаризацію товару відповідно до положень Інструкції №281, в якій відображається обліковане пальне, з урахуванням обсягу прийнятого та фактично реалізованого товару, а також залишків такого пального; - щоденно формує дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого пального у літрах.
Щодо порушення п. 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, яким визначено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками, позивач зазначає, що у вказаний в акті перевірки період з 18.04.2020 по 29.04.2020 акцизний склад позивача (уніфікований номер 1004819) був обладнаний рівнемірами-лічильниками рівня товарів (продукції) у резервуарі. Рівнеміри-лічильники, що встановлені позивачем, цілком відповідають вимогам законодавства та мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до чинного законодавства. Стверджує, що товариство у відповідності до Порядку, подало ЗВТ на періодичну повірку з дотриманням міжповірочних інтервалів, оскільки на момент подання заяви строк дії позитивного результату повірки не закінчився. Проте, у зв'язку з тим, що законодавство встановлює тривалість проведення повірки ЗВТ до 15 робочих днів, позитивні результати повірки товариство отримало після строку дії попередньої повірки. Таким чином, позивачем було дотримано вимоги законодавства щодо отримання позитивних результатів повірки, а відсутність позитивного
результату повірки сталося не з вини товариства, оскільки ним було подано ЗВТ на періодичну повірку з дотриманням міжповірочних інтервалів. ТзОВ «Альянс Холдинг» не використовувало у своїй господарській діяльності паливороздавальних колонок без успішних результатів повірки (притягнення до відповідальності ТзОВ «Альянс Холдинг» було б законним, у випадку якщо б: а) паливороздавальні колонки не отримали позитивних результатів повірки; б) були б встановлені інші паливороздавальні колонки ніж ті, що були тимчасово не повірені). Оскільки вищезазначених подій не настало, в даному випадку відсутній склад податкового правопорушення, передбаченого пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність правових підстав. Вважає, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем правомірно і відповідно до вимог податкового законодавства. Проведеною перевіркою встановлені підстави для проведення донарахування податкового зобов'язання та прийняття оскаржуваних рішень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 адміністративну справу прийнято до провадження та вирішено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у Миколаївській області на підставі наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 16.09.2021 №1738-п проведена фактична перевірка АЗС №5101 з магазином, що належить ТОВ «АЛЬЯНС ХОЛДИНГ», розташованої за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 21-А, за результатами якої складений акт від 04.10.2021 №7222/14/90/07/34430873.
У ході проведення перевірки встановлено, що згідно наведених до перевірки паспортів колонок паливороздавальних типу QUANTIUM 510, заводські номери : D1322275, D1349145, та газороздавальна колонка BMP 512 LPG-U, заводський №2319 у всіх паспортах відсутні дані про
позитивні результати повірки проведеної відповідно до законодавства за період з 18.04.2020 по 29.04.2020. В перевіреному періоді встановлено, що повірка проведена 17.04.2019 - наступна 30.04.2020. Тобто, міжповірочний інтервал більше одного року, остання повірка датована 30.04.2021.
Згідно електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на електронній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані, поданих до органу ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку, встановлено, що через РРО з фіскальним номером 3000746304 товариство протягом періоду з 18.04.2020 по 29.04.2021 проводились розрахункові операції з реалізації наступних нафтопродуктів: Бензину 95 А-95-ЄВРО-5-Е5 продано 18413,85 літрів на загальну суму 438771,38 грн, скрапленого газу продано 58 765,28 літрів на загальну суму 253 818,20 грн, дизпалива VPDVP ДП-3- Євро - 5 - ВО було продано 1516,74 літрів на загальну суму 58510,05 грн.
Таким чином, у період з 18.04.2020 по 29.04.2020 ТОВ «Альянс Холдинг» здійснювало відпуск нафтопродуктів з акцизного складу з уніфікованим номером №1004819 через три місця відпуску нафтопродуктів наливом з акцизного складу, які не були обладнані витратомірами-лічильниками, чим порушено п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПКУ.
Крім того у ході проведення перевірки здійснено перевірку фактичних залишків нафтопродуктів на АЗС. Перевірка проводилася об'ємно- масовим статистичним методом вимірювання шляхом співставлення даних обліку: звітів АЗС за формою 17-НП, даних РРО (показники Х-звіту №691 за 22.09.2021 станом на 11год. 50 хв.) з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервурах з використанням метроштока та градуювальних таблиць, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.
Також під час перевірки встановлено, що на АЗС реалізується газ з надземного резервуару, що оснащений процентоміром. Касир торгівельної зали здійснив в присутності перевіряючих перевірку залишків скрапленого газу у резервуарі за допомогою процентоміра.
Перевірка проводилася об'ємним методом вимірювання шляхом співставлення даних обліку: звітів АЗС за формою 17-НП, даних РРО (показники Х-звіту) за 22.09.2021 з показниками процентоміра на резервуарі.
Перевіркою встановлено ведення з порушенням обліку товарних запасів, що на момент перевірки знаходились у місці продажу, а саме в продажу знаходився не облікований надлишок нафтопродуктів з урахуванням газу скрапленого у кількості 2030,24 л. на загальну суму 43 647,67 грн. по ціні реалізації, чим порушено п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
За наслідками перевірки відповідачем прийнято ППР № 0006740703 від 26.10.2021, яким здійснено нарахування штрафних санкцій у розмірі 87 349 гривень за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку та № 0006750704, яким здійснено нарахування штрафних санкцій у розмірі 60000 (20000 *3) за не обладнання 3 витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України.
15.02.2023 позивачем отримано рішення про результати розгляду скарг по ППР, якими
відмовлено у задоволені.
Вважаючи вказані податкові повідомленні рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Щодо податкового повідомлення-рішення від № 0006740703 від 26.10.2021, яким здійснено нарахування штрафних санкцій у розмірі 87 349 гривень за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, суд зазначає наступне.
За змістом пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Пунктом 128-1.1 статті 128 ПК України установлено, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового, та/або масового витратоміра на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах "д"-"ж" підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.
Як убачається з акту перевірки, у ході проведення перевірки встановлено, що згідно наведених до перевірки паспортів колонок паливороздавальних типу QUANTIUM 510, заводські номери : D1322275, D1349145, та газороздавальна колонка BMP 512 LPG-U, заводський №2319 у всіх паспортах відсутні дані про позитивні результати повірки проведеної відповідно до законодавства за період з 18.04.2020 по 29.04.2020. В перевіреному періоді встановлено, що повірка проведена 17.04.2019 - наступна 30.04.2021. Тобто, міжповірочний інтервал більше одного року, остання повірка датована 30.04.2021.
Позивачем до матеріалів справи долучено договір №12/21м від 11.01.2021 на виконання робіт з метрології, згідно умов якого ДП "Миколаївський науково-виробничий центр стандартизаці, метрології та сертифікації" прийняв на себе виконання метрологічних робіт.
Згідно акту здачі-приймання робіт від 30.04.2021 виконавець провів роботи згідно з рахунком-фактурою від 23.04.2021, листом заявкою №1807 від 23.04.2021 - повірку колонок паливнороздавальних для рідкого палива та газу.
30.04.2021 позивачем отримані: Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №124/171, чинне до 30.04.2022 на газороздавальну колонку BMP 512 LPG-U, заводський №2319/16; Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №124/170, чинне до 30.04.2022 на паливнороздавальну колонку типу QUANTIUM 510, заводський номер D1322275 та Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №124/169, чинне до 30.04.2022 на паливнороздавальну колонку типу QUANTIUM 510, заводський номер D1349145.
Таким чином, слід дійти висновку, що товариство у період з 18.04.2020 по 29.04.2020 здійснювало відпуск нафтопродуктів з акцизного складу з уніфікованим номером №1004819 через три місця відпуску нафтопродуктів наливом з акцизного складу, які не були обладнані витратомірами-лічильниками, чим порушено п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПКУ.
Отже, за встановлених обставин суд погоджується з висновком податкового органу про відсутність у позивача позитивного результату повірки на рівнеміри, зазначені в акті перевірки, а тому доходить висновку про правомірне застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з пунктом 128.1-1 статті 128 ПК України, за яким відповідальність настає саме за необладання акцизного складу витратомірами-лічильниками, а в розумінні підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України у разі відсутності позитивного результату повірки акцизний склад вважається необладнаним витратомірами-лічильниками.
Посилання позивача на те, що несвоєчасність повірки не стосується його вини та пов'язана виключно з діями ДП "Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", не обґрунтовані, оскільки саме суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний належно організувати власну господарську діяльність. Організаційні заходи щодо замовлення робіт та послуг з повірки, враховуючи безперервну діяльність АЗС, мають бути вжиті настільки прогнозовано, аби забезпечити реальне виконання вимог закону у відповідній сфері господарської діяльності обома сторонами договору.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0006740703 від 26.10.2021, яким здійснено нарахування штрафних санкцій у розмірі 87 349 гривень за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, суд зазначає наступне.
Як убачається з акту перевірки, у ході проведення перевірки здійснено перевірку фактичних залишків нафтопродуктів на АЗС. Перевірка проводилася об'ємно- масовим статистичним методом вимірювання шляхом співставлення даних обліку: звітів АЗС за формою 17-НП, даних РРО (показники Х-звіту №691 за 22.09.2021 станом на 11год. 50 хв.) з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервурах з використанням метроштока та градуювальних таблиць, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.
Також під час перевірки встановлено, що на АЗС реалізується газ з надземного резервуару, що оснащений процентоміром. Касир торгівельної зали здійснив в присутності перевіряючих перевірку залишків скрапленого газу у резервуарі за допомогою процентоміра.
Перевірка проводилася об'ємним методом вимірювання шляхом співставлення даних обліку: звітів АЗС за формою 17-НП, даних РРО (показники Х-звіту) за 22.09.2021 з показниками процентоміра на резервуарі.
Перевіркою встановлено ведення з порушенням обліку товарних запасів, що на момент перевірки знаходились у місці продажу, а саме в продажу знаходився не облікований надлишок нафтопродуктів з урахуванням газу скрапленого у кількості 2030,24 л. на загальну суму 43 647,67 грн. по ціні реалізації, чим порушено п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР). Відповідно до преамбули Закону, його дія поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
У відповідності до абз. 5 ст. 2 Закону № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Відповідно до абз. 6 ст. 2 Закону № 265-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до п.1, п.2, п.12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Як свідчать матеріали справи, під час перевірки контролюючим органом було встановлено факт відпуску позивачем паливно-мастильних матеріалів без реєстратора розрахункових операцій.
Суд зауважує, що під час фактичної перевірки, перевіряючими ГУ ДПС у Миколаївській області обрахунків фактичних залишків скрапленого газу та нафтопродуктів для встановлення розбіжностей між даними обліку позивача та фактичними залишками товару на АЗС для визначення обставини реалізації ним не облікованого товару на АЗС, не проводилось та Акти про зняття фактичних залишків нафтопродуктів та скрапленого газу на АЗС не складались.
Суд звертає увагу, що фінансова санкція за п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа здійснила реалізацію товару не провівши таку операцію через РРО.
Натомість, документальні докази здійснення позивачем розрахункової операції та не проведення її через РРО в матеріалах перевірки відсутні.
Для визначення обставини реалізації необлікованого товару мала б бути встановлена розбіжність даних обліку нафтопродуктів та скрапленого газу АЗС та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, чого податковим органом зроблено не було.
Крім того, в матеріалах перевірки відсутні докази реалізації позивачем паливно-мастильних матеріалів за місцем перевірки. Отже, сама по собі розбіжність між показниками РРО (х-звіту) (обліковими залишками та фактичними залишками в резервуарах за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортування зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів (усіх типів, марок і видів (залежно від масової частки сірки) визначено Інструкцією Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затв. Наказом Міністерства палива та енергетики України №281/171/578/155 від 20.05.2008р.
Фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінним звітом АЗС за формою №17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/18483/13-а.
Суд звертає увагу, що актом фактичної перевірки не встановлено жодних порушень позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та/або Стандартів бухгалтерського обліку товарів, порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій або реалізацію товару без проведення розрахунків через РРО та/або відсутність на момент перевірки податковим органом первинних документів за місцем реалізації товарів.
До того ж, в акті перевірки не вказано інформації щодо зняття фактичних залишків нафтопродуктів, методів, способів та обладнання, за допомогою яких здійснювалось таке зняття залишків. Таким чином, фактична кількість нафтопродуктів, які зазначені в Додатку №1 до Акту перевірки, не може вважатись достовірною, а відповідно і твердження перевіряючих про те, що позивачем порушено порядок ведення обліку нафтопродуктів у встановленому законом порядку та подальша їх реалізація, не є доведеним.
Отже, суд вважає, що висновки Акту фактичної перевірки є помилковими і такими, що непідтверджені належними доказами, а прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від № 0006740703 від 26.10.2021, яким здійснено нарахування штрафних санкцій у розмірі 87 349 гривень за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є незаконними і підлягає скасуванню.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1273 грн, який сплачений згідно із платіжною інструкцією №79385 від 14.03.2023.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4, ЄДРПОУ 34430873) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006740703 від 26.10.2021.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4, ЄДРПОУ 34430873) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1273 (одна тисяча двісті сімдесят три) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків( 02068, м.Київ, вул.Кошиця, 3, ЄДРПОУ 44082145).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.