79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
22 жовтня 2010 р. № 2а-6757/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Качур Р.П.,
за участю секретаря судового засідання - Подібки М.З.
Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство
до Державна податкова інспекція у Золочівському районі
про про скасування податкового повідомлення-рішення ,
представника позивача Наконечної О.М., представника відповідача Хука В.П.
23 липня 2010 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 14.07.2010 року № 0000301600/1 та № 0000291600/1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно було нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату суми узгодженого податкового зобов'язання.
В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві, просить позов задовольнити.
Відповідач вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства -п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.
Суд розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив та оцінив докази, які мають значення для справи в сукупності та встановив.
ДПІ у Золочівському районі Львівської області проведено перевірку комунального підприємства «Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство»з питань дотримання вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за результатами перевірки складено акт за № 9/15-213/03348703 від 07.05.2010 року.
На підставі акта перевірки ДПІ у Золочівському районі винесено податкові повідомлення-рішення від 11.05.2010 року № 0000301600/0 та № 0000291600/0, яким визначено штрафні санкції відповідно в розмірі 10 % в сумі 301, 78 грн., та 20 % в сумі 2945, 83 грн. за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, а саме податку на додану вартість за грудень 2009 р. в сумі 14729, 16 грн. і 3017, 84 грн.
Золочівське МВЖКП не погодилося з нарахуванням штрафних санкцій подало відповідачу скарну № 296 від 17.05.2010 р. відповідно до прийнятого рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.07.2010 р. № 7798/10/25-0006/28, позивачу відмовлено в задоволенні скарги та винесено нові податкові податкові повідомлення-рішення № 0000301600/1 від 14.07.2010 р. та № 0000291600/1 від 14.07.2010 р.
Як вбачається з акту перевірки, податковий борг виник з податку на додану вартість в розмірі 17 747 грн., визначений в декларації № 25956 від 01.02.2010 року частково сплачено 03.03.2010 року в сумі 497, 19 грн. (протермінування 30 днів), 02.03.2010 року в сумі 694, 10 грн., 02.03.2010 року в сумі 1387, 63 грн. (протермінування 29 дні), 01.03.2010 року в сумі 438, 92 грн. (протермінування 28 днів), 15.04.2010 року в сумі 406, 18 грн. (протермінування 73 дні), 14.04.2010 року в сумі 1982, 58 грн. (протермінування 72 дні), 13.04.2010 року в сумі 495, 84 грн. (протермінування 71 день), 12.04.2010 року в сумі 793, 84 грн. (протермінуваня 70 днів), 09.04.2010 року в сумі 441, 72 грн. (протермінування 67 дні), 06.04.2010 року в сумі 893, 91 грн. (протермінування 64 дні), 30.03.2010 року в сумі 987, 85 грн. (протермінування 57 днів), 29.03.2010 року в сумі 593, 22 грн. (протермінування 56 днів), 26.03.2010 року в сумі 494, 59 грн (протермінування 53 дні), 25.03.2010 року в сумі 692, 87 грн. (протермінування 52 дні), 23.03.2010 року в сумі 990, 67 грн. (протермінування 50 днів), 22.03.2010 року в сумі 495, 53 грн. (протермінування 49 днів), 19.03.2010 року в сумі 793, 32 грн. (протермінування 46 днів), 18.03.2010 року в сумі 595, 24 грн. (протермінування 45 днів), 17.03.2010 року в сумі 694, 77 грн. (протермінування 44 дні), 16.03.2010 року в сумі 297, 81 грн. (протермінування 43 дні), 15.03.2010 року в сумі 695, 19 грн. (протермінування 42 дні), 11.03.2010 року в сумі 596, 07 грн. (протермінування 38 днів), 10.03.2010 року сумі 596, 40 грн. (протермінування 37 днів), 10.03.2010 року в сумі 496, 85 грн. (протермінування 37 днів), 04.03.2010 року в сумі 497, 10 грн. (протермінування 31 день).
Приймаючи рішення суд виходив з наступного.
Як передбачено п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Податкова декларація, у відповідності до п.п. „а” підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно п.5.1 ст.5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Податкова декларація з податку на додану вартість подана позивачем 20.01.2009 року із зазначенням суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету до 30.01.2009 року включно.
Пунктом 7.7 статті 7 згаданого Закону передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
У відповідності до вимог підп.7.1.1 п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.
Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачено пунктом 7.7. статті 7 згаданого Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
В матеріалах справи наявні платіжні доручення за № 59 від 27.01.2010 року на суму 1000 грн. 00 коп., № 72 від 27.01.2010 року на суму 900 грн. 00 коп., № 76 від 29.01.2010 року на суму 500 грн. 00 коп., № 10 від 14.01.2010 року на суму 600 грн. 00 коп., № 29 від 20.01.2010 року на суму 600 грн. 00 коп., № 7 від 13.01.2010 року на суму 500 грн. 00 коп., № 14 від 15.01.2010 року на суму 800 грн. 00 коп., № 19 від 18.01.2010 року на суму 900 грн. 00 коп., № 20 від 19.01.2010 року на суму 2000 грн. 00 коп., № 45 від 22.01.2010 року на суму 1000 грн. 00 коп., № 36 від 21.01.2010 року на суму 1000 грн. 00 коп., № 48 від 25.01.2010 року на суму 1500 грн. 00 коп., № 33 від 20.01.2010 року на суму 380 грн. 00 коп., № 52 від 26.01.2010 року на суму 1000 грн. 00 коп. в яких платником податків вказано призначення платежу відповідно «ПДВ за грудень 2009 року», проте органом державної податкової служби було самостійно змінено призначення цих платежів під час перерахування коштів до бюджету, що відображено в акті перевірки.
А тому, орган державної податкової служби в порушення вимог наведених норм самостійно зарахував сплачені платником податку суми у рахунок податкового боргу, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки чинним законодавством не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав, самостійно змінивши призначення платежу, визначене платником податків у платіжних дорученнях, застосував до останнього відповідальність передбачену підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення належить скасувати.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 86, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010 року № 0000301600/1 та № 0000291600/1.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства (вул. Лермонтова, 2, м. Золочів, код ЄДРПОУ 03348703) судовий збір в розмірі 3 (три) грн.. 40 (сорок) коп.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 27 жовтня 2010 року
Суддя Качур Р.П.