31 липня 2024 року № 320/7163/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача неправомірно отриманих коштів Фонду у розмірі 20332,62 грн.
Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача у поверненні безпідставно сплаченої на її користь допомоги по вагітності та пологах у розмірі 20332,62 грн. грн., у зв'язку з чим контролюючий орган просить стягнути вказані кошти у примусовому порядку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу 21.02.2024 адміністративна справа була передана для розгляду судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Замінено позивача, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, буд.10).
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином та своєчасно, про що свідчить інформація з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта" з відомостями про отримання рекомендованої поштової кореспонденції.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 26.02.2014 зареєстрована як фізична особа-підприємець.
З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2021 відповідач звернулася до Білоцерківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області із заявою-розрахунком для здійснення фінансування по листку непрацездатності по вагітності та пологах серії АЛА №053030.
Розглянувши подану відповідачем заяву, Білоцерківським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області було здійснено виплату відповідачу розрахункової суми допомоги по вагітності та пологах у розмірі 20332,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.04.2021 №1104.
В подальшому позивачем встановлено, що у відповідача, на час здійснення вказаної вище виплати, було наявне основне місце роботи - Споживче товариство "Фаворит", саме на яке і був виданий листок непрацездатності серії АЛА №053030 на період з 24.02.2021 по 19.06.2021.
З матеріалів справи вбачається, що СП "Фаворит" 11.03.2021 було подано заяву-розрахунок №00900 по листку непрацездатності серії АЛА №053030, відповідно до якої робочими органами Фонду 23.04.2021 товариству було виплачено 24835,86 грн.
Судом встановлено, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області звернулося до відповідача з листами від 14.05.2021 №15/175 та від 25.07.2022 №015/234, у яких повідомило про необхідність повернення коштів у розмірі 20332,62 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 направила на адресу відповідача заяву від 24.06.2021, у якій відмовилась повертати грошові кошти.
Неповернення відповідачем у добровільному порядку допомоги по вагітності та пологах зумовила звернення позивача з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно частини першої статті 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон № 1105, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №1105 Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань, зокрема: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, страхових виплат; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи; здійснюють інші функції, передбачені статутом Фонду.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 1105 спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про відпустки” від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі-Закон №504, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю: 1) до пологів - 70 календарних днів; 2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.
Пунктами 3, 4, 11, 12, 14 частини першої статті 1 Закону №1105 встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Страхові внески - кошти відрахувань на окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.
Суб'єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім'ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті 31 Закону №1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону №1105 фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви.
У разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.
Частиною другою статті 34 Закону №1105 передбачено, що страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.
Страхувальник, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Згідно з частинами першою-другою статті 26 Закону №1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.
Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону №1105 застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах:1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку; 2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №12 затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Порядок №12).
Відповідно до пункту 5 Порядку №12 страхувальник подає заяву-розрахунок до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі також - Закон №2464), застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Водночас суд звертає увагу на набуття з 01 січня 2021 року чинності змін до Закону № 2464, внесених Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо усунення дискримінації за колом платників” від 13 травня 2020 року № 592.
Так, згідно нової редакції частини 6 статті 4 Закону №2464, особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини 1 цієї статті (фізичні особи - підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності), які одночасно із здійсненням своєї діяльності мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Тобто, починаючи з 01 січня 2021 року, особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 Закону №2464, які одночасно є найманими працівниками, можуть сплачувати за себе, єдиний соціальний внесок лише у випадку сплати роботодавцем страхового внеску за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. В такому випадку зазначеним особам надається право самостійного визначення за місяці, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Якщо ж роботодавцем сплачено за такого найманого працівника страховий внесок у розмірі не менше мінімального, то особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464, не просто звільняються від сплати за себе єдиного соціального внеску, вони не можуть бути його платниками, що прямо визначено частиною6 статті 4 Закону № 2464.
Суд зазначає, що чинним законодавством України не визначено право добровільної сплати єдиного внеску особами, зазначеними у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 Закону №2464, які одночасно є найманими працівниками, та за яких роботодавцем сплачено єдиний внесок у розмірі мінімального.
Добровільна сплата єдиного внеску передбачена статтею 10 Закону №2464.
Так, частиною першою статті 10 Закону №2464 встановлено, що платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню; особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, у розумінні статті 10 Закону № 2464 фізичні особи-підприємці не є платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску.
З огляду на те, що ОСОБА_3 на дату видачі листа непрацездатності АЛА №053030 працювала за основним місцем роботи у СТ "Фаворит", належних та допустимих доказів, які б спростовували дану обставину матеріали справи не містять, та враховуючи, що вказаний листок непрацездатності був виданий саме на СТ "Фаворит", суд дійшов висновку про відсутність у відповідача саме як у Фізичної особи-підприємця права на призначення та отримання допомоги по вагітності та пологах у розмірі 20332,62 грн. від Білоцерківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області.
Таким чином, нарахування та виплата відповідачу як фізичній особі-підприємцю грошових коштів у розмірі 20332,62 грн. є безпідставною.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки відповідачем під час розгляду справи не надано доказів сплати безпідставно отриманої допомоги, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також враховуючи відсутність витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, буд.10) кошти у розмірі 20332,62 грн. (двадцять тисяч триста тридцять дві грн. 62 коп.)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.