ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" серпня 2024 р. справа № 300/2398/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №2502894-2405-0915-UA26040190000081578 від 31.12.2022, про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 20324,46 грн.; №1358211-2405-0915-UA26040190000081578 від 31.12.2023, про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 23373,14 грн., №26349-2405-0915-UA26040190000081578 від 12.03.2024, про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 24565,16 грн.
Позивач не погоджується з рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати, зазначаючи про відсутність обов'язку сплати цього виду податку, оскільки земельна ділянка використовується протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності позивача, яка зареєстрована у встановленому порядку платником єдиного податку, а відтак позивач звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків (а.с. 44-46).
У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 51, 52).
Відповідач подав відзив на позов, в якому щодо задоволення вимог заперечив. Зазначив, що позивач перебуває на обліку в контролюючому органі, як фізична особа - підприємець, є власником земельної ділянки площею 0,1782 га, яка знаходиться за адресою Івано-Франківська область, с. Микитинці, масив «Західний». При цьому повідомлень про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність позивачем, та доказів використання вказаної земельної ділянки при здійсненні підприємницької діяльності до податкового органу до 04.03.2024 позивачем не подавались. Крім того вказав, що є безпідставним посилання позивача на наявність форс-мажорних обставин в зв'язку з коронавірусною хворобою та війною. В задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с. 57-63).
Правом подати відповідь на відзив позивач не скористалась.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління ДПС в Івано-Франківській області як платник податків та зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є власником земельної ділянки площею 0,1782 га, який знаходиться за адресою Івано-Франківська область, с. Микитинці, масив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 14)
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення №2502894-2405-0915-UA26040190000081578 від 31.12.2022, про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 20324,46 грн.; №1358211-2405-0915-UA26040190000081578 від 31.12.2023, про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 23373,14 грн., №26349-2405-0915-UA26040190000081578 від 12.03.2024, про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 24565,16 грн.
Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України (далі ПК України).
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Як визначено підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Згідно з п. 284.1 ст.284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Платники плати за землю мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 та 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган (контролюючі органи) за місцем знаходження кожної із земельних ділянок проводить (проводить) протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) / надсилають (вручають) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Суд зазначає, що відповідно до пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою І Розділу ХІV ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 14.05.2020 у справі № 826/13115/16, згідно з якою умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суд від 28.06.2023 у справі № 820/3628/17.
Судом встановлено, що позивач є суб'єктом господарювання, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, а саме зареєстрована платником єдиного податку за ставкою 5 відсотків (3 група).
На підтвердження використання земельної ділянки у господарській діяльності позивачем подано суду договори міни №01/22-1 від 01.01.2022, №01/22-2 від 01.01.2022, №01/23-1 від 01.01.2023, №01/23-2 від 01.01.2023, №01/24-1 від 01.04.2024, №01/24-2 від 01.04.2024 (а.с.23-34). Водночас суд зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції за такими договорами мали місце у періоді, в якому виникли спірні правовідносини, зокрема жодних первинних документів суду не надано.
Також суд звертає увагу, що згідно інформації наданої позивачем, за адресою земельної ділянки площею 0,1782 га, а саме Івано-Франківська область, с. Микитинці, масив «Західний» на праві власності знаходиться склад, який експлуатується позивачем та взятий на облік податковим органом з 04.03.2024 року. Відомостей про взяття на облік податковим органом земельної ділянки площею 0,1782 га, який знаходиться за адресою Івано-Франківська область, с. Микитинці, масив «Західний», як такої, що експлуатується (використовується) позивачем у своїй господарській діяльності вказана інформація не містить (а.с. 20, 21).
Щодо посилання позивача на наявність форс-мажорних обставин з 2022 року, а саме наявність коронавірусної хвороби (COVID-19), а також наявного «воєнного конфлікту із російською федерацією (агресія та захоплення територій)», як підставу для звільнення позивача від обов'язку сплати податків суд зазначає, що, для звільнення платника від виконання податкових обов'язків обставини неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку повинні бути реальними та об'єктивними, а не формальними. Одного посилання на наявність обставин, як таких, що унеможливлюють ведення господарської діяльності та виконання податкових обов'язків недостатньо.
Інших доводів та доказів, які б свідчили про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам закону позивачем не наведено.
Зважаючи на викладене вище, беручи до уваги те, що матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка, яка перебуває у власності позивача використовуються в її господарській діяльності, враховуючи висновки Верховного Суду України та їх обов'язковість для суду першої інстанції відповідно до положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №2502894-2405-0915-UA26040190000081578 від 31.12.2022, №1358211-2405-0915-UA26040190000081578 від 31.12.2023, №26349-2405-0915-UA26040190000081578 від 12.03.2024 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.