ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" серпня 2024 р. справа № 300/3253/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання відмови незаконною та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якій просить:
- визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.04.2024 №092750008764 у включенні ОСОБА_1 при обчисленні розміру пенсії сум заробітної плати з 01.11.2003 по 30.04.2006, з 01.09.2009 по 31.03.2012;
- зобов'язати відповідача врахувати при обчисленні розміру пенсії суми заробітної плати за періоди роботи з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012, що підтверджені довідками від 16.07.2021 №23, виданими АТ "Управління по будівництву газопроводів та газифікації", та перерахувати пенсію за віком з 07.07.2023, тобто з часу її призначення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при обчисленні пенсії протиправно не враховано суми заробітної плати за періоди роботи з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012 на території російської федерації, що підтверджені довідками від 16.07.2021 №23, виданими АТ "Управління по будівництву газопроводів та газифікації". При цьому, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №300/7006/23 пенсійним органом перераховано позивачу з 07.07.2023 пенсію за віком, врахувавши періоди роботи позивача з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012 на території російської федерації, за які й було нараховано заробітну плату.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 даний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.
Позивач у встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунула.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від Головного управління ПФУ в Донецькій області на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов. У відзиві представник Головного управління ПФУ в Донецькій області не погодився з доводами позивача. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян-держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. 23.12.2022 набрав чинності Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних. Сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР. Таким чином, оскільки немає можливості підтвердити факт роботи позивача на території російської федерації та за які було сплачено страхові внески, а уточнюючи довідки видані установою, що знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та здійснити перевірку або підтвердити наведені відомості у інший спосіб не є можливим, відповідач немає правових підстав для врахування вказаних періодів роботи та заробітку. З урахуванням викладеного, в задоволенні позову просив відмовити.
Суд, розглянувши адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.07.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №300/7006/23, яке набрало законної сили 07.03.2024, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській областіпро визнання незаконною відмову від 28.09.2023 № 39774/03-16 та зобов'язання до вчинення дій задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.09.2023 № 39774/03-16. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області врахувати при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 періоди роботи з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012, підтверджених довідкою від 16.07.2021 № 23, виданою АТ "Управління по будівництву газопроводів та газифікації", починаючи з 07.07.2023. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №300/7006/23, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 07.07.2023 перераховано пенсію позивачу, з урахуванням до страхового стажу періоди роботи з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012.
При цьому, при обчисленні пенсії позивача заробітну плату за періоди роботи з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012, згідно довідок від 16.07.2021 №23, виданих АТ "Управління по будівництву газопроводів та газифікації" не враховано.
ОСОБА_2 04.04.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою №2017 щодо перерахунку пенсії, долучивши довідки №23 від 16.07.2021 виданих АТ "Управління по будівництву газопроводів та газифікації" м. Салехард, Ямало-Ненецький автономний округ.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням від 12.04.2024 №092750008764 відмовлено в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати з 01.11.2003 по 31.03.2012. Спірне рішення мотивоване тим, що з 01.01.2023 російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді. Тому, на осіб, які працювали в росії після 01.01.1992 не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку.
Позивач таку відмову вважає протиправною, у зв'язку із чим звернулася до суду за захистом свого порушеного права.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 1 статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За змістом частини 1 статті 27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку до заяви про призначення пенсії за віком надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з пунктом 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Як встановлено судом, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №300/7006/23, яке набрало законної сили 07.03.2024, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання незаконною відмову від 28.09.2023 № 39774/03-16 та зобов'язання до вчинення дій задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.09.2023 № 39774/03-16. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області врахувати при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 періоди роботи з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012, підтверджених довідкою від 16.07.2021 № 23, виданою АТ "Управління по будівництву газопроводів та газифікації", починаючи з 07.07.2023. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення суду від 29.11.2023 у справі №300/7006/23, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 07.07.2023 перераховано пенсію, з врахуванням до страхового стажу періоди роботи з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012 у АТ "Управління по будівництву газопроводів та газифікації".
Однак, при проведенні наведеного вище перерахунку пенсії з 07.07.2023, позивачу не враховано заробітну плату за періоди роботи з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012 у АТ "Управління по будівництву газопроводів та газифікації" згідно довідок від 16.07.2021 №23.
Так, позивачем як при зверненні із заявою про зарахування до пенсії за віком періодів роботи та сум заробітної плати, відповідно до якої долучено довідка № 23 від 16.07.2021 про період роботи та заробітну плату з 01.11.2002 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012 на території російської федерації 19.09.2023, так і при зверненні із заявою про перерахунок пенсії 04.04.2024 подавалися довідки від 16.07.2021 №23 виданих АТ "Управління по будівництву газопроводів та газифікації".
Згідно записів довідки від 16.07.2021 за № 23, виданої Акціонерним товариством "Управління по будівництву газопроводів і газифікації", судом встановлено, що в період з 01.11.2003 по 30.04.2009 та з 01.09.2009 по 31.03.2012 позивач працювала на посаді диспетчера АДС в Акціонерному товаристві "Управління по будівництву газопроводів і газифікації".
Досліджуючи довідки про заробітну плату, судом з'ясовано, що позивач за періоди з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012 отримувала заробітну плату, обчислену в російських рублях.
Зміст вказаних довідок свідчить, що такі довідки видані на основі первинних документів (особові рахунки, розрахункові відомості).
Окрім того, у архівних довідках від 16.07.2021 №23 зазначено, що зі всіх сум, що включені в довідку, відбулось зарахування до Пенсійного фонду російської федерації повністю за встановленими тарифами.
До того ж, зазначені довідки підписані керівниками підприємства, на них проставлено печатки. Також вказані довідки містять адресу місцезнаходження підприємства.
Отже, виходячи з аналізу відомостей, зазначених у довідках про заробітну плату, та, беручи до уваги положення підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, якими встановлено вимоги до оформлення довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, суд вважає, що такі довідки відповідають вимогам законодавства, оскільки видані на підставі особових рахунків, містять чітко визначені періоди роботи, за які здійснювалась виплата заробітної плати, суми заробітної плати, а також містять інформацію щодо місцезнаходження і адреси підприємства, яким видано таку довідку.
Отож, судом не встановлено жодних підстав, які б викликали сумнів у достовірності даних, зазначених у довідках про заробітну плату.
Відповідач, обґрунтовуючи заперечення стосовно позовних вимог ОСОБА_1 , наводить аргументи щодо відсутності можливості підтвердити факт роботи позивача на території російської федерації та за які було сплачено страхові внески, а уточнюючі довідки видані установою, що знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини.
Відповідно до статті 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України №Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-IV (надалі, також - Закон №2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з статтею 26 Закону № 2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а.
Також, Верховний Суд у постанові від 18.05.2020 у справі №607/1967/17 вказав на те, що особа не може відповідати за несвоєчасну виплату заробітної плати та несплату страхових внесків, а наявність заборгованості по заробітній платі та несплата страхувальником страхових внесків у спірний період не може бути підставою для неврахування заробітку під час обчислення пенсії.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частина п'ята статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів" передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 та була чинною на момент вирішення питання про призначення позивачу пенсії, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення було встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Разом з цим, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення”, яка набрала чинності 02.12.2022, Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Однак на момент вирішення питання про призначення позивачу пенсії зазначена угода була чинною, а її норми підлягали застосуванню відповідачем.
Також, згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Крім того, за змістом частини третьої статті 44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 4.1, 4.2 розділу ІV Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, з наведеного вбачається, що органи Пенсійного фонду мають право перевіряти обґрунтованість видачі, в даному випадку довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та достовірність відомостей, зазначених у таких довідках.
Суд звертає увагу на те, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться в російській федерації, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.02.2020 в справі № 577/2688/17, від 05.03.2020 в справі № 227/4978/16-а та від 26.03.2020 в справі № 264/2643/17.
На переконання суду, довідки від 16.07.2021 №23, видані АТ "Управління по будівництву газопроводів та газифікації", не викликають сумніву щодо обґрунтованості їх видачі та достовірності відомостей, які в них містяться.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у вказаних довідках або які обґрунтовано ставили б під сумнів окремі частини відомостей, зазначених у таких довідках, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області суду при розгляді справи не надано.
Відповідач у цій справі не обґрунтував свої дії жодним нормативно-правовим актом, який би надавав органу Пенсійного фонду право, до перевірки обґрунтованості видачі поданих заявником (особою, яка звертається за призначенням пенсії) документів, оформлених на його ім'я підприємством, установами та організаціями, не вирішувати питання про призначення чи перерахунок пенсії, виходячи зі змісту такого документу, який за формою та даними відповідає встановленим вимогам.
Разом з тим, суд зазначає, що ГУ ПФУ в Донецькій області, у випадку отримання інформації/відповіді від Пенсійного фонду російської федерації за наслідками проведеної перевірки, яка б суперечила відомостям, які містяться у спірних довідках про заробітну плату позивача, не позбавлене можливості переглянути розмір пенсії, шляхом проведення відповідного перерахунку на правових підставах у відповідності до вимог чинного законодавства.
Так, положення частини 1 статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII і частини 1 статті 50 Закону №1058 передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії; суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відтак, подання в орган пенсійного фонду довідок для визначення належного розміру пенсії із відомостями, які не будуть підтверджені, має правовим наслідком застосування коментованих вище положень.
Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" висловив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Окрім того, неврахування спірних документів, на переконання суду, є непропорційним втручанням Держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у гарантовані конституційні права на пенсійне забезпечення громадянина України позивача.
Вказаний висновок суду в цій справі узгоджується з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом в постановах від 23.01.2018 у справі № 583/392/17, від 30.10.2018 у справі №234/3038/17, від 11.12.2018 у справі №360/1628/17, від 23.12.2019 у справі № 235/2773/17, від 04.03.2020 у справі № 235/2008/17, від 08.04.2020 у справі №242/1568/17, від 31.03.2021 у справі №0440/6809/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 560/3907/18.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
З огляду на проаналізовані норми законодавства, оцінюючи в сукупності встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні ОСОБА_1 заробітної плати за періоди з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012, відтак рішення від 12.04.2024 №092750008764 підлягає скасуванню.
Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Так, органом пенсійного забезпечення, який розглянув і вирішив за принципом екстериторіальності питання про наявність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є ГУ ПФУ в Донецькій області. Таким чином, саме ГУ ПФУ в Донецькій області є органом пенсійного забезпечення, який повинен вчинити дії щодо відновлення прав позивача, які були порушенні протиправним рішенням від 12.04.2024 №092750008764.
Отже, для відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити з 07.07.2023 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням заробітку, отриманого за періоди роботи з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012 відповідно до довідок від 16.07.2021 №23, виданих АТ "Управління по будівництву газопроводів та газифікації".
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі статей 9, 245 КАС України при формулюванні резолютивної частини рішення суд обирає спосіб захисту прав, свобод, інтересів особи, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 12.04.2024 №092750008764 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у включенні ОСОБА_1 при обчисленні розміру пенсії сум заробітної плати з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.07.2023, з врахуванням, при обчисленні її розміру, заробітної плати за періоди роботи з 01.11.2003 по 30.04.2009, з 01.09.2009 по 31.03.2012 відповідно до довідок від 16.07.2021 №23, виданих АТ "Управління по будівництву газопроводів та газифікації".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., 84121) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., 84121).
Суддя Главач І.А.