02 серпня 2024 року м. Ужгород№ 260/2953/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи з 04.12.1985 по 08.10.1986, з 09.10.1986 по 31.03.1996 роки та періоду навчання у Мукачівському педагогічному училищі з 01.09.1979 по 24.06.1982 роки для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи з 04.12.1985 по 08.10.1986, з 09.10.1986 по 31.03.1996 роки та періоду навчання у Мукачівському педагогічному училищі з 01.09.1979 по 24.06.1982 роки нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 2022 року їй було призначено пенсію за віком, однак при цьому відповідач помилково не зарахував періоди роботи з 04 грудня 1985 року по 08 жовтня 1986 року та з 09 жовтня 1986 року по 31 березня 1996 року, а також період навчання до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та протиправно не виплатив грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій.
14 травня 2024 року відповідач подав до суду відзив на позову заяву №0700-0902-8/30363 від 09.05.2024, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Так, зазначив, що в січні 2023 року позивач звернулася із заявою про призначення спірної грошової допомоги, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за результатами чого рішенням від 24 січня 2023 року у задоволенні такої було відмовлено з обґрунтуванням причин такої відмови. 15 січня 2024 року позивач повторно звернулася із заявою про призначення спірної грошової допомоги, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22 січня 2024 року позивачу було знову відмовлено у призначенні спірної грошової допомоги у зв'язку з неможливістю зарахування окремих періодів трудової діяльності до спеціального страхового стажу. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області жодного рішення стосовно позивача не приймало, з огляду на що вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) як отримувач пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, як вбачається з рішення №072150009255 від 31.01.2023 ОСОБА_1 призначено пенсії за віком з 20 листопада 2022 року.
З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що позивач у період з 01.09.1985 по 25.11.1995, з 01.04.1996 по 22.12.1999 та з 23.12.1999 по 31.12.2003 працювала в закладах освіти, однак такі періоди не були в повній мірі зараховані до спеціального страхового стажу, з огляду на що при призначенні пенсії грошова допомога в розмірі 10 місячних пенсій їй виплачена не була.
17 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просила здійснити виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191. Така заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі - ГУ ПФУ у Донецькій області).
За результатами розгляду такої заяви рішенням ГУ ПФУ у Донецькій області №072150009255 від 24.01.2023 у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій було відмовлено з мотивів відсутності страхового стажу роботи 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
15 січня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просила здійснити виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, з мотивів надання додаткових документів на підтвердження наявності такого права.
Подана позивачем заява, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ у Запорізькій області).
За результатами розгляду такої заяви рішенням ГУ ПФУ у Запорізькій області №072150009255 від 22.01.2024 у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій було відмовлено з мотивів відсутності страхового стажу роботи 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зазначено, що спеціальний стаж роботи заявниці на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років складає 29 років 10 місяців 19 днів. Також повідомлено, що до такого стажу не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 04.12.1985 по 08.10.1986 та з 09.10.1986 по 31.03.1996 на посадах вихователя, музвихователя дитсадка, оскільки відсутня інформація щодо перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Документи, підтверджуючі форму власності дошкільного навчального закладу за зазначені періоди роботи заявниці на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заяви не додані.
Вказані рішення ГУ ПФУ в Донецькій області та ГУ ПФУ у Запорізькій області в межах розгляду даної адміністративної справи позивачем не оскаржуються.
Листом ГУ ПФУ в Закарпатській області №787-542/К-02/8-0700/24 від 14.02.2024 ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами розгляду поданої нею заяви 22 січня 2024 за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області було прийнято рішення про відмову в призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій №072150009255.
Не погоджуючись із правомірністю не зарахування до її спеціального страхового стажу окремих періодів трудової діяльності, з метою отримання передбаченої законодавством грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч. 1 ст. 44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч. 5 ст. 45 Закону №1058).
Питання подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).
30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Зокрема, після запровадження вищевказаних змін, п. 4.1 Порядку №22-1 визначено, що заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
П. 4.2 Порядку №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно п. 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при опрацюванні заяв про призначення та перерахунок пенсії органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності, суть якого полягає в тому, що рішення про призначення пенсії (переведення на інший вид пенсії) приймає не той територіальний орган Пенсійного фонду України, до якого було подано заяву за місцем фактичного проживання особи або місцем реєстрації, а - інший, обраний системою автоматично.
Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивач вважав, що саме ГУ ПФУ в Закарпатській області вчинено дії, що порушили її права, а саме: щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу окремих періодів її трудової діяльності для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
Разом з тим, судом встановлено, що фактично подана ОСОБА_1 15 січня 2024 року заява була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області, за результатами чого було прийнято рішення про відмову. В свою чергу ГУ ПФУ в Закарпатській області виключно повідомило заявницю про результати розгляду її заяви шляхом направлення листа №787-542/К-02/8-0700/24 від 14 лютого 2024 року. Окрім того, як вбачається зі змісту такого листа ОСОБА_1 було повідомлено, що подана нею заява була розглянута саме ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Однак вказана обставина не була врахована позивачем при поданні даного позову.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, особа може отримати захист своїх прав та інтересів у судовому порядку лише в тому випадку, якщо у спірних відносинах її права та інтереси були порушені (невизнані або оспорювані) відповідачем (певним суб'єктом владних повноважень).
В свою чергу, відповідач, в розумінні ст. 4 КАС України, є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Одними із основних принципів адміністративного судочинства є передбачений нормами ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін та диспозитивності.
Суть такого полягає в тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приймаючи рішення в спірних правовідносинах, суд, відповідно до ст. 9 КАС України, виходить із заявлених позивачем позовних вимог та обраного способу захисту порушеного права.
Питання визначення предмету позову, мотивів на його обґрунтування згідно з нормами КАС України є правом саме позивача, та підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі сукупності доказів з урахуванням принципу змагальність сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування у кожному конкретному випадку.
Обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 в тексті позовної заяви аргументує з точки зору протиправності дії відповідача, яким самостійно визначено ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Незважаючи на обізнаність з тим, що саме рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №072150009255 від 22.01.2024 було вирішено спірне питання, ОСОБА_1 таке в межах даної адміністративної справи не оскаржує, а позов до ГУ ПФУ в Запорізькій області не заявляє.
В постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 802/2678/15-а вказано, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Таким чином, за висновками Верховного Суду обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів саме з боку відповідача та обрання такого способу захисту порушених прав, який би забезпечив відновлення порушених прав. Відсутність порушених прав або законних інтересів з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд вважає, що в даному випадку ГУ ПФУ в Закарпатській області не порушило права позивача, а тому даний адміністративний позов задоволенню не підлягає.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що у разі незгоди з правомірність такого рішення органу ГУ ПФУ в Запорізькій області вона наділена правом на його оскарження в загальному порядку.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 243, 245, 246, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін