79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
13 липня 2010 р. № 2а-442/09/1370
ДП "Аргентум"
до ДЗ "Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція"
про про спонукання до вчинення дій ,
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Карп'як О.О.
при секретарі судового засідання Денькович Л.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Срібний В.М. (довіреність від 30.11.2009 року №140/01), Боровець В.Д. (довіреність від 13.04.2009 року №23/01)
від відповідача -Ющенко С.А. (довіреність від 15.04.2009 року №1660/016)
від третьої особи -Новосад С.В. (довіреність від 14.01.2010 року №02-60)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Аргентум»до Львівської обласної санітарно -епідеміологічної станції за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
Державне підприємство «Аргентум»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської обласної санітарно -епідеміологічної станції за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області про зобов'язання видати висновок щодо видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Ухвалою від 16.01.2009 року відкрито провадження у справі.
27.04.2010 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо підготовки та надання висновку ДП «Аргентум»щодо видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зобов'язати відповідача підготувати та видати ДП «Аргентум»у відповідності до ч.1 п.6 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян -підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №302 зобов»язання видати висновок щодо видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач листом від 05.02.2008 року №11/01, представивши всі необхідні документи, звернувся до відповідача із проханням видачі висновку (02.07.2008 року вказаний лист направлявся вдруге). У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 27.02.2008 року №891/01 повідомив, що: «в поданих документах, в яких обґрунтовується обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ДП «Аргентум»пропонується нормативно санітарно -захисна зона розміром 50 м без обґрунтування, в зв'язку з чим вона змінилась. З огляду на вищенаведен, для визначення під ставності запропонованих рішень для встановлення точок відбору проб атмосферного повітря для контрольних замірів пропонує повідомити про час проведення перевірки дотримання санітарного законодавства на підприємстві ДП «арґентум»держсанепідслужбою області». Позивач вважає, що надаючи таку відповідь на їх звернення, відповідач ухилився від надання висновку, не повернув позивачу надіслані йому документи, а вказав на необхідність проведення перевірки дотримання санітарно -епідеміологічного законодавства, чим порушено вимоги п.6 Порядку. Стосовно вимог відповідача про проведененя перевірки, то така була проведена ними 28-20 травня 2008 року і жодних порушень не було встановлено. Стосовно питання визначення санітарно -захисної зони розміром 50 м, то позивач зазначає що таке зумовлене змінами технологічних процесів -позивач перестав самостійно вилучати дорогоцінні матеріали із брухту та відходів, а переробку проводить в централізованих підприємствах в яких більш досконалі технологічні процеси, що підтверджується договором від 27.02..2007 року №2063/418Д. Стосовно встановлення санітарно захисної зони 50 м зазначає в додаткових поясненнях, що в додатку №4 до ДСП «Санітарна класифікація підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно -захисних зон для них»не встановлено жодної захисної зони, пов'язаної з діяльністю, пов'язаної із сріблом. Покликання відповідача на п.5.9 ДСП як на правову підставу, відповідно до якої зміна розміру санітарно -захисної зони ДП «Аргентум»мала погоджуватись чи то з з Головним санітарним лікарем України чи із Головним санітарним лікарем Львівської області вважає безпідставним і безпредметним. Стосовно відібрання проб атмосферного повітря позивач зазначає, що такі були здійснені відповідачем під час проведення перевірки 28-30 травня 2008 року, однак в акті це не відображено. Позивач вказує на те, що оскільки відповідно до довідки №271 ДП «Аргентум»здійснює виробництво дорогоцінних металів та їх оптову торгівлю, ТзОВ «Ріал плюс», керуючись п. 5.6 ДСП та додатком №4 документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ДП «Аргентум», цілком правомірно віднесло позивача 5 класу небезпеки з розміром нормативної санітарно -захисної зони 50 м. Віднесення позивача до 5 класу небезпеки з розміром нормативної санітарно -захисної зони 50 м також підтверджує довідкою статистики №271. Санітарні норми проектування промислових підприємств 245-71, які відносили ДП «Аргентум»до четвертого класу небезпеки з нормативною санітарно - захисною зоною 100м припинили свою чинність у зв'язку із набранням чинності ДСП у 1996 році.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з урахуванням поданих уточнень позовних вимог з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просять позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у запереченнях на позов від 15.04.2009 року №1675/016, від 21.05.2009 року №2291/016, від 19.10.2009 року №5075/016. Відповідач зазначає, що розгляд поданої позивачем заяви від 05.02.2008 року №11/01 встановлено, що проектом граничнодопустимих викидів для ДП «Аргентум»по вул..Зелена 115б, який погоджений висновком від 24.06.1994 року №15/01 СЕС м. Львова ,підприємство було віднесено до 4-го класу шкідливості з нормативною санітарно -захисною зоною 100м. В поданих позивачем на видачу висновку документах пропонується нормативна санітарно -захисна зона розміром 50 м без обґрунтування , у зв'язку з чим вона змінилась, не дотримано п.5.9 ДСП №173-96 та п.6.1.1. ДСП №201-97. Документи були подані відповідачу наручно представником, що не дало можливості повернути їх листом. Покликання позивача на лист СЕС Личаківського району від 03.08.2006 року №2629/01ю6 від 10.07.07. щодо зняття з обліку ДП «Аргентум»як об'єкту впливу на стан атмосферного повітря після службового розслідування і притягнення винних до дисциплінарної відповідальності листом Головного лікаря Личаківської рай СЕС від 10.07.2008 року №2198/01.06 відмінено. Протоколи дослідження атмосферного повітря №135/1422 від 27.10.2008 року листом головного лікаря Личаківської райСЕС визнані недійсними, оскільки можуть бути застосовані лише для моніторингу стану атмосферного повітря. Стосовно акта перевірки Державної екологічної інспекції у Львівскій області від 12.06.2007 року, то він фіксує тільки неподання для перевірки за вимогою прокуратури Личаківського району документів у зв'язку із хворобою працівника (лікарняний), який відповідає за охорону навколишнього середовища, з приписом щодо надання документів по 15 пунктах. Договір від 27.02.2007 року №2063/418Д не може бути підтвердженням обґрунтування зміни санітарно -захисної зони до 50м. У відповідності до п.5.9 та п.6/1.1. ДСП 201-97 зміни технологічних процесів та зменшення санітарно -захисної зони підлягають погодженню з держсанепідслужбою. Крім того відповідач зазначає. Що проведеною 28-30.05.08 фахівцями ЛОСЕС перевіркою дотримання санітарного законодавства на підприємстві ДП «Аргентум»встановлено, що в перелік видів та обсягів забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємства, не включені викиди срібла та його сполук, технічного вуглецю (графіту), заліза, ці викиди мають місце у відповідності до поданих позивачем технічних умов. В поданих документах не враховані викиди від 2-х дільниць прокату, дільниці виготовлення контактів, ремонтно -механічної дільниці.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Позиція третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області викладена в поясненнях №02-3242 від 11.06.2010 року, зазначають, що у відповідності до ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. У відповідності до п.1.7 Інструкції, затвердженої наказом Мінприроди №108 від 09.03.2006 року, підприємство повинно одержати позитивний висновок від установи державної санітарно -епідеміологічної служби для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позицію, викладену в письмових поясненнях.
Повний текст постанови виготовлений і підписаний 19 липня 2010 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо та об'єктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, давши їм оцінку, суд встановив наступне.
08.02.2008 року позивачем подано Львівській обласній санітарно -епідеміологічної станції заяву про проведення державної санітарно -епідеміологічної експертизи та надання висновку стосовно документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ДП «Аргентум», розробник документів ТзОВ «Ріал плюс», відповідно до переліку з проханням щодо проведення замірів концентрацій забруднюючих речовин на межі санітарно -захисної зони підприємства (а.с. 190-193).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.191) позивач відновить себе до групи підприємств зазначених в п.1.6 (2) Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 9 березня 2006 р. N 108 (далі -Інструкція), відповідно до якого склад Документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, залежить від ступеня впливу об'єкта на забруднення атмосферного повітря. Для другої групи, до якої відніс себе позивач, склад документів повинен бути таким: об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися найкращі доступні технології та методи керування, - документи, передбачені розділом 2, за винятком пунктів 2.11, 2.15 цієї Інструкції.
Відповідно до п.1.8. Інструкції, документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, виконуються з урахуванням вимог Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними і біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.97 N 201 (далі - ДСП-201-97), та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - ДСП-173-96).
Відповідно до п.2.5 Інструкції, у відомостях щодо санітарно-захисної зони наводяться такі дані: відповідно до ДСП-173-96 для підприємств, виробництв та споруд визначений нормативний розмір санітарно-захисних зон. Нормативний розмір СЗЗ повинен перевірятися розрахунками забруднення атмосферного повітря відповідно до вимог "Методики расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий", затвердженої Головою Державного комітету СРСР по гідрометеорології та контролю природного середовища 04.08.86 (далі - ОНД-86), з урахуванням перспективи розвитку об'єкта та фактичного забруднення атмосферного повітря. Надається обґрунтування розміру СЗЗ, проводиться аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо її створення. Збільшення або зменшення розміру СЗЗ для конкретного об'єкта у порівнянні з нормативним, а також розміри СЗЗ для нових видів виробництва затверджуються при належному обґрунтуванні Головним державним санітарним лікарем України відповідно до пункту 5.9 ДСП-173-96.
Відповідно до п.5.9. Наказу Міністерства охорони здоров»я України від 19.06.1996 року №173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів»(далі -ДСП-173), розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об'єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) для підприємств і виробництв I - III класів небезпеки затверджуються Головним державним санітарним лікарем України на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектних матеріалів на будівництво зазначених об'єктів. Зміна розмірів санітарно-захисних зон для підприємств та інших виробничих об'єктів IV - V класів небезпеки затверджується головними державними санітарними лікарями Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектних матеріалів на будівництво зазначених об'єктів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», що у редакції що діяла на момент надання висновків (1994р.), проекти нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами розробляються підприємствами, установами та організаціями і затверджуються органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і Міністерства охорони здоров'я України.
24.06.1994 року в.о. головного державного санітарного лікаря м. Львова надано висновок №15/01 про погодження проекту гранично допустимих викидів для ДП «Аргентум», у якому зазначено, що у відповідності до СН 245-71 підприємство відноситься до 4 класу шкідливості з розміром санітарно -захисної зони 100м, фактично санітарно -захисна зона не витримана.
19.04.1994 року Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища по Львівській області надано висновок №05-03-655 по проекту нормативів гранично допустимих викидів для ДП «Аргентум», у якому зазначено, що відповідно до проекту виробництво ДП «Аргентум»згідно СН 245-71 відноситься до 5 класу небезпеки з розміром санітарно - захисної зони 50 метрів; проект затверджується; згідно ст. 8 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»проект нормативів ГДВ затвердити в СЕС.
Оскільки у «Документах, у яких обґрунтовуються викидb, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ДП «Аргентум»та прохання щодо проведення замірів концентрацій забруднюючих речовин на межі санітарно -захисної зони підприємства» позивачем зазначена для погодження санітарно -захисна зона 50 м, хоч висновком від 24.06.1994 року №15/01 СЕС м. Львова, підприємство було віднесено до 4-го класу шкідливості з нормативною санітарно -захисною зоною 100м, в силу п.5.9 ДСП-173 таку зміну розмірів санітарно-захисних зон має попередньо затверджуватись головними державними санітарними лікарями Львівської області.
Однак позивачем не доведено та не надано доказів затвердження державним санітарним лікарем Львівської області зміни санітарно -захисної зони з 100 м до 50 м, не надано доказів обґрунтування її зменшення. Покликання позивача на наявність висновку Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища по Львівській області від 19.04.1994 року №05-03-655 про встановлення санітарно -захисної зони не береться судом до уваги, оскільки висновок СЕС від 24.06.1994 був прийнятий пізніше, стаття 8 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», що у редакції що діяла на момент надання висновків (1994р.) передбачає погодження санітарної зони і в СЕС і в Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища. Крім того, у висновку Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища по Львівській області від 19.04.1994 року №05-03-655 вказано про необхідність погодження проекту також і в СЕС.
Відповідач листом №891/01 від 27.02.2008 року розглянувши заяву від 05.02.2008 року «Документи, у яких обґрунтовуються викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ДП «Аргентум»та прохання щодо проведення замірів концентрацій забруднюючих речовин на межі санітарно -захисної зони підприємства» повідомив, що проектом граничнодопустимих викидів для ДП «Аргентум»по вул. Зелена 115б, який погоджений висновком від 24.06.1994 року №15/01 СЕС м. Львова, підприємство було віднесено до 4-го класу шкідливості з нормативною санітарно -захисною зоною 100м. В поданих документах, пропонується нормативна санітарно -захисна зона розміром 50 м з обґрунтуванням в зв»язку з чим вона змінилась. З огляду на наведене, для визначення під ставності запропонованих рішень для встановлення точок відбору проб атмосферного повітря для контрольних замірів пропонують позивачу повідомити про час проведення перевірки дотримання санітарного законодавства на підприємстві ДП «Аргентум»держсанепідслужбою області.
Суд звертає увагу на те, що звернення позивача від 08.02.2008 року до відповідача крім надання висновку на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря містило також прохання щодо проведення замірів концентрацій забруднюючих речовин на межі санітарно -захисної зони підприємства. Тому покликання позивача на п.1 ч.1 п.6 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян -підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №302 не беруться судом до уваги, оскільки предметом звернення було не тільки надання висновку щодо викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а й прохання здійснити заміри концентрацій забруднюючих речовин на межі санітарно -захисної зони підприємства, що неможливе без попереднього повідомлення підприємства про проведення таких замірів. У відповіді №891/01 від 27.02.2008 року відповідач пропонує повідомити його про час проведення таких дій.
Таким чином, бездіяльності відповідача щодо підготовки та надання висновку ДП «Аргентум»щодо видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря -немає.
Стосовно позовних вимог позивача в частині зобов»язання відповідача підготувати та видати висновок щодо видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, то такі не підлягають до задоволення у зв»язку з безпідставністю та необґрунтованістю.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем були дотримані.
Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати покладають на позивача.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна