ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" жовтня 2010 р. Справа № 2a-3383/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.
за участю секретаря Дутчак Л.В.
представника позивача: Житлово-експлуатаційної організації №6 Грици І.Ю.
представника відповідача: управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Ласійчука О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи за позовом Житлово-експлуатаційної організації №6 до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання нечинними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків за №№3980, 3981, 3982, 3983 від 14.09.2010 року, -
28.09.2010 року Житлово-експлуатаційної організації №6 (далі -позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (далі -відповідач) про визнання нечинними та скасування рішень про визнання нечинними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків за №№3980, 3981, 3982, 3983 від 14.09.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 14.09.2010 року протиправно, всупереч вимог статті 250 Господарського кодексу України, пункту 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України виніс рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за №№3980, 3981, 3982, 3983, які винесені не за кожний звітний період та охоплюють звітні періоди з 20.10.2005 року до 14.09.2010 року, та з порушенням річного строку застосування цих адміністративно-господарських санкцій. Вважає, що дане рішення суперечать чинному законодавству, а тому просить визнати їх нечинними.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав наведених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти позову заперечив, з підстав викладених в письмовому запереченні, та пояснив, що оскаржувані рішення прийняті згідно вимог статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази, приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою в управлінні Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську як платник страхових внесків.
14.09.2010 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення за №3980, яким застосовано фінансові санкції в розмірі 10 відсотків та нараховано пеню в розмірі 0,1 відсотка за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за зобов'язаннями із сплати страхових внесків в розмірі 1315,66 гривень, граничний строк плати яких настав 20.08.2009 року; в розмірі 1543,61 гривень, граничний строк сплати яких настав 21.08.2009 року; в розмірі 217 гривень, граничний строк сплати яких настав 19.10.2009 року; в розмірі 149996 гривень, граничний строк сплати яких настав 20.10.2009 року; в розмірі 1433,03 гривень, граничний строк сплати яких настав 20.10.2009 року.
Тоді ж, 14.09.2010 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення за №3981, яким застосовано фінансові санкції в розмірі 10 відсотків та нараховано пеню в розмірі 0,1 відсотка за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за зобов'язаннями із сплати страхових внесків в розмірі 22864,90 гривень, граничний строк плати яких настав 20.08.2009 року; в розмірі 25168,96 гривень, граничний строк сплати яких настав 21.09.2009 року; в розмірі 5089,47 гривень, граничний строк сплати яких настав 19.10.2009 року; в розмірі 24476,99 гривень, граничний строк сплати яких настав 20.10.2009 року; в розмірі 23644,33 гривень граничний строк сплати яких настав 21.11.2009 року.
Того ж дня відповідачем прийнято оскаржуване рішення за №3982, яким застосовано фінансові санкції в розмірі 10 відсотків та нараховано пеню в розмірі 0,1 відсотка за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за зобов'язаннями із сплати страхових внесків в розмірі 3203,94 гривень, граничний строк плати яких настав 20.10.2005 року; в розмірі 28891,86 гривень, граничний строк сплати яких настав 22.12.2005 року.
Крім того, 14.09.2010 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення за №3983, яким застосовано фінансові санкції в розмірі 10 відсотків та нараховано пеню в розмірі 0,1 відсотка за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за зобов'язаннями із сплати страхових внесків в розмірі 1132,40 гривень, граничний строк плати яких настав 20.11.2009 року.
Виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частина перша статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частина 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов'язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Судом встановлено, що позивачем, в порушення частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період здійснювалась несвоєчасна сплата страхових на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: зобов'язання по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, граничний строк сплати яких настав 20.08.2009 року виконано 11.06.2010 року; зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 21.09.2009 року виконано 09.07.2010 року; зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 19.10.2009 року виконано 23.07.2010 року; зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 20.10.2009 року виконано 31.08.2010 року; зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 20.11.2009 року виконано 03.09.2010 року; зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 20.08.2009 року виконано 28.05.2010 року; зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 21.09.2009 року виконано 30.06.2010 року; зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 19.10.2009 року виконано 16.07.2010 року; зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 20.11.2009 року виконано 14.09.2010 року; зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 20.10.2005 року та 22.12.2005 року виконано 21.08.2010 року; зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 20.11.2009 року виконано 10.09.2010 року.
Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 9 статті 106 вказаного Закону України визначаються фінансові санкції, які уповноважені застосовувати виконавчі органи Пенсійного фонду до страхувальників, пункт 2 якої передбачає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, суд зазначає, що здійснення позивачем несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є підставою для нарахування пені та штрафних санкцій у відповідності до вищевказаних норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а сплата нарахованих сум пені та штрафних санкцій є обов'язком позивача. Винесені 14.09.2010 року рішення за №№3980, 3981, 3982 та за №3983 про застосування до позивача, за несвоєчасну сплату страхових внесків, фінансових санкцій в розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум та нарахування пені в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, за кожний день прострочення платежу є правомірним.
Частиною 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Розділом 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України за №21-1 від 19.12.2003 року врегульовано порядок застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, пунктом 9.3.2 якої встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Таким чином, обов'язок винести рішення про нарахування фінансових санкцій та пені за несплату позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у відповідача виникає з моменту сплати таких внесків.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржувані рішення за №№3980, 3981, 3982, 3983 винесені у строк визначений статтею 250 Господарського кодексу України, а висновки позивача про порушення відповідачем цього строку при винесенні зазначених рішень є невірними.
Посилання позивача на ту обставину, що оскаржуваними рішеннями відповідача застосовано фінансові санкції та нараховану пеню за несвоєчасні сплату страхових внесків за декілька базових звітних періодів, що є порушенням пункту 9.3.2 вказаної Інструкції є недостатньою підставою для скасування цих рішень, оскільки допущення вказаного порушення відповідачем саме по собі не може бути підставою для уникнення позивачем відповідальності за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, встановленою статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання нечинними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків за №№3980, 3981, 3982, 3983 від 14.09.2010 року такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову Житлово-експлуатаційної організації №6 до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання нечинними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків за №№3980, 3981, 3982, 3983 від 14.09.2010 року - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 29.10.2010 року.