Справа №760/7924/22
Провадження №2/760/5583/23
30 листопада 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретарів судових засідань Тодосюк Г.В., Сірант Т.О ,
представника позивача - адвоката Яреська Т.В.,
представника відповідача - адвоката Письмака О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дев'ята київська Державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування реєстрації права власності,
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Яресько Т.В. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дев'ята київська Державна нотаріальна контора, в якому просить:
- встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 грудня 2021 року, яке зареєстроване в реєстрі за №4-519 та видане на ім'я ОСОБА_3 та скасувати запис в Спадковому реєстрі про реєстрації даного свідоцтва;
- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спадкове майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 30000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що належала йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В.Ю. 24 липня 2019 року за реєстровим №3147.
На момент смерті ОСОБА_4 в квартирі спадкодавця разом з ним також постійно проживали: його донька ОСОБА_2 , цивільна дружина ОСОБА_5 та її син ОСОБА_6 .
Після смерті ОСОБА_4 в квартиру спадкодавця завітала його рідна сестра ОСОБА_3 після чого зникли всі документи спадкодавця, включаючи документи на спадкове майно, а згодом, в кінці грудня 2021 року ОСОБА_3 в примусовому порядку виселила з квартири позивача, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , змінивши замки в квартирі, коли ті були відсутні в житлі.
Позивач звернулася 14 січня 2022 року щодо оформлення спадщини до Дев?ятої Київської держаної нотаріальної контори, будучи впевненою, що вона вважається такою, що прийняла спадщину, на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, вона не заявляла про відмову від неї, а також є єдиним спадкоємцем за законом з першої черги спадкоємців за законом (ст. 1261 ЦК України).
Однак, вона отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії прийняття спадщини, оскільки 23 червня 2021 року відповідач ОСОБА_3 подала до Дев?ятої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом, а 23 грудня 2021 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
08 червня 2022 року позивач повторно звернулася до Дев?ятої Київської державної нотаріальної контори з проханням про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, де чітко зазначила, що спадщину вона прийняла і просила видати свідоцтво про право на спадщину, що складається з квартири спадкодавця.
Того ж дня, 08 червня 2022 року, позивачу було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва, в якій державним нотаріусом Фроловою А.О. зазначено в якості причин відмови: неприйняття спадщини у встановлений законом термін і пропущення шестимісячного терміну для прийняття спадщини, крім того повторно було зазначено, що 23 грудня 2021 року відповідачем було отримане свідоцтво про право на спадщину за законом, а також вказано, що відповідач при отриманні зазначеного свідоцтва заявила, що інших спадкоємців за законом - немає.
Позивач вважає, що постійно проживаючи з батьком ОСОБА_4 протягом останніх декількох років до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 включно, ведучи спільний побут з померлим та його цивільною дружиною, маючи частково спільний бюджет, облаштовуючи спільно квартиру побутовими речами, вона вважається такою, що прийняла спадщину, на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, а отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину за законом та подальша реєстрація за відповідачем права власності на спадкове майно є незаконною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства.
Зазначає, що місцем реєстрації позивача є квартира, що знаходиться в сусідньому будинку з квартирою спадкодавця, а саме: АДРЕСА_3 . Проте, протягом останніх років, з січня 2020 року по дату смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала разом із спадкодавцем в його квартирі за адресою: АДРЕСА_4 .
Факт спільного проживання зі спадкодавцем підтверджує поясненнями свідків, актом про спільне проживання осіб на день смерті від 24 червня 2022 року, довідкою про спільне проживання осіб на день смерті №901/Г-88/22 від 24 червня 2022 року.
Таким чином, враховуючи, що позивач вважається такою, що прийняла спадщину на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України і є спадкоємцем першої черги, то відповідач будучи спадкоємцем другої черги не набула права на спадкування за законом на підставі ст.1258 ЦК України.
У зв?язку з видачею свідоцтва про право на спадщину на ім?я ОСОБА_3 , були порушені права позивача, як спадкоємця, оскільки позивач має право на спадщину, що залишилася після смерті її батька ОСОБА_4 , яку вона не може оформити в зв?язку з видачею відповідачу свідоцтва. Крім того, відповідач у зв?язку з прийняттям позивачем спадщини не мала права на спадкування спадкового майна.
Таким чином, наявні підстави для визнання даного свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 грудня 2021 року зареєстрованого в реєстрі за №4-519, виданого на ім?я ОСОБА_3 недійсним, та відповідно скасування запису в Спадковому реєстрі про реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за законом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2022 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Застосовано захід забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_3 чи будь-якій іншій особі вчиняти дії направлені на відчуження спадкового майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1879553980000).
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.
27 липня 2022 року до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви та уточнення позовних вимог, в якій він просить суд:
- встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 грудня 2021 року, яке зареєстровано в реєстрі за №4-519 та видане на ім'я ОСОБА_3 та скасувати запис в Спадковому реєстрі про реєстрацію даного свідоцтва;
- скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спадкове майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 30000 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у Дев'ятої Київської нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №532/2021 щодо спадкового майна померлого ОСОБА_4
04 листопада 2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Письмака О.Є. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування заперечень покликається на те, що твердження позивача про постійне проживання з батьком ОСОБА_4 протягом останніх декількох років до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 включно та ведення спільного побуту з померлим, спільний бюджет та облаштування квартири за адресою АДРЕСА_1 спільними побутовими речами не відповідають дійсності та спростовуються обставинами, встановленими у рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 по справі №760/4751/20 про позбавлення позивача батьківських прав і зокрема, в цьому рішенні встановлено факт проживання позивача за адресою АДРЕСА_3 , яка є власністю позивача.
Те, що позивач приходила іноді до батька з сусідньої будівлі в гості не є постійним проживанням з батьком ОСОБА_4 протягом останніх декількох років до дня його смерті, та веденням спільного побуту з померлим, спільного бюджету та облаштування квартири.
ОСОБА_4 завжди просив відповідача про допомогу і вона постійно його супроводжувала при операціях купівлі-продажу нерухомості, так як є його рідною сестрою і він на неї покладався під час вирішення багатьох свої життєвих питань.
Також відповідач займалась лікуванням рідного брата ОСОБА_4 від онкологічної хвороби та здійснювала його поховання після смерті про що має відповідні докази.
Так, за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 2 червня 2019 року ОСОБА_4 за спільною домовленістю з відповідачем продав ОСОБА_7 квартиру їх батьків за адресою АДРЕСА_6 та отримав за неї грошові кошти у сумі 63 000 дол.
За попереднім договором купівлі-продажу квартири від 03 липня 2019 року ОСОБА_4 купив у ОСОБА_8 квартиру за адресою АДРЕСА_1 заплативши за неї грошові кошти у сумі 35 000 дол. США.
Різниця від операцій купівлі-продажу вказаної нерухомості у сумі 28 000 дол. США була використана ОСОБА_4 на облаштування придбаної квартири і забезпечення особистих
потреб.
Вказані факти спростовують твердження позивача, а також пояснення ОСОБА_5 ,
ОСОБА_9 і ОСОБА_10 про те, що вони мали спільний бюджет, оплачували комунальні послуги та інші витрати ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_4 мав кошти на своє проживання від продажу квартири та працював.
Також твердження позивача і ОСОБА_5 про те, що вони оплачували комунальні послуги проживаючи з ОСОБА_4 спростовуються рахунком-повідомленням на оплату комунальних послуг від 01.12.2021 №2901 075878, згідно якого видно в графі «заборгованість», що, зокрема, послуги утримання будинку не оплачувались більше ніж 17 місяців.
Крім цього, даний факт підтверджують відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 22.07.2022 року, надані позивачем до позову, про те, що інформація про доходи позивача відсутня.
Вважає, що надані позивачем протоколи відібрання пояснень від 24 червня 2022 року ОСОБА_5 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а також довідка Житлово-експлуатаційної дільниці №901 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом?янського району м. Києва» від 24 червня 2022 року №901/Г-88/22 і акт за участю працівника ЖЕД №901 від 24 червня 2022 не мають братися судом до уваги так як одержані з порушенням вищезгаданого Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та поза межами повноважень працівників ЖЕД.
14 листопада 2022 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що всупереч твердженням відповідача, в рішенні суду у справі №760/4751/20 не зазначено жодної інформації про проживання позивача за адресою реєстрації: АДРЕСА_3 . Крім того, зазначає, що відповідно до наданого самим відповідачем рішення Солом?янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року по справі №760/4751/20 встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_7 , в якій за словами відповідача проживала позивач протягом останніх років, є непридатною для життя.
08 грудня 2022 року до суду надійшли витребувані докази від Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, а саме копія спадкової справи №532/2021 щодо спадкового майна померлого ОСОБА_4 .
21 грудня 2022 року представником відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив, що доказів фактичного проживання позивача разом із спадкодавцем, позивачем не додано, а тому позовна заява задоволенню не підлягає.
Ухвалою суду від 23 лютого 2023 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
У судовому засіданні 06 липня 2023 року було допитано свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 .
Так, свідок ОСОБА_5 повідомила, що вона була цивільною дружиною ОСОБА_4 , що з ОСОБА_4 вони прожили разом 17 років. З 2020 року проживали з ОСОБА_4 у квартирі на АДРЕСА_8 . З листопада 2020 року позивач проживала із ними, вони разом святкували разом Новий рік, Пасху. ОСОБА_2 допомагала по господарству, допомагала батьку, ходила в магазин, давала кошти, коли ОСОБА_5 не працювала і не мала доходу. У неї є власна квартира в сусідньому будинку, проте майже всі речі ОСОБА_2 знаходились у їх квартирі, у свою квартиру вона інколи ходила. ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проживали разом і після смерті ОСОБА_4 до 2022 року.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 зазначила, що була сусідкою ОСОБА_4 , що має дружні стосунки із позивачем. Підтвердила, що ОСОБА_2 мала квартиру по сусідству, у 2021 році проживала в квартирі №123 у батьківській квартирі, святкували Новий рік та інші свята разом.
Допитана в якості свідка позивач ОСОБА_3 зазначила, що зі слів брата ОСОБА_4 позивач з батьком не проживала, оскільки проживала у своїй квартирі, до нього приходила лише в гості, могла переночувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дев'ятої Київська державна нотаріальна контора, в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлена належним чином, однак подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності представника.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29 серпня 1996 року.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 04 червня 2022 року Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на: квартиру АДРЕСА_10 , яка належала померлому на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 липня 2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В.Ю., реєстровий №3147.
На час смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 було АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні №63164501 від 07 червня 2021 року. Відомості про інших зареєстрованих осіб у даній квартирі відсутні.
З наданих до суду Дев'ятою Київською державною нотаріальною конторою копії матеріалів спадкової справи №832/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 встановлено, що, 23 червня 2021 року ОСОБА_3 звернулась до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Інші особи із заявами про прийняття спадщини не звертались.
23 грудня 2021 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком В.Ю. 24 липня 2019 року за реєстровим №3147.
Право власності на спадкове майно зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №292162950 від 23 грудня 2021 року. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1879553980000.
14 січня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
08 червня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Постановою державного нотаріуса від 08 червня 2022 року вих. №1238/02-31 ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова мотивована тим, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину у встановлений законом строк і пропустила встановлений законом шестимісячний термін для прийняття спадщини.
Звернувшись до суду із позовною заявою, ОСОБА_2 покликається на те, що оскільки вона на час відкриття спадщини постійно проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 протягом строку, передбаченого ст.1270 ЦК України, не заявляла про відмову від спадщини, вона вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до ст.1268 ЦК України. Оскільки видачею ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 порушено права позивача на спадщину як спадкоємця першої черги, вважає, що наявні підстави для визнання даного свідоцтва недійсним та відповідно скасування реєстрації права власності на спадкове майно, а також визання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
Відповідач вважає, що доказів фактичного проживання позивача разом із спадкодавцем, позивачем не додано, а тому позовна заява задоволенню не підлягає.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статтей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Статтею 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За змістом положень ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до узагальнених положень п.1 Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 вбачається наступне: при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст.
1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов?язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із 4.3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Статтею 1297 ЦК встановлено обов?язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов?язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов?язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦІК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦІК).
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в абз.2 п.2 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» за №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Крім того, відповідно до пункту 3.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 року за № 282/20595 визначено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Згідно з ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини, тобто виникнення права на спадщину та її прийняття), громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Верховний суд у своїй постанові від 10.01.2019 (справа № 484/747/17) вказав, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» визначено, що місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Таким чином, ні Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», ні Конституція України, як і будь-які інші законодавчі акти України не прив'язують місце реєстрації особи до місця проживання особи, а разом з цим ст. 19 Конституції України вказує про те, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
При цьому, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини (постанова від 12 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 750/12880/19, провадження № 61-8759св20).
Крім того, пунктом 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 року за № 282/20595, передбачено, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Приписами ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше. Оскільки позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 ЦК, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.
За вимогами ч.3 ст.12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Згідно ст.77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як стверджує позивач, вона постійно проживала разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з січня 2020 року по дату смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вела спільний побут, частково мала спільний бюджет, спільно сплачувала комунальні послуги, купувала продукти та речі, техніку, тощо, допомогала ОСОБА_5 в догляді за своїм батьком, возили його до лікарні, купувала ліки.
Однак, належних доказів ведення спільного побуту, спільного господарства не додано, в тому числі не надано доказів на підтвердження сплати комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, побутових речей, техніки, а також доказів того, що в квартирі спадкодавця знаходяться речі позивача, що б могло свідчити про її фактичне проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , що була сусідкою ОСОБА_4 , підтвердила, що з січня 2021 році ОСОБА_2 проживала у батьківській квартирі за адресою АДРЕСА_1 .
Свідок ОСОБА_5 , яка повідомила суду, що вона була цивільною дружиною померлого ОСОБА_4 , з яким вони разом проживали в його квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Зазначила, що з листопада 2020 року позивач проживала з ними в квартирі її батька за адресою АДРЕСА_1 , але інколи ходила у свою квартиру. Її речі були у батьківській квартирі, вона допомагала батьку по господарству, ходила в магазин.
Проте суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_5 , оскільки суду не надано достовірних доказів щодо її проживання однією сім'єю із спадкодавцем як чоловіка та жінки без шлюбу, у тому числі в його квартирі за адресою АДРЕСА_1 .
На підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини позивачем надано до суду акт про спільне проживання осіб на день смерті від 24 червня 2021 року, складеного сусідами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , майстром технічної дільниці ОСОБА_11 , довідку про спільне проживання осіб на день смерті №901/Г-88/22 від 24 червня 2022 року, видану КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва».
Разом з тим, згідно відповіді КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» на адвокатський запит №38-2646/03 від 27 жовтня 2022 року підприємство повідомило, що встановлення фактів проживання/не проживання осіб за місцем їх реєстрації, спільного проживання осіб на день смерті і ведення ними спільного господарства не відноситься до компетенції комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом?янського району м. Києва» та його відокремлених структурних підрозділів. Видача Житлово-експлуатаційною дільницею довідки про спільне проживання осіб на день смерті і ведення спільного господарства не є встановленням і засвідченням цього факту, а лише відображає інформацію, зафіксовану в наданому акті. При цьому відповідальність за повноту та достовірність такої інформації несуть особи, які склали акт. Працівники підприємства та його відокремлених структурних підрозділів безпосередньо не встановлюють і не перевіряють факти постійного спільного проживання осіб на день смерті та ведення ними спільного господарства, оскільки це не належить до компетенції підприємства.
Відтак, суд вважає вищезазначені акт та довідку недопустимими доказами та не бере їх до уваги.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не надала належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту постійного її проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. При цьому самі лише показання свідків за відсутності інших доказів не є достатніми для підтвердження такого факту.
Відтак, позивач вважається такою, що не прийняла спадщину, оскільки факт її постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини не доведений.
Оскільки позивач не прийняла спадщину за законом після смерті свого батька, суд не вбачає підстав для визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 грудня 2021 року, скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на спадкове майно та визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом, адже ОСОБА_3 як спадкоємець другої черги на законних підставах успадкувала після смерті свого брата ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати необхідно покласти на позивача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дев'ята київська Державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування реєстрації права власності - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи :
- позивач ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
- відповідач ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання місцезнаходження: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дев'ята київська Державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Волинська, 6, ЄДРПОУ 02883156.
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М.Аксьонова